Важливість: 
2
Доповіді на семінарі «Дитячі медіа в Україні: інструмент формування традиційних цінностей чи руйнації?» (продовження)

Відповідальність народжується з дитинства. Якщо ми хочемо побудувати мир, то починати потрібно з дітей.(Ганді) Відповідальність починається із заохочення дітей бути громадянами, думати про майбутнє.

Доповіді на семінарі «Дитячі медіа в Україні: інструмент формування традиційних цінностей чи руйнації?»  31 жовтня 2012 р.   (продовження)

Жданова І., директор соціальних програм Фонду "Відкрита політика", керівник проекту "Міжнародна медіа-школа в Космачі - майданчик формування європейських цінностей в Україні":

Я думаю добре, що ми почали розмову про дитяче телебачення демонстрацією робіт юних журналістів. Мені дуже приємно, що сьогодні є представник телеканалу TVI на цій розмові. Нажаль, немає представників Нацради України з питань телебачення і радіомовлення. Хоча на круглих столах, які проводить Нацрада, коли ми їм задавали питання стосовно змісту дитячого телебачення в Україні, вони відповідали, що все гаразд, ситуація кардинально змінилась за останній рік: хронометраж росте, нові дитячі канали відкриваються, а впровадження системи позначок вирішить проблему вилучення негативного контенту. На питання чому на телеекранах не показують роботи юних журналістів ми відповіді не почули. Про роботу Дитячої медіа-студії «Птахи», фестивалі «Екран – для дружби!», «Як намалювати птаха…», наші попередні круглі столи, вони теж не знають, хоча кожного разу ми надсилаємо офіційне запрошення на п. Манжосова. І скільки ми запрошення не шлемо, вони, нажаль не приходять на заходи з юними журналістами. Тому важко зрозуміти, яку модель діалогу з владою можна вести. Але ми будемо намагатися продовжувати цей діалог і обов’язково матеріали нашого семінару будуть надані в Нацраду з питань телебачення і радіомовлення.
Я хотіла би перш, ніж говорити про формування європейських цінностей в сучасній Україні, постаратися визначитися з категоріями. Розмірковуючи над цією проблемою, я уявила такі круги Ейлера. Один круг – це сучасні європейські цінності, другий круг – це цінності сучасної України, третій - традиційні цінності. 
Не всі сучасні європейські цінності прийнятні для України – культ споживацтва, корпорацій, руйнування традиційної родини. Натомісць, в кожній традиційній культурі завжди були цінності, актуальні для сьогодення –віра, родина, здоров’я, повага до природи. Але в традиційних цінностях Європи, наприклад, середньовічної, не було поваги до прав людини в сьогоднішньому розумінні. Одночасно, не всі цінності сучасної України є прийнятними для європейської країни: брутальне порушення прав людини, закону, нехтування екологією, девіантна поведінка як норма успіху. 
Отже, за межами перетину є багато неприйнятного, але перетин кругів (мовою математиків «об’єднана множина») – і є ті цінності, які, на мою думку, сьогодні і потрібні українському суспільству. 
Це, в першу чергу, цінності ТРАДИЦІЙНОЇ сім’ї, родини. Гендерна рівність, передбачає не тільки рівність в правах, а й дотримання обов’язків, першою з яких для української жінки завжди були діти, сім’я. Є гарне українське прислів’я – «Весела мати - весела хата». Це не заважає жінці бути успішною в соціумі – чи то в бізнесі, чи в соціальній сфері, чи в політиці. Але без усвідомлення ієрархії, рушиться базова цінність, ядро культури, ядро держави – родина. 
Друге, це свобода, яка неможлива без усвідомлення відповідальності. Мені дуже приємно, що уявлення і акценти щодо розуміння свободи в нас виявилися спільними з європейськими діячами. 4 роки - скільки існує наша медіа студія «Птахи» - ми говоримо з юними журналістами про свободу. Ми завжди говоримо про свободу і відповідальність, адже без відповідальності не буває свободи. І мені дуже приємно, що Заступник Посла Швейцарії в Україні Франц Шнайдер, вітаючи вас, сказав, що ви живете в епоху революції інформаційних технологій і наголосив, що свобода і відповідальність є невід’ємними. 
Третє, це повага до прав людини, яка неможлива без усвідомлення обов’язків. Це повага до культурного розмаїття, яке неможливе без поваги до традиційної культури титульної нації. 
