Особовий склад усіх військових училищ, які дислокувалися в м. Києві, не підтримав революцію і зі зброєю в руках боровся проти більшовиків. Юнкера 1-го Київського Констянтинівського військового училища та кадети Київського Володимирівського кадетського корпусу активно продовжили участь у Громадянській війні в складі своїх училищ.
До початку Першої світової війни в чарівному м. Києві розташовувались Київське військове училище та Київський Володимирівський кадетський корпус. Київське військове училище було сформоване в 1865 р. як Київське піхотне юнкерське училище (з 1897 р. – Київське військове училище, з 1914 р. – 1-е Київське військове училище). З 1915 р. училище отримало назву 1-го Київського Констянтинівського військового училища. Юнкера носили світло-сині погони, з червоною випушкою, без шифровки.
Нагрудний знак 1-го Київськоговійськового училища
Київський Володимирівський кадетський корпус відкрився в Києві 17 серпня 1857 р. Він був розташований у будівлі, створеній за проектом відомого Академіка архітектури Штрома І. В. Нині там розміщується Міністерство оборони та Генеральний штаб Збройних сил України.
Значна кількість абітурієнтів (зазвичай до 200 чоловік!), які витримали екзамен у Київське військове училище до початку Першої світової війни, так і не були прийняті на навчання з однієї причини – за відсутністю вакансій. Загальна потреба Російської армії в офіцерських кадрах та наявність у розпорядженні військового відомства в межах Київського Володимирського кадетського корпусу вільної ділянки землі (18 десятин!) у так званому «Кадетському гаю» дозволило з 1914 р. почати розбудову Другого Київського військового училища та Миколаївського артилерійського училища. Завдяки цьому не тільки додатково були створені в м. Києві два військових училища, але і найбільший у імперії навчальний полігон для стрільб.
Пізніше в 1915 р. було відкрито Київське Олексіївське інженерне училище. У цій будівлі нині розташований Київський військовий ліцей ім. І. Богуна.
Перший набір до Миколаївського артилерійського училища (180 юнкерів) відбувся 15 жовтня 1915 р. До завершення будівництва головного навчального корпусу юнкери розміщувалися в казармах поряд з ним. Навчання в новій будівлі училища розпочалося в березні 1917 року.
29 жовтня 1916 р. Миколаївське артилерійське училище та Друге Київське військове училища відвідав Російський Імператор Микола ІІ, про що залишив запис у власному щоденнику: «... В 9 1/2 отправился осматривать новые военные училища Николаевское и Николаевское артиллерийское, строящиеся рядом за городом; затем в Алексеевское инженерное и на обрат. пути Киевское в. к. Константина Константиновича. ...В 20 ч. уехал из Киева с наилучшими впечатлениями…».
Періодичні інформаційні видання м. Києва 30 жовтня 1916 року так описували зазначені події «...В 10.00 Император прибыл в Николаевское военное училище. Встречал Императора начальник училища генерал-майор Гаврилов В.И.. Император посетил спальню 1 роты, учебные классы, церковь училища.
В Николаевском артиллерийском училище Императора встречал ВРИД начальника училища полковник Гнучев В.А.. Император посетил манеж, библиотеку, учебные классы, расположение 1-й батареи артиллерийского дивизиона полковника Александровского...».
Довідка щодо розрахунків для будівництва Київського військового училища
Головний вхід Миколаївського артилерійського училища (Фото 1939 р., там розміщувалося 1-е Київське артилерійське училище)
У 1915 р. Російським Імператором був затверджений нагрудний знак Миколаївського артилерійського училища. Нагрудний знак являв собою: «...прямий золотий хрест, покритий емаллю білого кольору. Вертикальні промені хреста довші за горизонтальні. На хресті накладено стилізованого оксидованого двохголового орла. На грудях орла знаходиться щиток, покритий емаллю білого кольору. На щиток накладено срібний герб м. Києва (зображення архангела Михайла). Хрест увінчано золотою імператорською короною. На верхніх променях хреста накладено золотий вензель Імператора Миколи ІІ. На бокових променях хреста вертикально розташовані два золотих гарматних ствола».
Нагрудний знак Миколаївського артилерійського училища (1916 р.)
За весь час Миколаївське артилерійське училище встигло підготувати п’ять випусків офіцерів. Останній – шостий набір не закінчив навчання. 25 січня 1918 р., під час боїв у Києві між більшовиками та українськими частинами, юнкерів і викладачів відправили в тримісячну відпустку.
