“...Українська література кінця ХХ століття поділяється на діяспорну, ту, що в Україні, і Емму Андієвську”
Колись, коли я ще працювала на радіо СВС в Сіднеї, надавала я один запис на якому читала уривок із свого роману Емма Андієвська. Тоді всі, хто мені на ту тему говорив, захоплювався її соковитою українською мовою, змістом почутого. Не пригадую зараз який саме це був уривок. Говорила я про письменницю, (вона працювала роками на радіо “Свобода”) черпаючи дані з газетних і журналних вирізок. Емма Андієвська – американська громадянка. Її зараховують до тзв. Нью-Йоркської групи поетів-письменників, хоч Емма Андієвська ніколи не уважала себе членом згаданої групи. Свого часу про групу багато писалося - зокрема у журналі “Сучасність” - річники якого у мене на полицях “пишалися” всі ці роки...
Скільки я бувала в Мюнхені не мала нагоди зустріти величної дами сучасної української літератури, яка видала на чужині 17 збірок поезій, всього разом 29 книжок – готова до друку 30 під назвою “Хід коня”. Здобула пані Емма в 1984 році нагороду Т. Й О. Антиновичів за її роман “Про людське призначення”.
Про Емму Андієвську літературні знавці, критики в Україні пишуть: “...Українська література кінця ХХ століття поділяється на діяспорну, ту в Україні, і Емму Андієвську” ( Петро Сорока “Політика й культура” ч. 35–2001 року)......та – “Людина оркестр, людина тайфун, людина симфонія – ці всі фіґури годяться для визначення творчої особистості найбільш виразної письменниці й художниці сучасного зарубіжжя”... (Юрій Микитенко “Влада і політика 26.1.2001”)
В четвер 18.9.2003 я відвідала її. Під вражінням цієї зустрічі я ще й зараз.
Як описати “життєрадісну різнокольорову веселку”, яка народилася в Україні, в місті Сталіно (тепер Донецьк) 19.3.1931 року, а яка фактично виросла і творила в діяспорі від 1943 року, зразу в Німеччині, потім в ЗСА й яка постійно живе в Німеччині, де є дуже популярною в мистецькому світі, - бо пані Емма ще і винятково ориґінальний художник. Намалювала майже 8 тисяч картин, які постійно виставляються в престижних музеях, бібліотеках, міських радах, урядових будинках, фірмах, університетах і від недавна в консульствах і амбасадах України? Про неї більша довідка з 4 знимками в Енциклопедії Мистців Німеччини.
Пані Емма, вбрана в чорних штанах, різнокольоровій блюзці, в чорнім капелюсі, чекала мене в невеличкій квартирі, майже в центрі міста Мюнхен.
Зразу звернула я увагу на її очі, погляд яких пронизує все ваше єство. Живе вона в тій квартирі понад 40 років. Її покійний чоловік Іван Кошелівець - також велетень української літератури. Я увійшла в картинну галерею, в якій розвішані не лише картини пані Емми, але там і Макаренко, Гніздовський, Грищенко, Мазурик й інші... А книжок! Пані Емма все своє життя жадібно вбирала в себе знання чужих культур, не загубила в собі законів-правил народної української етики, культури і моралі! Відразу підпадаю під маґічну владу її особистості!
Стільки абстракції - чуда я ще не бачила! Яскрава пані, любюється червоними, зеленими, жовтими, сірими, кольорами - і фіолетовий у неї не позаду… Пані Емма вважає, що фіолетовий кольор, один з моїх улюблених – це спів, пісня... Випадково це, чи як? Вона навіть не знала, що я співаю! Мисткиня твердить, що “фарби мають смак, вони пахнуть то яблуками, то салатою, то померанчами, то вишнями...” Уявляєте? Вона мені деклямувала свої вірші, оповідала всякі чудеса, пережиті дитиною в Україні, коли нашу Батьківщину “занечистили” своєю окупацією большевики, про смерть батька, виїзд з Києва, властиво втеча матері, рятуючи своє і дітей життя! Скільки соковитих подробиць, блискучих мовних висловів, сипалися українські приповідки і було стільки же достовірних психологічних, фізичних жестів!