Четверте, це здоров’я, і фізичне, і соціальне, і духовне, піклування про яке неможна замінити заходами з протидії СНІДу, паління, алкоголю, як це відбувається часто в українських реаліях. 
Отже, потрібно чітко усвідомити до яких цінностей ми прагнемо і чи не підміняємо поняття. Не маніпулюємо ними. Від усвідомлення – до намірів поліпшити ситуацію, від намірів – до дій. 
Тому застерігаю вас від тих маніпуляцій, які відбуваються із поняттям «європейські цінності». Важливо, щоб у всіх нас було усвідомлення про те, що таке свобода, що таке права людини. І про те , що медіа несуть величезну відповідальність саме за збереження духовності і цих цінностей. 
Зараз говорять про те , що в Україні за останні 2 роки кардинально змінилася ситуація з дитячим телебаченням. Я, як мама , поцікавилася розкладом дитячих передач під час осінніх шкільних канікул. Що ми маємо? 
Програмна сітка телеканалів 30 жовтня 2012 р.: «Інтер»(5:15 мультфільм, 09:10 Т / с "Повернення Мухтара", 9 і 10 с); Перший національний / ТРК "Ера" (6:50 Мультфільм); «ТЕТ» (06:50 "Телепузики"; 7:25 "Твініси"; 07:45 "Мультик з Лунтіком"; 8:40 М / с "Білка і Стрілка. Бешкетна сімейка"); «Тоніс» (6:35 Мультфільми); К2 (06:00 Мультфільми), НТН (04:40 "Уроки тітоньки Сови"), тощо. Одночасно серіал «Баффі переможниця вампірів» - 9.15. Художній фільм «Діти Дон Кіхота» - 0.10 . Звісно, можна тішити себе тим, що хронометраж зростає, але давайте зробимо аналіз, коли він зростає і яке має якісне наповнення. Яка глядацька аудиторія пізнавальної передачі "Уроки тітоньки Сови" о 4.40? Які програми є для старшокласників?
На «Новому» каналі запроваджено час для дітей та підлітків. Телесеріал «Друзі» мене особливо вразив. Тут відбувається підміна тих цінностей, про які я з самого початку говорила - цінностей родини на цінність корпорацій і їх інтересів. За сценарієм одна з героїнь стала молодою мамою. З новонародженим сином (між іншим, якому причепили рожевий бантик) вона приходить на фірму і дізнається, що робоче місце зайнято. Починається крик, брутальна лайка, немовля відправляється додому разом із батьком дитини. Спантеличений батько запитує матір: «То може ти мені і груди свої віддасиш додому?». Дітям і підліткам показується модель поведінки, за якої не так важлива сім’я, дитина, ти маєш дбати про кар’єру і використовувати всі методи, навіть брутальну лайку для того, щоб досягти цієї мети. Інші епізоди не хочеться навіть озвучувати в цій аудиторії. Серіал має високий рейтинг, вкладено великі гроші в промоцію. Цікаві історії про дружбу в реальному житті героїв, безліч фото в Інтернеті. Брати Борисенки роблять 5хв підводки до серіалу. Інвестуються величезні кошти. Але, на моє глибоке переконання, він руйнує духовність і спрямований проти дітей. І на це витрачаються великі гроші. Значить комусь це вигідно?
В один час із серіалом «Друзі» по УТР 30 жовтня транслювалися програми «Трипільська лялька» і «Іван Франко». Звичайно, що це дуже добре. Є канали, які мають добрий, якісний контент, але хотілося б, щоб із присутньої тут молоді підняли руку, хто дивиться канал УТР. Ну от, ніхто . Парадокс складається в тому , що ті канали , які мають гарні програми і для молоді і для дітей, вони не є сьогодні рейтинговими. Скільки витрачено грошей на промоцію цих передач? Який бюджет освітніх програм для школярів в Україні? Сьогодні про це теж потрібно говорити. Де громадське мовлення? Які вітчизняні фільми, мультфільми, освітні, розважальні, спортивні передачі для дітей і підлітків підтримано за бюджетні кошти? Закрили «Вечірню казку» на 1 Національному. А де якісна альтернатива? Мультфільми, переважно не вітчизняного низькоякісного ґатунку? Чи може залучено спонсорів і реалізовано ідею відповідального бізнесу, про яку так модно сьогодні говорити?
Виникає питання для чого потрібне дитяче телебачення в Україні? Яка мотивація для відкриття нових дитячих каналів, трансляції дитячих програм. В реаліях сьогодення відповідь лежить, нажаль, виключно в площині комерційного інтересу. 