У березні 1918 р. після повернення до Києва Української Центральної Ради (УНР) в училищі розташовувався Запорізький кінно-гайдамацький полк ім. К. Гордієнка, яким командував полковник В. Петрів, майбутній військовий міністр УНР (серпень-листопад 1919 р.).
У квітні 1918 р. територію училища було передано Міністерству Народної освіти. З травня 1918 р. тут розміщувався Український народний університет – вищий навчальний заклад, відкритий за доби Української Центральної Ради відповідно до рішення Другого Всеукраїнського педагогічного з’їзду, що відбувся у серпні 1917 р. Законом Ради міністрів Української Держави від 17 серпня 1918 р. навчальний заклад перетворений на Київський державний український університет, урочисто відкритий 6 жовтня 1918 р. У листопаді 1918 р. університет був переміщений знову до головного будинку університету св. Володимира, а комплекс будівель училища передано до відання Головнокомандувача всіх Збройних сил України генерала Ф. Келлера, який керував фронтом проти військ Директорії.
З листопада 1918 р. тут містився штаб Особливого корпусу генерала О. Ревішина в складі двох, а потім – однієї офіцерської дружини, 1-го Окремого артилерійського дивізіону, що був набраний переважно з юнкерів Миколаївського артилерійського училища шостого набору, які не встигли закінчити навчання.
У лютому 1919 р. після захоплення Києва більшовицькими військами, на базі Миколаївського артилерійського училища були створені Київські артилерійські командні курси, які припинили існування в серпні 1919 р. у боях з арміями А. Денікіна та С. Петлюри.
У приміщенні головного корпусу Миколаївського артилерійського училища (1914 – 1918 рр.) нині розташовується головний корпус Національної академії оборони України.
Центральний вхід Другого Київського військового училища (сучасний вигляд)
На території, де нині розміщені факультет підготовки фахівців оперативно-тактичного рівня та науковий центр Національної академії оборони України з 1914 р. розташовувалось Друге Київське військове училище, яке 15 жовтня 1914 р. було перейменовано в Миколаївське військове училище.
У 1916 р. Другому Київському Миколаївському військовому училищу був вручений Бойовий Прапор зразка 1900 р. Полотнище біле, вишите золотом. Наконечник зразка 1857 р. (гвардійський). Держак білий. На полотнищі прапора зображений Спас Нерукотворний. Доля бойового прапора невідома. Спочатку штат училища був встановлений у 440 юнкерів, пізніше розширений до 530 юнкерів.
27 липня 1914 р. наказом по військовому відомству № 456 для юнкерів училища встановлювалася форма одягу по зразку інших піхотних військових училищ, але з білими погонами та червоною випушкою без шифровки (літер скороченої назви училища на погонах).
27 лютого 1915 р. Імператором затверджується опис нагрудного знаку для училища (до військ доведено наказом «по військовому відомству» № 162 від 5 квітня 1915 р.). Знак має форму хреста, покритого білою емаллю з каймою червоного кольору – за кольором погона училища. На хрест накладено темний оксидований, з розпущеними крилами двохголовий орел часів Вітчизняної війни 1812-1814 рр. Двохголовий орел увінчаний царською короною, з-під якої випущена стрічка червоної емалі з датою заснування училища – «1914 рік». На двохголового орла накладено зображення цариці Олександри Федорівни, яка була покровителькою училища. Висота знаку – 4,4 сантиметри, ширина – 3,0 см.
Опис нагрудного знака випускника Другого Київського Миколаївського військового училища зразка 1915 р.
Нагрудний знак випускника Другого Київського Миколаївського військового училища зразка 1915 р.
Училищне та храмове свято було призначене на 23 квітня як день тезоіменинництва государині імператриці Олександри Федорівни.
З приходом радянської влади юнкери обох училища виступили проти її встановлення в Києві. Ці військово-навчальні заклади були розформовані в листопаді 1917 р.