Я не літературний чи мистецький критик – не збираюся критикувати творчість пані Емми, але, як музика, я її сприймаю в свій спосіб (можу сміло підписатися під раніше наведені мною цитати). Хоч там не було музики, яка втілює драму, яка існує в природі, у людському житті, то в тому, що я побачила, була музика кольорів, було почуття зору, сила уяви, магія. Часами здавалося, що пані Емма по дитячому наївна (як всі мистці) але вона і велич-мистець, надто довірлива до людей! Все, що пережила, вона передає у своїх творах, поезії, романах чи картинах по філософськи...
В творчості пані Емми все тісно пов’язане, переплетене фантазією, але все в неї пов’язане з рідним краєм. Поезія, проза, малюнок, народження, радість, наруга, смерть, сльози, кров, усмішка й головно любов...
Любов сміється з вічности. Ходім.
Зі мною, хоч у хату з лободи.
Ніч горобина і навколо пустка.
Тебе вустами до нестями пестить.
Та замість тебе – мури самоти,
О ти, камінний, чому саме – ти?
І всю ніч – флейта, що – старий квартал. (з нової її збірки поезій)
Відчула, що поетеса дуже мужня жінка, вона чесна, щедра. Вже не молода, але вона має здатність витримати всяку гидоту світу накруги себе.
В долі пані Емми нічого випадкового не має. А загадки в її творах можна пояснити так: – там де особистість, там і загадка, там і радість творчості. І появляються в неї все нові твори, для звичайного людського ока може і не зрозумілі. Та її творчість глибоко лірична, і кожен твір інший від попереднього. Картини Емми Андієвської, деякі по два на два метри величинни, – це новий спосіб творчого самовираження в українському мистецькому світі, та не тільки українському. Там і розпяття Ісуса Христа, овочі, квіти, ярина, море, гумор, весілля. Там все, тільки все йнакше, як в реальному житті.
Пані Емма показала мені з багатьох своїх альбомів - 9 з них - це газетні вирізки найбільш пристижних німецьких газет – “Зюд дойче Цайтунґ”, “Франкфуртер Алґемайне”, різних місцевих мюнхенських й інших газет. Це схвальні описи її численних виставок в Мюнхені, Парижі, Брюселі, Празі, Нью-Йорку, Багрейн, Ріо-де-Жанеро, на Флориді, в Берні, Боні, Курітибі, - а від 1991 року в Києві, Харкові, Львові, Івано-Франківську – де тільки й подумаєш, і всюди виразне зазначення “українська мисткиня Емма Андієвська”!
Мисткиня гордиться тим, що на Мюнхенському міжнародному кінофестивалі в червні 2001 року видатному італійському кінорежисерові Франческо Розі подаровано директором фестивалю її картину “Розпяття”. А цього року картинами Емми Андієвської милувалася кіно-акторка Джералдін Чаплін (Geraldine Chaplin) (див. фото). Минулого 2002 року від 19 по 31 жовтня в Італії, в місті Капуа (Capua), в Паладзо Фаціо (Palazzo Faсio) - пересічний мистець там не попадає - приходила вистава її картин. Під сучасну пору, до 10 жовтня проходить її вистава картин і гобеленів-килимів в місті Гоф, тільки відбулася в місті Кронах.
Ще багато можна би писати про видатну людину, яка так щедро приймала мене в себе в хаті, обдарувавши не тільки своїм цікавим і добрим словом, але й дуже гарно виданими каталогами її творчости, відкритками, збірками поезій, і врешті картиною, яку везу до Сіднею.
Добре знаю, що часами буває, що людина, мистець прагне самітности, але рано чи пізно настає час, коли та самітність стає обтяжливою і тоді запрошується когось до себе, хочби поговорити. Мені здається, що пані Емма потребує у своїй творчі самітності - слухача.
Прощалися ми з обіцянкою ще зустрітися. Дай Боже такої зустрічі, бо мені цікаво було слухати її розповідей. Від неї можна багато навчитися – це підтвердять студенти Українського Вільного Університету, які її часто слухали!