По-перше, для розширення аудиторії споживачів реклами. На думку рекламістів: «Дедалі більше брендів, що мислять стратегічно і націлюється на молодь і дорослих глядачів , замислюються про культивацію інтересу до себе з раннього віку. Адже завдяки відносно невеликим рекламним інвестиціям у передачі і серіали рекламодавці отримують велику кількість контактів з дитячою аудиторією, яка добре сприймає їхню рекламу». (Ю.Карпушина, директор медійного агенства )
Я звичайно розумію, що канал – це, в першу чергу, бізнес-проект. І без реклами канал розвивати неможливо. Але коли ми говоримо про дитяче телебачення, про дитячу аудиторію, то ми повинні чітко усвідомлювати відповідальність і робити відповідні пріорітети. На таких каналах, як «++», «Піксель» в час , коли демонструють мультики, іде включення в рекламу. Робиться інтерактивна прив’язка глядача до екрану. Наприклад,до реклами задається питання «що знаходиться в центрі Землі? Відповідь почуєш після реклами». Тобто, якщо навіть маєш бажання покинути зомбоящик і піти, ти все ж таки сиди і дивись. А вже після реклами ми тобі скажемо, що це буква «М».
Мені здається , що застосовуються такі інтерактивні технології для того, щоб перетворити глядача в споживача. Біда ще в тому, що в цій рекламі, ви не повірите, але це правда, на дитячих каналах і не тільки на дитячих , але і на каналі «Новий» під час дитячого часу, є реклама алкоголю. Мені здається, що заяви наших шановних чиновників і парламентарів про те, що потрібно урегулювати це питання законодавчо є лицемірством. 
Потрібно, щоб кожен, хто має відношення до формування телеконтенту, замислився про своїх дітей, внуків і вони попадають під цей медіа-обстріл теж . Хочу зачитати цитату.
«Навіть одна єдина телевізійна модель поведінки може стати предметом для мільйонного наслідування.» Ті моделі поведінки, які ми бачимо на екранах телевізора мене, як маму не задовольняють. Це і серіали, і мультфільми. Розглянемо такий , на перший погляд безбідний, серіал «Джекі Чан». Це модель асоціальної поведінки. Вихід із конфліктів лише через силу. 
Девіантна поведінка серед молоді має шалений попит. Випуск новин на більшості каналів можна перейменувати на кримінальну хроніку. Позначками ви не забороните дітям дивитися і не проконтролюєте їх, щоб вони щось дивилися, або щось не дивилися в час, коли батьки відсутні. Наші розмови про європейські цінності будуть падати в пісок, тому що вони будуть на екранах бачити стандарти поведінки зовсім інші. 
На каналі «++» 30 жовтня показали фільм «Рікі-Тікі-Таві» і одночасно на Новому каналі «Джекі Чан» . Навіть не треба бути психологом, щоб побачити , що наші вітчизняні мультфільми не лише більш якісні в художньому плані. Головне - вони дають дітям інформацію, яка спонукає їх до добрих вчинків. 
Я хотіла б сказати про підліткову аудиторію. Вони найбільш обділені якісним телепродуктом. Є багато гарних молодіжних серіалів. Наприклад, є серіал «Еврика», який несе добро і показує стандарти поведінки недевіантної. Чому його не показують на телебаченні? Чому ті, хто визначає ефірну сітку, наповнюють її зовсім іншим контентом. 
Я задавала питання п. Манжосову, п. Мудрак куди ідуть фільми фестивалю «Кришталеві джерела» . Чому ці фільми, що завоювали призи і нагороди пиляться в архівах, деякі вже знищені? Чому сьогодні медіа-експерти говорять, що не можемо наповнити контент, бо немає продукції, що немає дитячих режисерів, немає дитячих операторів, важко підібрати креатив для підліткової аудиторі? Чому тоді не взяти ці роботи юних журналістів, які не просто ними зроблені, але і їм цікаві?
Ми сьогодні співпрацюємо з КПНЛ №145, де не лише є корпункт нашої медіа-студії. Тут навчаються переможці міжнародних олімпіад з фізики, хімії, астрономії, є величезний науковий потенціал, який робить честь і славу сучасній Україні. Щороку отримують перемоги на міжнародних олімпіадах, міжнародному конкурсі науково-технічної творчості «Intel». Тут навчаються юні теле-журналісти, які підготовлені і можуть створювати освітні програма. Чому телеканали не можуть об’єднатися із цими дітьми і створювати освітні програми, націлені на підліткову аудиторію? Це не є дуже затратні проекти . Є величезний ресурс, в першу чергу людський. І тоді своїми конкретними справами чиновникам, представникам телеканалів буде набагато легше говорити про відповідальність. 