Тактику в Другому Київському Миколаївському військовому училищі протягом 1914-1917 рр. викладали: начальник училища генерал-майор Гаврилов Віктор Іванович, керував загальним викладанням тактики в училищі, мав 8 лекцій по тактиці та 8 репетицій. За загальне керівництво по тактиці начальник училища додатково отримував 50 рублів, за лекції – 100 рублів, а за репетиції – 10 рублів щомісяця; генерал майор у відставці Субрисєв В.В.; полковник Буйвідь І.Ф., командир 13-го запасного батальйону; підполковник Галущинський І.В., командир батальйону юнкерів в училищі; капітан Шверт Н.А., командир роти юнкерів в училищі; капітан Протопопов Б.Н., командир роти юнкерів в училищі. Всі вони мали по 8 уроків тактики та 8 репетицій (консультацій) щомісяця. Всього в списку викладачів училища числилося 7 чоловік: штатні викладачі (у військових чинах) – 4, прикомандировані викладачі у військових чинах – 3.
Курс навчання у піхотному училищі становив 2 роки, в артилерійському – 3. У роки Першої світової війни всі училища перейшли на прискорений випуск офіцерів. У стройовому відношенні піхотне училище становило батальйон із чотирьох рот, артилерійське – дивізіон із двох батарей.
На фотографіях наведена атестація та її висновки на гвардії капітана Галущинського, який у 1914 році був призначений командиром батальйону юнкерів у Друге Київське Миколаївське військове училище.
Висновки із атестації гвардії капітана Галущинського:
«…Гв. Капитан Галущинский, – средняго роста крепкаго телосложения, обладает прекрасным здоровьем; 1½ года назад страдалъ болезнью почекъ; подвиженъ, бодрый; охотник, конькобежец, лыжник, стрелок; прекрасно и смело ездит верхом; занимается гимнастикой и фехтованиемъ; – человек с большим запасом сил: в любую минуту можетъ отдаться какому угодно порту. Веселый, впечатлительный, не всегда ровный; воспламеняется легко, но скоро отходит. В последнее время обнаруживает большое спокойствие. С начальством корректен, дисциплинированъ; с товарищами ровенъ и со всеми в дружбе; любит подтрунить, иногда очень зло, быстро схватывая слабыя струны; шуток над собой не любитъ. Въ нравственном отношении честенъ, самолюбивъ, по натуре несколько завистливъ; как семьянин прекрасный – его жизнь забота о семье. Спиртных напитков совсем не пьетъ. Обладает очень быстрымъ умомъ, схватываетъ на лету. Много читает, военной литературой увлекается – много покупает книг на собственныя средства; с особым увлечением отдается тактическим вопросам. Каждое учение в поле под его руководством ведется с полным увлечением и продуктивностью. Аттестую Гв. Капитана Галущинскаго фицером отличным, достойным выдвижения на должность командира баталіона военнаго училища вне очереди. Подписал: командир баталіона, Гв. Полковник Сигарев. 25/Х 1913 г.
Съ аттестаціей Командира баталіона согласенъ. Подписалъ Начальникъ Кіевскаго военнаго училища, Генерального Штаба Генералъ-Лейтенантъ Крыловъ.»
Атестація гвардії капітана Галущинського за 1913 р.
Висновки із атестації гвардії капітана Галущинського за 1913 р.
Примітки: Підкреслення в тексті зроблені простим олівцем начальником Першого Київського воєнного училища генерал-лейтенантом Криловим.
На жаль, нам невідома доля випускників Київських Другого військового училища та Миколаївського артилерійського училища 1914-1916 рр. На фото зображений невідомий випускник Другого Київського військового училища зі своєю сестрою (1915 р.). На гімнастерці офіцера є знак випускника училища зразка 1915 р.
Кадет Київського Володимирівського кадетського корпусу (фото 1900 р.) Журавльов Володимир Микитович із братами
Особовий склад усіх військових училищ, які дислокувалися в м. Києві, не підтримав революцію і зі зброєю в руках боровся проти більшовиків. Юнкера 1-го Київського Констянтинівського військового училища та кадети Київського Володимирівського кадетського корпусу активно продовжили участь у Громадянській війні в складі своїх училищ.
Джерело:
Авторська стаття Володимира Стрижевського "ІСТОРІЯ ВІЙСЬКОВИХ УЧИЛИЩ У МІСТІ КИЄВІ ДО 1919 РОКУ", підготовлена для журналу "Фаворит Її Величності Удачі" // Архів Військово-історичного товариства "СПАДЩИНА".
Наші інтереси:
Знати військову історію.
Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
«Життя у вулику передбачає не регламентовану монотонність, а МЕТАМОРФОЗУ. Коли комаха досягає межі своїх можливостей, вона чудесним чином перетворюється на абсолютно нову істоту. У цій метаморфозі я...
