Чому відбулося руйнування Єрусалима і як його зміг передбачити Ісус Хрестос

Ця подія відбулася в Єрусалимі в середу 21 березня 31 року. Ісус навчав у храмі, а фарисеї та первосвященники шукали як би його знищити. Діяли за перевіреним шаблоном: піймати Ісуса на слові, оббрехати та видати на страту римському наміснику Понтію Пилату. Якщо Пилат буде опиратися, то іудейська верхівка мала намір жорстко натиснути на нього загрозою антиримського повстання. І це не було блефом: якщо Пилат не злякається, вони були рішуче налаштовані влаштувати масову різню, не особливо переймаючись наслідками. Ось як про це розповідає Євангеліє:

«Тоді фарисеї і первосвященники пішли й радили раду, як би його спіймати на слові. І, назираючи за ним, вони послали підглядачів зі своїх учнів, що удавали з себе праведних, щоб його піймати на слові, схопити й видати начальству та владі намісника. Учителю, – кажуть вони, – ми знаємо, що ти щирого серця і що дороги Божої навчаєш по правді і не зважаєш ні на кого, бо не дивишся на лице людей. Скажи нам, як тобі здається: чи вільно давати кесареві податок, чи ні? Маємо давати чи не давати? Ісус, знаючи їхню підступність, озвався: Чого мене спокушаєте, лицеміри? Покажіть мені податковий гріш, щоб я бачив. Ті принесли йому денарій. Він спитав їх: Чий це образ і напис? Відповідають йому: – Кесарів. Тоді він до них каже: Віддайте кесареве кесареві, а Боже – Богові. Почувши це, вони здивувались його відповіді й замовкли.

Тоді ті, що хотіли його схопити, лишивши його, відійшли, бо не змогли спіймати його перед людьми на слові, і ніхто не наклав рук на нього. Вернулись слуги до первосвященників та фарисеїв, і ті їх питають: Чому ви його не привели? Слуги відповіли: Ніколи чоловік не говорив так, як цей чоловік говорить. Фарисеї казали: Чи й ви дали себе звести? Невже хто зі старшини або фарисеїв увірував у нього? Та проклятий цей народ, що не знає закону!»

На виході з храму Ісус зцілив сліпонародженого – і той прозрів. Коли цього чоловіка привели до фарисеїв, вони намагалися заперечити факт зцілення. Але коли його підтвердили не лише свідки, а й батьки зціленого, фарисеї розлютувалися «і прогнали його геть». Вочевидь, фарисеї не сприймали ні вчення Ісуса, ні очевидні підтвердження його істинності. Вони жорстко слідували своїм догмам і не сприймали реальність.

І ось у цей час, одразу ж після виходу з храму, апостол Іуда Іскаріот, єдиний іудей серед апостолів-галілеян, звертає увагу Ісуса на красу єрусалимської архітектури:

«І як виходив із храму, каже йому один з його учнів: Учителю, глянь, яке каміння, яка будівля! Як він прикрашений дорогоцінним камінням та обітними дарами! Ісус сказав до нього: Бачиш оці великі будівлі? Надійдуть дні, коли з усього цього не лишиться камінь на камені, що не був би перевернений». Що це було – пророцтво чи передбачення?

Пророцтво та передбачення

Маємо чітко розуміти відмінність між цими двома поняттями. Пророцтво – це те, що конче необхідно зробити. Наприклад, давні друїди називали пророцтвами детальні плани ведення воєнних кампаній.

Передбачення (прогноз) – це те, що відбудеться, якщо нічого не робити або якщо неможливо щось зробити. Наприклад, прогноз погоди.

Ісус нікому не бажав зла, тому його слова про руйнування Єрусалима були не пророцтвом, а прогнозом. Прогнози робляться на основі глибокого розуміння наявного стану та усталених тенденцій розвитку. Звідси наступне запитання: на основі чого Ісус здійснив своє передбачення?

Перехоплення влади психопатами

Припущення про руйнування Єрусалима могли зробити й інші сучасники Ісуса: для цього досить було усвідомлювати сутність того, що відбулося в Іудеї, і глибоко знати історію.

