Геополітичний трикутник ЄС - Україна – Росія і економічний потенціал України

Не важко передбачити, що увійшовши до ЄС і піднявши врожайність до стандартів цієї організації, ми станемо першою державою світу за експортом продуктів харчування і практично володітимемо світом. Чомусь про конкурентні переваги українських природних умов і ресурсів набагато краще знають в ЄС і Росії, ніж в Україні. 

Україна володіє найбільшою в Європі площею власної території – 604 тис кВ. км. На другому місці Франція – 550 тис. кВ. км, на третьому – Іспанія – 505 тис. В Європі мають території і деякі євразійські держави, наприклад Росія, Казахстан і Туреччина. Однак, це не європейські, а євразійські держави, більша частина власної території якої знаходиться в Азії.

Оцінка географічного положення України з точки зору її соціально-економічного і політичного розвитку не є однозначною. Еколого-географічне положення несприятливе, політико-географічне положення середньо сприятливе. Найсприятливішим є транспортно-географічне положення. За даними британської консалтингової фірми «Рендал» Україна має найвищий транспортний рейтинг в Європі – 3,25. На другому місці Польща – 2,85. Об’єднавши власні зусилля в цій важливій сфері, Україна і Польща можуть стати монополістами на мосту між Європою і Азією. Північніше Балтійського моря і південніше Чорного - сухопутних доріг немає або ж вони не є безпечними. Україна і Польща повністю займають єдиний безпечний коридор між Балтійським і Чорним морями. Цей потенціал поки що використовуються дуже слабо.

Природно-ресурсний потенціал як одна з найважливіших складових частин економічного потенціалу теж задіяний не повністю. Україна однозначно володіє найбільшим у Європі природно-ресурсним потенціалом, що визначається унікальними особливостями її геологічної будови. До них належить наявність Українського щита, який належить до найдавніших геологічних структур планети і найглибшої у світі Дніпровсько-Донецької тектонічної западини. Через їх наявність Україна володіє 75% запасів марганцю у світі, входить до трійки країн світу за запасами залізної руди. Крім того, наша держава входить до десяти провідних держав світу за запасами титану, урану, цирконію, алюмінію, міді, нікелю, золота, платини, алмазів, бурштину. Посідає друге місце у світі після Бразилії за запасами дорогоцінного каменю топазу.

В 60-роки ХХ ст. Україна мала найбільші у світ запаси природного газу. Зараз, коли з’явилися нові технології видобування вуглеводнів, Україна може відновити свій статус країни з найбільшим у Європі видобутком нафти і газу.

І справа тут навіть не в сланцевому газі, якого в Україні сотні трильйонів кубічних метрів. Головним районом світу з найбільшими запасами природного газу є північний шельф Чорного моря, який повністю належить нашій державі. Чорне море є єдиним морем світу, яке від дна, до глибини 100-200 метрів від поверхні заповнене сірководнем. Лукаві люди розповідають нам, що причина цього явища в тому, що розкладаються відмерлі риби, молюски і водорості. Але чомусь в інших 100 морях, де риб і водоростей ще більше, цього явища немає. Причина ж криється в тому, що під дном моря зосереджені найбільші у світі запаси природного газу. Крізь розломи він виходить у товщу води й насичує її сірководнем. Його необхідно терміново видобувати, бо він може вийти на поверхню і створить екологічну катастрофу. Нині тут Україна видобуває лише 2 млрд. кубометрів газу з 20, які видобуває за рік. Можна ж видобувати за рік до 100 млрд. За 22 роки незалежності в цьому напрямку майже нічого не було зроблено.

Запитаєте в чому причина? Якщо Україна почне масово видобувати газ на шельфі Чорного моря, то кому буде потрібний газ Росії, який вона видобуває за 6 тис. км від Європи в екстремальних умовах Заполяр’я, де сніг лежить до червня місяця, а в серпні вже випадає знову? Відповідь – нікому. Ось звідси й причина блокування видобутку газу на чорноморському шельфі України.

Природно-ресурсний потенціал України, його специфічні особливості є запорукою майбутнього розвитку світового значення агропромислового виробництва і рекреаційно-туристичного господарства.

Нині ні для кого не секрет, що основним стратегічним ресурсом у ХХІ ст. стають продукти харчування. Це об’єктивний процес, так як людей на Землі стає все більше, а відповідно сільськогосподарських земель – все менше. Тому агропромисловий ресурс стає провідним стратегічним ресурсом, чого все ще в Україні не всі розуміють. Люди і країни в ХХІ ст. будуть воювати не за нафту, як було раніше, а за життєвий простір і їжу.

