Хрест – первинний символ релігії

Початково хрест був символом поєднання божественного і людського: горизонталь (зліва направо) констатує розділення на «небесне і земне», а вертикаль (згори донизу) – їх поєднання. Тому хрест був символом релігії, адже її сенс якраз і полягає у відновленні зв’язку між божественним і людським (слово «ре – лига» буквально означає «відновлення зв’язку»).

Як найдавніший релігійний символ хрест виконував роль захисного оберегу. Він під’єднував людину до позитивного егрегора, а відтак притягував до неї позитивні події. Натільні хрестики та їхні зображення зустрічаємо ще в часи Трипілля.

Про те, що хрест – це оберіг, свідчить сама його назва. Це слово складається з двох коренів: *хр–*кр – хороший, красивий, і *ст – постійний, стабільний, міцний. Відтак «хрест» означає  «постійно красивий, хороший», «постійна краса й благо», «твердиня краси й добра». Додатковим підтвердженням є гелленське слово «хрестос», яке означає «благий, добрий, шляхетний».

Викрадення хреста: перепрограмування

Ситуація кардинально змінилася після появи іудохристиянства. Воно було створене для протидії вченню Ісуса Хреста і паразитуванню на його славі. Іудохристиянство виросло з іудейської секти, укорінилося в Александрії Єгипетській, звідки почало свою експансію на Рим і Константинополь.  

Іудохристиянство використало хрест як символ свого вчення, проте надало йому протилежного змісту, тобто перевернуло з ніг на голову. В  іудохристиянстві хрест став символом страждань, смерті у важких муках, знаряддям страти (хоча Ісуса Хреста розіп’яли не на хресті, а на таврі, тобто Т-подібній конструкції). Звідси поширений вираз «нести свій хрест», тобто страждати. Слово «хрест» вживається у значенні «важкий тягар».

Одразу виникла суперечність: іудохрИстиянство виводить своє ім’я від гелленського слова «хрИстос», що означає «месія», «помазанник».  Проте в іудохрИстиянстві існує обряд «хрЕщення», назва якого походить від слова «хрест». Для ліквідації суперечності почали просувати слово «хрИщення».

Наступна суперечність у тому, що хрещення – це має бути освячення, тобто піднесення вгору, на вищий рівень вібрацій, у простір позитивних подій (адже «хрест» – це «стабільне благо»). Проте в іудохристиянстві хрест розглядається як знаряддя страти, отже несе негативні емоції і тягне вниз у простір страждань.

Маємо всі ознаки паразитування на давньому арійському символі та його «перепрограмування»: для людей з іудохристиянською свідомістю хрест уже не є оберегом, адже під’єднує до негативного егрегора і опускає у Простір страждань. Понад те: іудохристиянська свідомість є домінуючою серед європейських народів, відтак символ хреста перестав бути оберегом і для решти населення.

Наведені міркування дозволяють пояснити, чому використання символіки хреста, особливо з розп’яттям, приносило людині невдачі або блокувало процес її самовідновлення.   

Що робити?

На щастя, у нас є інші прадавні релігійні символи-обереги – ще потужніші та виразніші, які надійно під’єднують до світлого арійського егрегора, піднімають вібрації, підносять у простір позитивних подій. Це Сварга і Грай-Воля.

Сварга, свастя, свастика

Сварга, або Свастя – це символ центру, навколо якого обертається світ. На різних рівнях ієрархії такими центрами є Творець Всесвіту (Сварог, Брахма), Україна (Оу-країна – країна-зародок) і Боголюдина (людина з усвідомленням себе втіленою божественною сутністю). Відтак сварга символізує Творця, Україну і Боголюдину.

Слово «Свастя» походить від вітання «Сва з тя!», що значить «Святість з тобою!» («Хай перебуває з тобою святість!») Саме таку етимологію підтверджує фраза з Бгагавадгіти «До Тебе боги припадають із вигуком: Свасті!», яка ясно вказує на привітання і побажання святості зустрічній людині. 

Слово Сварга окрім кореня *сва (святість, світло) ще має корінь *ар (*яр, *ра), який є іменем Бога-Творця – Сварога. Відтак Сварог – це Святий Ар, або Святий Ра. Сварга – це символ Сварога.

Свастя-Сварга (Свастика) існує у двох варіантах: за годинниковою стрілкою (атака, експансія, творення, рух до божественного) і проти (оборона, гармонізація, вдосконалення, рух до людського). Обидва символи є позитивними.

Атакуюча сварга – це «чоловічий» символ, тому її  зображували на грудях Будди, вона була символом Ісуса Хреста в аріянстві (аріохрестиянстві).

Обороняюча Сварга – це «жіночий» символ, тому її найчастіше зображували на статуях богинь, аріохрестиянських іконах Богородиці, трипільській кераміці, писанках, дитячих колисках.      

Грай-Воля

Цей символ було спеціально розроблено до події хрещення Русі в аріянство святим Володимиром Великим. Це відверто релігійний символ, причому ідея поєднання божественного і людського в ньому виражена значно виразніше, ніж у символіці хреста.

Грай-Воля – це символ, який є загадкою і візуальним трансформером. На ньому зображено Сокола Святого Духа, який летить зверху вниз. Назустріч Соколу летить Лебідь, який в арійській традиції є символом шляхетної людини, яка відкривається до дії Святого Духа. Сокіл і Лебідь перебувають у стані ігрової взаємодії, оскільки гра – це найдосконаліша форма навчання, творення, вдосконалення.  

Грай-Воля – це відображення аріянської ідеї еволюційної мети людини, яка полягає в перетворенні людини на боголюдину. Ця ідея і технологія розвивалася філософією динамізму.

Нова епоха – нові символи

У 2015 році Україна увійшла в новий цикл свого розвитку. Докорінно змінюється все: світогляд, соціальна організація, технології, харчування, весь спосіб життя. Визначальним чинником перетворень є світогляд, сконцентрований у символіці. Відтак зміна символіки – неминуча.

Нова генерація обирає Сваргу.

Грай-Воля творить нову державу.

Хай Буде!