Що ж там сталося? Річ у тім, що в Єрусалимі відбулося психопатичне переродження політичної влади – провідну роль в її структурах уже відігравали психопати.

Нагадаємо, що центральним органом іудейського місцевого самоврядування був єрусалимський синедріон – своєрідний парламент, яким керував верховний первосвященник. Цей синедріон налічував, за різними джерелами, від 70 до 72 членів, які були представниками панівної верхівки. Члени синедріону належали до однієї з двох партій – садукеїв або фарисеїв.

Перші чутки про появу фарисеїв сягають початку 1 століття до н.е. До синедріону їх ввела іудейська цариця Саломея, що правила від 76 до 67 року до н.е. (Джонсон Пол. Історія євреїв. – К.: Альтернативи, 2000. – С. 132). Головною причиною популярності фарисеїв було їхнє вчення про те, що незабаром до іудеїв прийде месія («помазаник»). Він відродить іудейську державу, воскресить усіх померлих іудеїв в їхніх колишніх тілах і здійснить над ними «страшний суд». За підсумками суду усі неслухняні іудеї будуть укинені до «геєнни вогненної», тобто горітимуть на сміттєспалищі, що тоді було на околиці Єрусалима. Усі ж правовірні іудеї житимуть у процвітаючій іудейській державі, яка пануватиме над народами всього світу. Зрозуміло, що це вчення було таким собі «опіумом для народу» і «обіцянкою-цяцянкою», але воно спрацювало і, додамо, працює донині.

Попри опір садукеїв, які заперечували згадану фарисейську новацію, вплив організації фарисеїв на іудейський народ зростав. Хай там як, а за станом на 30–31 роки ініціатива вже належала фарисеям. Як ми вже знаємо з попередньої статті, на той час фарисеї фактично являли собою етнічну мережу психопатів. Домінування психопатів у державному керівництві означає, що ця держава прискорено рухається до катастрофи.

Ситуацію погіршувало ще й те, що більшість іудейського народу була заражена фарисейською ідеологією. Схоже, що Ісус знав про все це з самого початку, проте особисте спілкування з іудейською верхівкою 21 березня в Єрусалимі остаточно переконало його в неминучості катастрофи.

Чому психопати ведуть до краху

Сучасна наука стверджує, що організації, очолювані психопатами, доволі швидко зазнають краху. Це спричинено двома головними чинниками.

По-перше, психопати дбають лише про власні інтереси – це аксіома їхньої поведінки. Вони можуть тимчасово підтримувати колективні проекти, але лише з позиції особистої вигоди. Як добре відомо, всі інтелектуальні тварини (інтеліси) керуються головним чином двома інстинктами – інстинктом домінування та інстинктом отримання задоволень. Про це чітко висловилася у своїй книзі жінка-інтеліс, професор права Джеймі Ребекка Лунд (Jamie Rebecca Lund) «Усі психопати без винятку одержимі владою, борються з нудьгою і шукають задоволень».

По-друге, у інтелісів нема розуму, хоча може бути розвинений інтелект. З цієї причини вони думають шаблонно, не творчо, без розуміння загальної картини. Їхні плани короткострокові. Вони не спроможні до стратегічних дій, хіба що за допомогою вже наявних «стратегічних шаблонів», на кшталт шаблону підривних операцій КГБ. Для розробки інноваційних стратегій їм доводиться залучати людей.

Тривалість розпаду

Тривалість розпаду керованої психопатами структури залежить від її масштабів, адже чим більша система, тим вища її інерція. Мале підприємство може зазнати краху за рік, велика компанія – за кілька років. Руйнування держав може тривати десятки років – протягом цілого покоління. Саме стільки часу тривала агонія системи самоврядування Іудеї. Її крах був неминучим. Ось як про все це розповідає Євангеліє. Розмова відбулася того ж дня ввечері 21 березня:

«Як він сидів на Оливній горі, проти храму, Петро, Яків, Іван та Андрій спитали його на самоті: Скажи нам, коли це буде і який буде знак, коли все те має спов­нитися? Тоді Ісус почав до них промовляти: Коли почуєте про війни та розрухи, не бійтеся, бо треба, щоб це сталося.