Фантастичний, абстрактний світ, як і сама яскрава постать Емми Андієвської на довго залишеться в моїй пам’яті! Бажаю пані Еммі кріпкого здоров’я і ще багато творчих успіхів!
В тему:
Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
Війна з Мордором – це наш Великий Потоп. Порятунком буде новий світогляд, народна держава-мережа та передові технології. Штучний інтелект став небезпечним конем без кучера, який виходить з-під...
Емма Андієвська: “Різнокольорова веселка”
Світ:
Скільки я бувала в Мюнхені не мала нагоди зустріти величної дами сучасної української літератури, яка видала на чужині 17 збірок поезій, всього разом 29 книжок – готова до друку 30 під назвою “Хід коня”. Здобула пані Емма в 1984 році нагороду Т. Й О. Антиновичів за її роман “Про людське призначення”.
Про Емму Андієвську літературні знавці, критики в Україні пишуть: “...Українська література кінця ХХ століття поділяється на діяспорну, ту в Україні, і Емму Андієвську” ( Петро Сорока “Політика й культура” ч. 35–2001 року)......та – “Людина оркестр, людина тайфун, людина симфонія – ці всі фіґури годяться для визначення творчої особистості найбільш виразної письменниці й художниці сучасного зарубіжжя”... (Юрій Микитенко “Влада і політика 26.1.2001”)
В четвер 18.9.2003 я відвідала її. Під вражінням цієї зустрічі я ще й зараз.
Як описати “життєрадісну різнокольорову веселку”, яка народилася в Україні, в місті Сталіно (тепер Донецьк) 19.3.1931 року, а яка фактично виросла і творила в діяспорі від 1943 року, зразу в Німеччині, потім в ЗСА й яка постійно живе в Німеччині, де є дуже популярною в мистецькому світі, - бо пані Емма ще і винятково ориґінальний художник. Намалювала майже 8 тисяч картин, які постійно виставляються в престижних музеях, бібліотеках, міських радах, урядових будинках, фірмах, університетах і від недавна в консульствах і амбасадах України? Про неї більша довідка з 4 знимками в Енциклопедії Мистців Німеччини.
Пані Емма, вбрана в чорних штанах, різнокольоровій блюзці, в чорнім капелюсі, чекала мене в невеличкій квартирі, майже в центрі міста Мюнхен.
Зразу звернула я увагу на її очі, погляд яких пронизує все ваше єство. Живе вона в тій квартирі понад 40 років. Її покійний чоловік Іван Кошелівець - також велетень української літератури. Я увійшла в картинну галерею, в якій розвішані не лише картини пані Емми, але там і Макаренко, Гніздовський, Грищенко, Мазурик й інші... А книжок! Пані Емма все своє життя жадібно вбирала в себе знання чужих культур, не загубила в собі законів-правил народної української етики, культури і моралі! Відразу підпадаю під маґічну владу її особистості!
Стільки абстракції - чуда я ще не бачила! Яскрава пані, любюється червоними, зеленими, жовтими, сірими, кольорами - і фіолетовий у неї не позаду… Пані Емма вважає, що фіолетовий кольор, один з моїх улюблених – це спів, пісня... Випадково це, чи як? Вона навіть не знала, що я співаю! Мисткиня твердить, що “фарби мають смак, вони пахнуть то яблуками, то салатою, то померанчами, то вишнями...” Уявляєте? Вона мені деклямувала свої вірші, оповідала всякі чудеса, пережиті дитиною в Україні, коли нашу Батьківщину “занечистили” своєю окупацією большевики, про смерть батька, виїзд з Києва, властиво втеча матері, рятуючи своє і дітей життя! Скільки соковитих подробиць, блискучих мовних висловів, сипалися українські приповідки і було стільки же достовірних психологічних, фізичних жестів!
Я не літературний чи мистецький критик – не збираюся критикувати творчість пані Емми, але, як музика, я її сприймаю в свій спосіб (можу сміло підписатися під раніше наведені мною цитати). Хоч там не було музики, яка втілює драму, яка існує в природі, у людському житті, то в тому, що я побачила, була музика кольорів, було почуття зору, сила уяви, магія. Часами здавалося, що пані Емма по дитячому наївна (як всі мистці) але вона і велич-мистець, надто довірлива до людей! Все, що пережила, вона передає у своїх творах, поезії, романах чи картинах по філософськи...