«Фашистська» наука геополітика з кожним роком завойовує все більше прихильників, тому що є істинною. В цьому сенсі Україна на наших очах, звільнившись від «комуняцьких» колгоспів зібрала в цьому році 62 мільйона тон зерна і 11 млн. тон соняшника. При цьому вона вийшла на друге місце у світі після США за експортом зерна. Україна нині виробляє близько 50% соняшникової олії світу. Та й по інших показниках розвитку АПК наша держава міцно займає позиції в 5-10 провідних країн світу. І це, дозвольте нагадати, при врожаєві вдвічі-втричі меншому, ніж в розвинутих країнах Європи.

Ще однією важливою об’єктивною особливістю України є те, що в ній зосереджені всі площі так званих «солодких» чорноземів. При наявності в нашій країні близько 30-40 відсотків чорноземів світу (за різними методиками обрахування їх площі), у нас знаходиться всі 100% «солодких» чорноземів, на яких можна вирощувати найякіснішу сільськогосподарську продукцію к світі. На схід від Дніпра «солодких» чорноземів вже мало. А за Доном їх взагалі немає. Ці грунти вже є солоними. І чим далі на схід, тим більше. Отримати на них продукцію найвищої якості практично не можливо.

В цьому криються ще одні об’єктивні конкурентні переваги  української сільськогосподарської продукції перед продукцією інших країн. Це відчуваєш лише тоді, коли потрапляєш за кордон. Багаті на сонце Іспанія чи Єгипет не здатні вирощувати таких смачних помідорів, які ростуть в Україні. Тому від українських заробітчан можна почути здавалося б парадоксальні твердження, що їжа за кордоном зовсім не смачна.

Не важко передбачити, що увійшовши до ЄС і піднявши врожайність до стандартів цієї організації, ми станемо першою державою світу за експортом продуктів харчування і практично володітимемо світом. З врахуванням цього істерики Росії стосовно входження України до гурту об’єднаних європейських держав вже не виглядають такими безпідставними. Російські експерти, які начиталися мого інтернет-видання «Таємниці і феномени України» уже стверджують, що старшим братом є не Росія, а Україна. І увійшовши до складу ЄС і НАТО Україна віддає Китаю освоєні і колонізовані нею землі Росії, Сибіру і Далекого Сходу. Як політико-географ я знаю, які доповідні записки нині лежать на столі в пана Путіна.

Агропромисловий комплекс має стати основою, становим  хребтом стратегічного розвитку України в ХХІ ст. Але це ні в якому разі не означає, що наша держава має відмовитися від інших стратегічних напрямків власного соціально-економічного розвитку. Їх розробка має базуватися принаймні на трьох стратегічних «Гольфстрімах». Ними мають стати генетично притаманні українській нації її менталітетно-господарські переваги.

По-перше, українці створили найбільшу кількість наймелодійніших у світі народних пісень. Вся європейська музика нині базується на українській народній мелодиці. Наші пісні стали народними від США до Японії, від Росії до Польщі. Цю природну схильність українців українська держава має розвивати, тому що тут прихована духовна сутність і основа нашого стратегічного соціально-економічного розвитку. Без духовного підґрунтя подальший соціально-економічний розвиток України виглядає абсолютно утопічно. Це чітко показали нинішні бездуховні правителі, які блокуючи духовний розвиток нації неодмінно блокують і соціально-економічний розвиток країни.

По-друге, стратегічною менталітетною основою переважаючого розвитку агропромислового комплексу в Україні є той незаперечний факт, що саме українці заселили і освоїли чорноземи по всій нашій планеті. Скрізь, де є чорнозем (Росія, США, Молдова, Казахстан, Киргизія, США. Канада, Аргентина, Бразилія) живуть українці. Генетично українською пшеницею, завезеною переселенцями із України до Росії, США, Канади, Аргентини нині годується увесь світ. Цю генетичну схильність в українців треба цілеспрямовано розвивати, створюючи умови для господарювання в Україні такі, які для них створили у США і Канаді.   