Коли ж побачите Єрусалим, оточений військами, знайте, що його спустошення наблизилось. Тоді ті, що в Іудеї, хай тікають у гори, а ті, що будуть у середині міста, хай вийдуть з нього, ті ж, що будуть на полях, хай до нього не входять. Горе вагітним та тим, що у ті дні грудьми годують. Бо на землі буде насильство велике і гнів проти народу цього. Моліться, щоб це не сталося зимою. Ось я сказав вам усе наперед.

І навів їм таке порівняння: Гляньте на смоківницю й на всякі дерева. Коли вони розпукуються, ви, глянувши, розумієте, що вже близько літо. Отак і ви, коли побачите, що це збувається, знайте, що вже близько, при дверях. Істинно кажу вам: не мине це покоління, доки усе це збудеться».

Неминучість руйнування Єрусалиму

Ви запитаєте: А на чому ґрунтувалось переконання Ісуса про руйнування міста? Адже втрата державності необов’язково супроводжується руйнуванням столиці.

– Це в наші часи не обов’язково, а в ті часи це було нормою. Якщо місто чинило збройний опір, його руйнували, нерідко вщент, до фундаменту. Ісус про це знав. До того ж, ще була свіжа пам’ять про руйнування галілейської столиці – міста Сепфоріс, яке в 4 році до н.е. було знищене римською армією.

Таким чином, припущення про те, що Єрусалим може бути зруйнованим, могла висловити будь-яка добре поінформована людина з глибокими історичними знаннями. Проте Ісус, будучи боголюдиною, мав доступ до вищих знань, тому висловив не просто припущення, а переконання: «Надійдуть дні, коли з усього цього не лишиться камінь на камені, що не був би перевернений. Істинно кажу вам: не мине це покоління, доки усе це збудеться» (Матвій 24.2, 34).

Чи була Єрусалимська криза

Криза – це завжди ситуація вибору «або – або», часто «життя або смерть». Для розв’язання кризи обов’язково треба самому змінитися. Якщо ж система не бажає змінюватися, вона руйнується. Спілкування з іудейською верхівкою переконало Ісуса, що в неї нема жодного бажання змінюватися, тож вона з психопатичною впертістю тягне свій народ до катастрофи. З цього слідує, що іудеї вже зробили свій вибір. Згідно з Євангелієм, вони здійснили цей вибір одразу ж після знайомства з Ісусом ще на території Галілеї. Про характер цього вибору говорило те, що первосвященники та фарисеї вирішили вбити боголюдину.

Вибір залишився лише в тих іудеїв, що зберегли відкритість до сприйняття істини. Такі були і в Єрусалимі. «Коли він говорив так, численні увірували в нього. Сказав, отже, Ісус до іудеїв: Коли ви пробуватимете в моїм слові, справді будете учнями моїми; і ви пізнаєте правду, і правда визволить вас». Врешті-решт, вони послухали Ісуса і врятувалися від смерті, адже діяли згідно з його настановою: «Коли ж побачите Єрусалим, оточений військами, знайте, що його спустошення наблизилось. Тоді ті, що в Іудеї, хай тікають у гори, а ті, що будуть у середині міста, хай вийдуть з нього, ті ж, що будуть на полях, хай до нього не входять».

Психопатична поведінка Синедріона

Нормальну людину може здивувати те, що іудейську верхівку, на відміну від галілейської еліти, зовсім не зацікавило вчення Ісуса, хоча воно відкривало великі можливості для індивідуального і колективного розвитку. Проте подібна байдужість – це нормальна реакція психопатів, адже їх зовсім не цікавить саморозвиток. Понад те, як показав дослідник психопатії Анджей Лобачевський (1921–2007), «психопати активно, а не пасивно уникають саморозвитку. Вони застосують будь-яку доступну дію, щоб захистити власну лінь і зберегти цілісність свого его. З цієї причини, замість того, щоб допомагати навколишнім людям розвиватися, вони фактично руйнують їх. У разі необхідності вони не зупиняться перед убивством, щоб уникнути свого власного духовного зростання, бо воно в них викликає біль. Оскільки цілісності їхнього хворого «я» загрожує духовне здоров’я інших людей, вони всіляко шукатимуть способів зруйнувати та знищити духовне здоров’я людей у ​​своєму оточенні. Я визначаю зло як здійснення політичної влади для того, щоб заблокувати людям саморозвиток та духовне зростання» (Andrew M. Lobaczewski. Political Ponerology: A Science on the Nature of Evil Adjusted for Political Purposes, 1984 – Політична понерологія: наука про природу зла, пристосованого до досягнення політичних цілей»).