Окреме слово хочу сказати про інтернет. Це тема навіть для не одноденної конференції . Але усвідомлення цієї проблеми є вже у кожного сьогодні. Не випадково на форумі великої вісімки, яка відбувалася в Парижі в травні цього року був формат еG8 . Разом з політиками зібралися представники GOOGLE, Facebook, Financial Times та інших великих медіа-корпорацій, щоб обговорити величезний ресурс і потенціал, який мають медіа в сучасному світі.
Я проаналізувала виступи медійників , відчизняних і світових, стосовно відповідальністі . Порівняймо слова керівника News Corp. Руперта Мердока та слова голови правління Інтернет Асоціації України Сергія Бойка. Мердок : Друзья мои, то, что мы имеем, это колоссальный провал нашего воображения, мы отреклись от наших обязательств по отношению к детям и внукам». Бойко: «Найбільш дієвий спосіб – це посилити відповідальність батьків, саме вони можуть обмежити перегляд дитиною шкідливих матеріалів у мережі»
Національна рада з питань дотримання суспільної моралі піднімає багато питань, з якими наша організація солідарна. Але заборонами сьогодні нічого не зміниш. Не можемо заборонити дітям спілкуватися в соціальних мережах, не можна заборонити дивитися телевізор, не можна заборонити грати в комп’ютерні ігри. Спеціальні замки, про які говорять програмісти, діти набагато легше зламають , ніж дорослі встановлять. Тому ми повинні допомогти дітям сформувати критичне мислення, навчити аналізувати, думати. І мені здається, що кращим інструментом для цього є медіа-освіта. Не лише дискусії під час медіа клубів. Але і творчість, коли вони пишуть сценарії, обговорюють з відомими режисерами фільми, самі стають режисерами, роблять мультики, телепрограми. Вони тоді по-іншому сприймають медіа контент. У них набагато вища планка смаку. Вони уже критично відносяться до продукту, який їм пропонують.
Отже, дитяча медіа-творчість, відкриття шкільних медіа-студій та їх ресурсне забезпечення (не тільки комп’ютер, інтернет, а й компетентні медіа педагоги, ліцензійні програми), організація дискусійних медіа-клубів, медіа-шкіл під час канікул, підготовка та трансляція на телеканалах освітніх програм, авторами яких можуть стати юні журналісти (в т.ч. і майстер-класів як зробити мультик, гарне фото, телепрограму, електронну газету, провести науковий експеримент тощо) - ці заходи можуть стати надійним інструментом виховання в дітей культури грамотного споживання медіа, формування критичного мислення, практичних навичок створення власної медіа продукції. 
Навчити дітей використовувати сучасні інформаційні технології в якості інструменту для творчості Добра є ефективним щепленням від маніпуляцій і загроз медіа світу. 
На закінчення в мене є конкретна пропозиція до учасників цього семінару. Тут зібралися представники держави і представники телеканалів, юні журналісти і громадськість. Чому б нам не об’єднати зусилля? Міністерство освіти закупило комп’ютери і хоче, щоб у кожній школі був інтернет. Є медіа-студії, які готові робити медіа-контент. Є представник Інституту інноваційних технологій та змісту освіти, який займається підготовкою вчителів до впровадження інноваційних програм. Давайте об’єднаємося і зробимо невеликий досвід однієї громадської організації, який ми сьогодні продемонстрували, загальноукраїнським. 
Щоб у нас в кожній школі була своя медіа-студія з комп’ютером, інтернетом, камерою. Щоб в кожній школі був медіа-педагог, який проводив би дискусійні медіа-клуби, навчав дітей робити телепрограми, ролики. Щоб ці ролики показували на наших телеканалах. Авторами соціальної реклами теж можуть бути юні журналісти.
Це мені здається не так важко зробити. Головне, відчуття відповідальності тих, від кого залежить вирішення цієї проблеми: у власника телеканалу, чиновника, парламентаря, випускаючого редактора, журналіста, вчителя, мами і тата. І тоді в пошуках відповідей на питання навіщо в Україні дитяче телебачення, ми звернемося не до рекламодавців або комерційних директорів телеканалів, а до Махатми Ганді: «Якщо ми хочемо побудувати мир у всьому світі, починати потрібно з дітей.”
Дякую.