По-третє, технічним генієм української нації людство було виведено в Космос і потрапило на Місяць. Найбільший внесок в розвиток теорії і практики ракетобудування зробили етнічні українці Російської імперії, СРСР і США Засядько, Кибальчич, Кондратюк, Корольов, Глушко, Янгель, Лозино-Лозинський, Яремович, Дудчак. Гнатюк, Сікорський. Серед двадцяти основних геніїв космонавтики не українцем є лише німець фон Браун. Це не може бути і випадковим і вказує на генетичну схильність української нації не лише до художньої творчості і господарювання на землі, але й до розвитку найсучасніших технологій.

Всі ці три напрямки мають стати основою майбутнього домінування України і українців у світі. Але не варто забувати і про те, що Україна володіє одним з найбільших у світі рекреаційно-туристичним потенціалом. І тут конкурентні переваги України перед іншими країнами очевидні. З давніх-давен людина вимагає «хліба і видовищ». На відпочинку люди хочуть багато  та смачно їсти і розважатися. Перше їм забезпечить агропромисловий комплекс України, а друге відновлена історико-культурна спадщина української нації та мальовничі ландшафти країни, двохтисячокілометрове морське узбережжя та Карпатські і Кримські гори. Якщо сюди додати ще сотні унікальних замків і фортець, які треба відновлювати з допомогою ЄС, найдовші у світі гіпсові печери, Товтри, Мізоцький, Словечансько-Овруцький кряжі, Гологори, Вороняки, Розточчя і таке інше.

Чомусь про конкурентні переваги українських природних умов і ресурсів набагато краще знають в ЄС і Росії, ніж в Україні. Саме в ЄС і виявили, що найкращі у світі умови для життя і господарської діяльності людини саме у Вінницькій області в районі міста Немирів, а найкраще у світі середовище для розвитку туризму в ХХІ ст. в Українських Карпатах, зокрема в Гуцульщині.

Але й це ще не все. Ресурси для розвитку санаторно-курортного комплексу України нині є унікальними у світі. Ми володіємо практично всіма видами відомих людству ресурсів для лікування – від найбільшої кількості пелоїдів (лікувальних грязей) до унікальних на планеті за хімічним складом і обсягами мінеральних лікувальних вод. В нас окремі лимани мають по 15-19 млн. тонн сульфідних грязей, а таких лиманів у нас більше десятка. Є у нас і власне «Мертве море», Сиваш, який в рекреаційно-туристичному відношенні практично неосвоєний. Чомусь з країн Європи нам підказують, що ми володіємо найкращими у світі умовами для сімейного і дитячого літнього відпочинку на Азовському морі. Ці конкурентні переваги в різних видах економічних ресурсів можна продовжувати практично безкінечно. Особисто я, за власними дослідженнями, нарахував їх більше ста. Але як вони використовуються? Відповідь на це запитання відома практично кожному як в Україні, так і за її межами.

І, нарешті, об’єктивні геополітичні стратегічні переваги. Впродовж останніх століть Україна відчувала на собі геополітичний тиск з трьох напрямку – північний захід (Польща), південь (Туреччина), північний схід (Росія). У ХVІІІ столітті зійшов нанівець геополітичний тиск з боку Туреччини, в ХХ – з боку Польщі. В ХХІ ст. цей тиск об’єктивно вичерпується й з боку Росії. Тому Україна приречена перетворитися на одну з найпотужніших держав світу. Цьому буде сприяти не лише неминучий розпад Росії. В ХХІ ст. всі великі держави (імперії) приречені на деградацію. Це пов’язано з тим, що об’єктивне ускладнення, диверсифікація територій призводить до того, що великі за площею і населенням держави стають некерованими. Ефективно управляти ними стає неможливо. Я взагалі вважаю, що в цьому столітті будь-яка держава, яка має площу понад 1 млн. кВ. км і населення понад 100 млн. осіб, приречена на розпад. В ХІХ ст. на політичній карті світу було 50 країн, потім їх стало 100, потім 150, нині їх 200. Не треба бути пророком, щоб спрогнозувати, що завтра їх стане 250, а післязавтра 300.

В цьому контексті вже в цьому столітті Україна стане однією з найбільших і найпотужніших, а, може, й найпотужнішою країною світу. І це не тому, що цього хочу я, чи не хоче цього пан Путін. Це об’єктивний процес розвитку людства, в його поєднанні простору і часу, географії й історії. А об’єктивні процесі суб’єкту, тобто людині, зупинити не можна.   

Гравець: 
Олена Каганець
1349

Новини від RedTram - для збільшення прихильників НО

Loading...
 
Форум Підтримати сайт Довідка