Фарисеї вирішили вбити Ісуса одразу ж після того, як він зцілив людину з паралізованою рукою. Первосвященники вирішили те ж саме після того, як Ісус воскресив Лазара: «Бачачи, що зробив Ісус, увірували в нього численні іудеї, які зійшлися були до Марії. Деякі з них, однак, пішли до фарисеїв і оповіли їм, що зробив Ісус. Зібрали тоді первосвященники та фарисеї синедріон й говорили: Що нам діяти? Той чоловік робить силу чудес! Якщо ми лишимо його так, усі увірують у нього! Від того, отже, дня вони радились між собою, як би його вбити. Тому Ісус не ходив уже більше явно серед іудеїв» (Іван 11.45–54). Там, де люди раділи і розвивались, психопати лютували і блокували розвиток.

Лицемірство і брехливість

Визначальною особливістю психопатів є патологічна брехливість. З одного боку, це лицемірство, тобто видавання себе за тих, ким вони не є, брехливе приховування свого зіпсованого нутра і представлення себе праведниками та святими. За це лицемірство Ісус назвав фарисеїв «побіленими гробами»: «Горе вам, фарисеї, лицеміри, що схожі на побілені гроби, які зверху здаються гарними, а всере­дині повні мертвих кісток і всякої нечисті».

З другого боку, психопати надзвичайно легко брешуть, а якщо їх викривають, вони спокійно, наче нічого не сталося, легко переходять до нової брехні. Саме це й відбулося, коли іудеї привели Ісуса до Пилата. Спочатку вони звинувачували Ісуса в тому, що він начебто проголосив себе царем і закликав не платити податки. Це була супернахабна брехня, адже Ісус відмовився бути царем і чітко сказав, що податки треба платити: «Віддайте кесареве – кесареві, а що Боже – Богові» (Матвій 22.21). Коли ж Пилат повідомив їм, що це брехня, вони негайно, наче нічого не сталося, перейшли до нового звинувачення: «Каже їм Пилат: Я ніякої вини не находжу в ньому. Іудеї йому відповіли: У нас є закон, і за законом він мусить умерти, бо він сином Бога самого себе зробив» (Іван 19.6–7). Це також була брехня, тому що в іудеїв не було такого закону – і не могло бути, адже в їхній ідеології втілення бога в людині є засадниче неможливим, тож навіть не розглядається.

Тиск на Пилата посилювався, ситуація ставала некерованою, у будь-який момент міг відбутися вибух і могла початися різанина. «Пилат, бачачи, що нічого не допомагає, а заколот дедалі більшає, взяв води й умив перед натовпом руки та й каже: Я невинний крові його; ви бачили. Увесь же народ відповів, кажучи: Кров його на нас і на дітей наших!»

Але чи міг синедріон допустити повстання, адже воно неминуче було б придушене Римською імперією? Так, міг. А все тому, що специфічною рисою психопатів є імпульсивність, слабке відчуття небезпеки та неспроможність враховувати довгострокові наслідки. І це важлива причина, чому керовані ними організації зазнають краху.

Випадковість чи закономірність

На перший погляд, описана вище ситуація перехоплення управління психопатами виглядає досить незвично та малоймовірно. Проте історія говорить, що це річ доволі поширена – і навіть закономірна. Дослідник психопатичного переродження влади Анджей Лобачевський для цього навіть застосував спеціальний термін – «патократія». Йдеться про стан, коли незначна патологічна меншість бере під контроль управління суспільством людей з нормальною психікою. Лобачевський розглядав патократію як соціальну хворобу, своєрідну суспільну онкологію.