Княжицький М.:

Хочу, по-перше, подякувати вам за вашу роботу. По-друге, на жаль на маю багато часу теж , то довго не буду. На жаль, політичні процеси у нас продовжуються довго і не вирішуються швидко. Але, що хотів сказати. Була така реклама колись на російському телебаченні , яку знімала студія відомого російського режиссера Н.Міхалкова. І там, я дуже запам’ятав, це було ще в ті часи, коли країна ставала незалежною, був один ролик, коли в гуртожитку показують дівчат, які сидять за столом і мріють про майбутнє. І хлопчика, який у цьому ж гуртожитку студентському їх підслуховує. І одна дівчинка говорить: «Я буду великою балериною і весь світ буде аплодувати мені». Друга каже: «Я вийду заміж за міліонера і буду багата, у мене буде все».
Третя каже: «Я буду незалежна. Я і без чоловіка буду багата, бо я буду очолювати величезний банк». Цей хлопчик, що їх підслуховував, заходить, випускає маленьку білу мишку, вони пищать, розбігаються . Він доїдає їхній борщ і каже: «Ставте перед собою реальні цілі». 
Тому я би зосередився на одній речі, яка для мене дуже цікава. Дуже цікаві ваші роботи. По-перше, маємо тут декілька різних аспектів щодо дитячого телебаченняв Україні. Є різні проблеми. Є дитяче телебачення і є фільми, які робите ви. Це не обов’язково синоніми. Тому що дитяче телебачення можуть робити дорослі, можуть робити іноземці. Скажімо, ті канали, які ми маємо – це теж дитяче телебачення, яке до України не має жодного відношення. Так само , як є канали, які показують фільми іноземного виробництва. Це теж до України не має ніякого відношення . 
От ви зараз робите ці мультфільми, а потім почнете робити художні фільми, почнете робити якусь іншу продукцію і це вже буде українська продукція . Тому я би зосередився, перш за все, на українській продукції. На тій українській продукції, яку починають робити діти , тому що творчість починається в дитинстві і цінності зароджуються в дитинстві. 
Тема сьогоднішнього круглого столу в тому і полягає, що ми повинні розвивати свої українські цінності, які, як і цінності європейські , є спільними для спільної Європи. Так от, якщо говорити про ці наші європейські цінності, то їх точно потрібно розвивати. Тому я покажу всі ваші ролики у себе в програмі в цей четвер.
І готові робити це надалі і вас всіляко підтримувати, щоб люди бачили ваші роботи, роботи молодих українців. Так, зараз вони на дитячу тематику. І жанр анімації не обов’язково дитячий. Проблеми, які ви тут піднімали, актуальні і для дорослих. Свобода актуальна і для дитини, і для дорослого. Це загальне поняття, просто очима дітей. І для нас зараз надзвичайно актуальне. Звичайно, ми це будемо показувати. 
Мені дуже хотілося б, щоб в країні було створене громадське телебачення, яке б показувало і загалом програми для дітей, і програми українського виробництва. Це є функція громадського телебачення, якого у нас не існує. Я б не пред’являв зараз претензії до комерційних каналів , тому що в нашій ситуації немає контролю суспільства над медіа і немає зв’язків між медіа і суспільством, існує цензура, не існує прозорість медіа-власності. Канали належать певним олігархам, які їх тримають навіть не заради прибутку, як це буває в Європі, а заради політичного впливу. 
Очевидно, що дитяча тематика не є актуальною, а тим більше українська тематика. У цьому зв’язку актуальніше є поняття українське або наше, ніж дитяче. Тому, що ми маємо сформувати свій продукт, бо інакше ми не сформуємо нормальну країну. Цей продукт безумовно потрібно підтримувати. І навіть якщо ми не маємо інституту для підтримки такого продукту у вигляді громадського телебачення, кожен повинен робити все, що може і ми із задоволенням візьмемо і покажемо ваші роботи.
Роботи дуже цікаві і цікаво, що ви про це думаєте, про ті цінності, які наближають нас до Європи. Роблять із нас націю, роблять із нас сильних людей. Якщо ми будемо відповідальні один перед одним і будемо цими цінностями жити, ми змінимо внутрішню ситуацію в країні. Дякую.