В творчості пані Емми все тісно пов’язане, переплетене фантазією, але все в неї пов’язане з рідним краєм. Поезія, проза, малюнок, народження, радість, наруга, смерть, сльози, кров, усмішка й головно любов...
Любов сміється з вічности. Ходім.
Зі мною, хоч у хату з лободи.
Ніч горобина і навколо пустка.
Тебе вустами до нестями пестить.
Та замість тебе – мури самоти,
О ти, камінний, чому саме – ти?
І всю ніч – флейта, що – старий квартал.
(з нової її збірки поезій)
Відчула, що поетеса дуже мужня жінка, вона чесна, щедра. Вже не молода, але вона має здатність витримати всяку гидоту світу накруги себе.
В долі пані Емми нічого випадкового не має. А загадки в її творах можна пояснити так: – там де особистість, там і загадка, там і радість творчості. І появляються в неї все нові твори, для звичайного людського ока може і не зрозумілі. Та її творчість глибоко лірична, і кожен твір інший від попереднього. Картини Емми Андієвської, деякі по два на два метри величинни, – це новий спосіб творчого самовираження в українському мистецькому світі, та не тільки українському. Там і розпяття Ісуса Христа, овочі, квіти, ярина, море, гумор, весілля. Там все, тільки все йнакше, як в реальному житті.
Пані Емма показала мені з багатьох своїх альбомів - 9 з них - це газетні вирізки найбільш пристижних німецьких газет – “Зюд дойче Цайтунґ”, “Франкфуртер Алґемайне”, різних місцевих мюнхенських й інших газет. Це схвальні описи її численних виставок в Мюнхені, Парижі, Брюселі, Празі, Нью-Йорку, Багрейн, Ріо-де-Жанеро, на Флориді, в Берні, Боні, Курітибі, - а від 1991 року в Києві, Харкові, Львові, Івано-Франківську – де тільки й подумаєш, і всюди виразне зазначення “українська мисткиня Емма Андієвська”!
Мисткиня гордиться тим, що на Мюнхенському міжнародному кінофестивалі в червні 2001 року видатному італійському кінорежисерові Франческо Розі подаровано директором фестивалю її картину “Розпяття”. А цього року картинами Емми Андієвської милувалася кіно-акторка Джералдін Чаплін (Geraldine Chaplin) (див. фото). Минулого 2002 року від 19 по 31 жовтня в Італії, в місті Капуа (Capua), в Паладзо Фаціо (Palazzo Faсio) - пересічний мистець там не попадає - приходила вистава її картин. Під сучасну пору, до 10 жовтня проходить її вистава картин і гобеленів-килимів в місті Гоф, тільки відбулася в місті Кронах.
Ще багато можна би писати про видатну людину, яка так щедро приймала мене в себе в хаті, обдарувавши не тільки своїм цікавим і добрим словом, але й дуже гарно виданими каталогами її творчости, відкритками, збірками поезій, і врешті картиною, яку везу до Сіднею.
Добре знаю, що часами буває, що людина, мистець прагне самітности, але рано чи пізно настає час, коли та самітність стає обтяжливою і тоді запрошується когось до себе, хочби поговорити. Мені здається, що пані Емма потребує у своїй творчі самітності - слухача.
Прощалися ми з обіцянкою ще зустрітися. Дай Боже такої зустрічі, бо мені цікаво було слухати її розповідей. Від неї можна багато навчитися – це підтвердять студенти Українського Вільного Університету, які її часто слухали!
Фантастичний, абстрактний світ, як і сама яскрава постать Емми Андієвської на довго залишеться в моїй пам’яті! Бажаю пані Еммі кріпкого здоров’я і ще багато творчих успіхів!
Зверніть увагу
Ельфійське пробудження – єдиний шанс врятуватися від бунту психопатів та штучного інтелекту (подкаст)