Історія військових училищ у місті Києві до 1919 року
Світ:
Спецтема:
Особовий склад усіх військових училищ, які дислокувалися в м. Києві, не підтримав революцію і зі зброєю в руках боровся проти більшовиків. Юнкера 1-го Київського Констянтинівського військового училища та кадети Київського Володимирівського кадетського корпусу активно продовжили участь у Громадянській війні в складі своїх училищ.
До початку Першої світової війни в чарівному м. Києві розташовувались Київське військове училище та Київський Володимирівський кадетський корпус. Київське військове училище було сформоване в 1865 р. як Київське піхотне юнкерське училище (з 1897 р. – Київське військове училище, з 1914 р. – 1-е Київське військове училище). З 1915 р. училище отримало назву 1-го Київського Констянтинівського військового училища. Юнкера носили світло-сині погони, з червоною випушкою, без шифровки.
Нагрудний знак 1-го Київського військового училища
Київський Володимирівський кадетський корпус відкрився в Києві 17 серпня 1857 р. Він був розташований у будівлі, створеній за проектом відомого Академіка архітектури Штрома І. В. Нині там розміщується Міністерство оборони та Генеральний штаб Збройних сил України.
Значна кількість абітурієнтів (зазвичай до 200 чоловік!), які витримали екзамен у Київське військове училище до початку Першої світової війни, так і не були прийняті на навчання з однієї причини – за відсутністю вакансій. Загальна потреба Російської армії в офіцерських кадрах та наявність у розпорядженні військового відомства в межах Київського Володимирського кадетського корпусу вільної ділянки землі (18 десятин!) у так званому «Кадетському гаю» дозволило з 1914 р. почати розбудову Другого Київського військового училища та Миколаївського артилерійського училища. Завдяки цьому не тільки додатково були створені в м. Києві два військових училища, але і найбільший у імперії навчальний полігон для стрільб.
Пізніше в 1915 р. було відкрито Київське Олексіївське інженерне училище. У цій будівлі нині розташований Київський військовий ліцей ім. І. Богуна.
Перший набір до Миколаївського артилерійського училища (180 юнкерів) відбувся 15 жовтня 1915 р. До завершення будівництва головного навчального корпусу юнкери розміщувалися в казармах поряд з ним. Навчання в новій будівлі училища розпочалося в березні 1917 року.
29 жовтня 1916 р. Миколаївське артилерійське училище та Друге Київське військове училища відвідав Російський Імператор Микола ІІ, про що залишив запис у власному щоденнику: «... В 9 1/2 отправился осматривать новые военные училища Николаевское и Николаевское артиллерийское, строящиеся рядом за городом; затем в Алексеевское инженерное и на обрат. пути Киевское в. к. Константина Константиновича. ...В 20 ч. уехал из Киева с наилучшими впечатлениями…».
Періодичні інформаційні видання м. Києва 30 жовтня 1916 року так описували зазначені події «...В 10.00 Император прибыл в Николаевское военное училище. Встречал Императора начальник училища генерал-майор Гаврилов В.И.. Император посетил спальню 1 роты, учебные классы, церковь училища.
В Николаевском артиллерийском училище Императора встречал ВРИД начальника училища полковник Гнучев В.А.. Император посетил манеж, библиотеку, учебные классы, расположение 1-й батареи артиллерийского дивизиона полковника Александровского...».
Довідка щодо розрахунків для будівництва Київського військового училища
Головний вхід Миколаївського артилерійського училища (Фото 1939 р., там розміщувалося 1-е Київське артилерійське училище)
У 1915 р. Російським Імператором був затверджений нагрудний знак Миколаївського артилерійського училища. Нагрудний знак являв собою: «...прямий золотий хрест, покритий емаллю білого кольору. Вертикальні промені хреста довші за горизонтальні. На хресті накладено стилізованого оксидованого двохголового орла. На грудях орла знаходиться щиток, покритий емаллю білого кольору. На щиток накладено срібний герб м. Києва (зображення архангела Михайла). Хрест увінчано золотою імператорською короною. На верхніх променях хреста накладено золотий вензель Імператора Миколи ІІ. На бокових променях хреста вертикально розташовані два золотих гарматних ствола».
Нагрудний знак Миколаївського артилерійського училища (1916 р.)
За весь час Миколаївське артилерійське училище встигло підготувати п’ять випусків офіцерів. Останній – шостий набір не закінчив навчання. 25 січня 1918 р., під час боїв у Києві між більшовиками та українськими частинами, юнкерів і викладачів відправили в тримісячну відпустку.