Павленко Ю.: Можна в рамках дискусії питання до пана Миколи? У Вашому виступі прозвучала така думка, що канали не хочуть брати дитячі роботи чи створювати дитяче телебачення , наприклад, в той час , коли діти дивляться. Я говорю про комерційні канали. Чи є конфлікт між рейтингом і тим, що треба показувати дітям?

Княжицький М.: Немає. 

Павленко Ю.: Головне не повторити невдалий російський досвід по захисту дітей від шкідливої інформації. Тому, що він не приніс того результату, який би мав бути. Тому Україна пішла трошки іншим шляхом. Європейським. Він складніший, але завдання є як мотивувати власника каналу випускати якісний продукт, який би був цікавий і робив дитину кращою.

Княжицький М.: Телебачення регулюється двома сферами. Перша – це сфера економіки, телебачення – це бізнес. Друга частина – це сфера культури. Телебачення є носієм культури. Для того , щоб телебачення було носієм культури , має існувати громадське телебачення, над яким громадськість має контроль. І його потрібно мотивувати, з ним потрібно працювати. Комерційне телебачення, особливо сьогодні , коли технології розвиваються надзвичайно швидко… Ви не можете примусити канал «Хокей» показувати дитячі мультфільми. Тому, що каналів так багато, що кожен має свою нішу. І далеко не всі з них розраховані на дітей. Люди, які люблять класичну музику на каналі «Меццо», не обов’язково повинні дивитися мультфільми. А є дитячі канали, які показують лише мультфільми. 
Телебачення сьогодні розвивається інакше, аніж воно розвивалося колись завдяки цим величезним технологіям, сателітарним платформам, інтернету. Тому я не переконаний, що коли ми будемо показувати дитячі програми іноземного виробництва і не найкращі, що це принесе аж дуже багато користі для України. Питання стоїть не в тому, щоб ми показували чи не показували дитячі програми, а в тому , що… Перше, не все, що я тут бачив є дитячим. Є два аспекти. Власне український продукт. І якісний продукт для задоволення потреб дітей, який би допомагав їм розвиватися, рости нормальними членами суспільства. От дві речі, які повинні мати місце в регулюванні нашого законодавства про телебачення і радіомовлення. Багато з таких речей там існує і зараз. Просто наш регулятивний орган Нацрада з питань телебачення і радіомовлення не є незалежним органом і не виконує функції, покладені на цей орган. У нас не контролюється законами медіа-власність. І всі наші канали є збитковими тому, що вони створені з політичною метою. Тому, для того, щоб це врегулювати, спочатку канали треба відвести від політики і політичного впливу. Це сфера суспільного життя. Ця сфера суспільного життя повинна мати відповідальність перед суспільством. Громадське телебачення – більшу, комерційне – меншу. Ми не можемо втручатися в діяльність комерційних каналів, так як в діяльність комерційних молокозаводів. На каналах соціальна відповідальність. Це надзвичайно складний механізм. Що я бачу зараз. Як цей механізм зробити. Щоб це все було, люди, які є в парламенті, які є в політиці, повинні бути відповідальними. Відповідальність народжується з дитинства. Якщо ми хочемо побудувати мир, то починати потрібно з дітей.(Ганді) Відповідальність починається із заохочення дітей бути громадянами, думати про майбутнє.
От всі діти, які тут сидять, які робили ці мультфільми, вже виховуються і стають громадянами. Вони стають не лише професіоналами в телебаченні чи в кіно, вони ще й стають громадянами. Вони тут розповідають певні історії. Всі ці історії мають мораль. І є актуальними для громадянського суспільства. Тому на цьому етапі, для того, щоб не лицемірити, мені здається дуже важлива громадянська підтримка і дорослих відповідальних громадян. Тому ми , як телеканал, в межах наших можливостей, в нас є обмеження, готові таку підтримку надавати, надаючи ефір цій продукції. І закликали би інших це робити теж. А все інше – це складний політичний механізм, який за цим столом зараз не вирішимо, але який зі свого боку ми повинні зробити. Дякую.