Понад те, він дійшов висновку, що психопатичне перехоплення влади є циклічним процесом. За його словами, усі суспільства коливаються між «хорошими часами» і «важкими часами». У «хороші часи» суспільства насолоджуються процвітанням і придушують передові психологічні знання про психопатичні впливи в коридорах влади. Саме в цей час і поширюється психопатичне зараження, яке згодом набуває форм відвертої психопатичної диктатури. Проте у «важкі часи» інтелігенція і суспільство в цілому можуть відновити ці спеціалізовані знання і спрямувати суспільний розвиток у здоровому напрямку.

Патократія може виникнути тоді, коли суспільство недостатньо захищене від типової й неминучої меншини, що є носієм патології, яка, як стверджує Лобачевський, спричинена біологією або генетикою. «Для того, щоб ослабити психопатичну поведінку в суспільстві та в уряді, суспільство має практично застосовувати дотримання високих норм виявлення обману та ідентифікації брехунів, і бути готовим застосовувати проти них заходи у відповідь. Іншими словами, необхідна успішна стратегія стримування» – читаємо в «Політичній понерології».

Здійснення прогнозу

Але повернімось до прогнозу Ісуса щодо неминучого руйнування Єрусалима протягом одного покоління. Це передбачення точно збулося. Неадекватна поведінка іудейських лідерів врешті-решт призвела до гострого конфлікту з Римом та переростання його в безкомпромісну війну.

Іудейсько-римські конфлікти відбувалися й раніше, проте «точкою неповернення» стала подія, спричинена іудейськими психопатами в Єрусалимі в серпні 66 року. Там почався гострий конфлікт між двома іудейськими угрупуваннями. Одне з них під керівництвом Елеазара, старости храму, взяло під контроль Єрусалим, в якому перебував римський гарнізон. «Елеазар надав римлянам можливість вийти з башт, запевнивши їх, що вони можуть безперешкодно повернутися додому. Проте порушив обіцянку і перебив їх усіх, окрім командира, який погодився прийняти обрізання» (Грант Майкл. История древнего Израиля / Пер. с англ. – М.: ТЕРРА, 1998. – С. 259).

У давні часи такого роду порушення присяги («зрада довіри»), зокрема убивство послів, вважалося найважчим злочином. Тож цей вчинок іудеїв викликав хвилю обурення серед арійського населення Римської імперії та жорстку хвилю антиіудейських настроїв. Війна з Римом була неминучою. Врешті-решт у 70 році римляни взяли штурмом Єрусалим і зруйнували. «Причинені країні збитки досягли фатальних масштабів ще й тому, що самі повстанці дотримувалися тактики випаленої землі. Від самого Єрусалима не залишилося каменя на камені» (Грант М. – С. 261).

Додамо, що порушення домовленостей є типовим для психопатів – вони визнають тільки грубу силу і, якщо з’являється таке бажання, застосовують її при першій нагоді. А все тому, що домовленості тримаються на відповідальності, честі, прогнозуванні майбутнього – у психопатів нічого цього нема.

Чому це важливо

Добра Новина описує ситуацію психопатичного переродження влади в Іудеї. Головна тема єрусалимських подій – це гостре протистояння між людьми і психопатами (інтелектуальними тваринами). Будь-яка соціальна структура, захоплена психопатами, неминуче йде до занепаду й самознищення.

Враховуючи, що Добра Новина є посланням до нинішнього людства, зафіксовані в ній знання можуть бути вельми корисні для розв’язання нинішньої кризи.

Якщо два тисячоліття тому повстання психопатів відбулося в регіональних масштабах, то нині воно має глобальний характер. Психопатична поведінка урядів більшості держав уже не викликає сумнівів. Добра Новина ставить точний діагноз і пропонує цікаві рішення. Про сенс цих рішень поговоримо в наступних статтях.

Продовження: Фантастика жахів пророка Єзекиїла та його альтернативна історія