У березні 1918 р. після повернення до Києва Української Центральної Ради (УНР) в училищі розташовувався Запорізький кінно-гайдамацький полк ім. К. Гордієнка, яким командував полковник В. Петрів, майбутній військовий міністр УНР (серпень-листопад 1919 р.).
У квітні 1918 р. територію училища було передано Міністерству Народної освіти. З травня 1918 р. тут розміщувався Український народний університет – вищий навчальний заклад, відкритий за доби Української Центральної Ради відповідно до рішення Другого Всеукраїнського педагогічного з’їзду, що відбувся у серпні 1917 р. Законом Ради міністрів Української Держави від 17 серпня 1918 р. навчальний заклад перетворений на Київський державний український університет, урочисто відкритий 6 жовтня 1918 р. У листопаді 1918 р. університет був переміщений знову до головного будинку університету св. Володимира, а комплекс будівель училища передано до відання Головнокомандувача всіх Збройних сил України генерала Ф. Келлера, який керував фронтом проти військ Директорії.
З листопада 1918 р. тут містився штаб Особливого корпусу генерала О. Ревішина в складі двох, а потім – однієї офіцерської дружини, 1-го Окремого артилерійського дивізіону, що був набраний переважно з юнкерів Миколаївського артилерійського училища шостого набору, які не встигли закінчити навчання.
У лютому 1919 р. після захоплення Києва більшовицькими військами, на базі Миколаївського артилерійського училища були створені Київські артилерійські командні курси, які припинили існування в серпні 1919 р. у боях з арміями А. Денікіна та С. Петлюри.
У приміщенні головного корпусу Миколаївського артилерійського училища (1914 – 1918 рр.) нині розташовується головний корпус Національної академії оборони України.
Центральний вхід Другого Київського військового училища (сучасний вигляд)
На території, де нині розміщені факультет підготовки фахівців оперативно-тактичного рівня та науковий центр Національної академії оборони України з 1914 р. розташовувалось Друге Київське військове училище, яке 15 жовтня 1914 р. було перейменовано в Миколаївське військове училище.
У 1916 р. Другому Київському Миколаївському військовому училищу був вручений Бойовий Прапор зразка 1900 р. Полотнище біле, вишите золотом. Наконечник зразка 1857 р. (гвардійський). Держак білий. На полотнищі прапора зображений Спас Нерукотворний. Доля бойового прапора невідома. Спочатку штат училища був встановлений у 440 юнкерів, пізніше розширений до 530 юнкерів.
27 липня 1914 р. наказом по військовому відомству № 456 для юнкерів училища встановлювалася форма одягу по зразку інших піхотних військових училищ, але з білими погонами та червоною випушкою без шифровки (літер скороченої назви училища на погонах).
27 лютого 1915 р. Імператором затверджується опис нагрудного знаку для училища (до військ доведено наказом «по військовому відомству» № 162 від 5 квітня 1915 р.). Знак має форму хреста, покритого білою емаллю з каймою червоного кольору – за кольором погона училища. На хрест накладено темний оксидований, з розпущеними крилами двохголовий орел часів Вітчизняної війни 1812-1814 рр. Двохголовий орел увінчаний царською короною, з-під якої випущена стрічка червоної емалі з датою заснування училища – «1914 рік». На двохголового орла накладено зображення цариці Олександри Федорівни, яка була покровителькою училища. Висота знаку – 4,4 сантиметри, ширина – 3,0 см.
Опис нагрудного знака випускника Другого Київського Миколаївського військового училища зразка 1915 р.
Нагрудний знак випускника Другого Київського Миколаївського військового училища зразка 1915 р.
Училищне та храмове свято було призначене на 23 квітня як день тезоіменинництва государині імператриці Олександри Федорівни.
З приходом радянської влади юнкери обох училища виступили проти її встановлення в Києві. Ці військово-навчальні заклади були розформовані в листопаді 1917 р.