Зеленська О.: Пане Миколо, скажіть, у Вас є 10 відсотків на дитяче мовлення по ліцензії?

Княжицький М.: Ні немає і ми не маємо знижки. В нас канал для дорослих. Є канали, де немає дорослого мовлення. 

Зеленська О .: У дітей є своє життя, свої новини, розважальні програми, пізнавальні програми. Я вважаю, що самі мультфільми – це не є дитячий канал.

Княжицький М.: Ми демократичні люди. Ми не можемо нав’язувати. Якщо у вас є бачення дитячого каналу іншого, то ви вправі його зробити. Як приватна особа. Або його очолити. Або ним керувати. Або знайти інвестора. Якщо це окуповується. Якщо це не окуповується , то ви можете звернутися до держави. Якщо держава соціально орієнтована, вона повинна допомогти вам. Якщо ні, то потрібно змінювати ці державні підходи.

Зеленська О.: Ми сім років тому звернулися з цим питанням, нас спитали, хто буде вашим інвестором. Коли я відповіла, що держава, стало смішно. Взагалі є дитячі канали в областях. Такі , як «Міні TV» у Віннниці, Є«Контактик» Сумської області, «Юрашки» у Львові. Вони чудові. Діти і молодь дивляться. Нажаль, це регіональні канали. Не можу сказати, що Нацрада зовсім погана. Ні. Вона підтримує «Кришталеві джерела». Цей рік Нацрада багато працює . Я розумію, що так швидко не здвинеш це питання. Воно віками не здвигалося. Від нас теж залежить. Дякую за гарну пропозицію. Я подумаю над нею.

Княжицький М.: Я ці роботи, які сьогодні побачив , не вважаю дитячим телебаченням. В них піднімаються складні філософські питання. Так, вони зроблені дітьми. Це і для дітей, і для дорослих. У нас є свої діти , а в когось і внуки. І є проблема дитячого телебачення. Ми в дорослому колі мали б говорити про дитяче телебачення. 
Дитяче телебачення мають право дивитися і ті , хто створюють і ті , хто не створюють. Хто в футбол зранку до вечора ганяє, для них це теж дитяче телебачення. А ці, хто сидять тут, це сидять творці. Потрібно зробити так, щоб вони могли займатися своєю професією, яка їм подобається, якою вони займаються з дитинства. Тому я цю проблему бачу пріоритетною. 
У нас немає якісної кіно-школи. Мій син вчиться в інституті журналістики. Він ще в дитинстві знімав фільми, коли в школі вчився. Сам їх монтував, все це вмів. Але немає як в Україні освіту якісну дістати. Він на журналістиці вчиться, бо це близько, але це не є кінематографічна освіта. Куди він потім піде працювати, якщо всі фільми у нас іноземного виробництва. Тому, проблема не в створенні дитячих каналів, а в тому, що той продукт, який вони роблять ми могли показати в Україні і цим стимулювати далі. Це найважливіша проблема.
 

Наші інтереси: 

В цій статті  згадують цікаві дитячі проекти.

Гравець: 
Світ Зелений
 
Форум Підтримати сайт Довідка