Тактику в Другому Київському Миколаївському військовому училищі протягом 1914-1917 рр. викладали: начальник училища генерал-майор Гаврилов Віктор Іванович, керував загальним викладанням тактики в училищі, мав 8 лекцій по тактиці та 8 репетицій. За загальне керівництво по тактиці начальник училища додатково отримував 50 рублів, за лекції – 100 рублів, а за репетиції – 10 рублів щомісяця; генерал майор у відставці Субрисєв В.В.; полковник Буйвідь І.Ф., командир 13-го запасного батальйону; підполковник Галущинський І.В., командир батальйону юнкерів в училищі; капітан Шверт Н.А., командир роти юнкерів в училищі; капітан Протопопов Б.Н., командир роти юнкерів в училищі. Всі вони мали по 8 уроків тактики та 8 репетицій (консультацій) щомісяця. Всього в списку викладачів училища числилося 7 чоловік: штатні викладачі (у військових чинах) – 4, прикомандировані викладачі у військових чинах – 3.
Курс навчання у піхотному училищі становив 2 роки, в артилерійському – 3. У роки Першої світової війни всі училища перейшли на прискорений випуск офіцерів. У стройовому відношенні піхотне училище становило батальйон із чотирьох рот, артилерійське – дивізіон із двох батарей.
На фотографіях наведена атестація та її висновки на гвардії капітана Галущинського, який у 1914 році був призначений командиром батальйону юнкерів у Друге Київське Миколаївське військове училище.
Висновки із атестації гвардії капітана Галущинського:
«…Гв. Капитан Галущинский, – средняго роста крепкаго телосложения, обладает прекрасным здоровьем; 1½ года назад страдалъ болезнью почекъ; подвиженъ, бодрый; охотник, конькобежец, лыжник, стрелок; прекрасно и смело ездит верхом; занимается гимнастикой и фехтованиемъ; – человек с большим запасом сил: в любую минуту можетъ отдаться какому угодно порту. Веселый, впечатлительный, не всегда ровный; воспламеняется легко, но скоро отходит. В последнее время обнаруживает большое спокойствие. С начальством корректен, дисциплинированъ; с товарищами ровенъ и со всеми в дружбе; любит подтрунить, иногда очень зло, быстро схватывая слабыя струны; шуток над собой не любитъ. Въ нравственном отношении честенъ, самолюбивъ, по натуре несколько завистливъ; как семьянин прекрасный – его жизнь забота о семье. Спиртных напитков совсем не пьетъ. Обладает очень быстрымъ умомъ, схватываетъ на лету. Много читает, военной литературой увлекается – много покупает книг на собственныя средства; с особым увлечением отдается тактическим вопросам. Каждое учение в поле под его руководством ведется с полным увлечением и продуктивностью. Аттестую Гв. Капитана Галущинскаго фицером отличным, достойным выдвижения на должность командира баталіона военнаго училища вне очереди. Подписал: командир баталіона, Гв. Полковник Сигарев. 25/Х 1913 г.
Съ подлинной верна: Адъютант Кіевскаго военнаго училища, Штабсъ-Капитанъ (подпись)
Съ аттестаціей Командира баталіона согласенъ. Подписалъ Начальникъ Кіевскаго военнаго училища, Генерального Штаба Генералъ-Лейтенантъ Крыловъ.»
Атестація гвардії капітана Галущинського за 1913 р.
Висновки із атестації гвардії капітана Галущинського за 1913 р.
Примітки: Підкреслення в тексті зроблені простим олівцем начальником Першого Київського воєнного училища генерал-лейтенантом Криловим.
На жаль, нам невідома доля випускників Київських Другого військового училища та Миколаївського артилерійського училища 1914-1916 рр. На фото зображений невідомий випускник Другого Київського військового училища зі своєю сестрою (1915 р.). На гімнастерці офіцера є знак випускника училища зразка 1915 р.
Кадет Київського Володимирівського кадетського корпусу (фото 1900 р.) Журавльов Володимир Микитович із братами
Особовий склад усіх військових училищ, які дислокувалися в м. Києві, не підтримав революцію і зі зброєю в руках боровся проти більшовиків. Юнкера 1-го Київського Констянтинівського військового училища та кадети Київського Володимирівського кадетського корпусу активно продовжили участь у Громадянській війні в складі своїх училищ.
Джерело:
Авторська стаття Володимира Стрижевського "ІСТОРІЯ ВІЙСЬКОВИХ УЧИЛИЩ У МІСТІ КИЄВІ ДО 1919 РОКУ", підготовлена для журналу "Фаворит Її Величності Удачі" // Архів Військово-історичного товариства "СПАДЩИНА".
Знати військову історію.
Зверніть увагу
«Вулик Геллстрома», «Дюна» і 10 принципів Джигаду – політичний проект Френка Герберта