Коротко про минуле, теперішнє і майбутнє бандури, кобзи. Автор статті Ярослав Джусь ділиться думками, дослідженнями, планами. Цікава, важлива і оптимістична інформація. В статті зібрано список вартісного відео. [рецензія НО]
Із музикою пов’язане все моє життя. Завдяки мамі ця стихія захопила мене ще з дитинства. Тоді це було фортепіано. Знайомство з бандурою відбулося вже у зрілому віці, і я був шокований, як такий чарівний інструмент може знаходитись на задвірках сучасного українського мистецького простору.
Культурний парадокс: унікальний інструмент суто українського народу йому самому майже не відомий! Наче і родзинка, а ніхто її не знає, наче і звучання неповторне, а ніде його не чутно, наче і всім відомо про кобзарів та бандуристів, їх шанують і поважають, а як поїдеш десь з виступами Україною, так і починаються запитання типу: «А що це за інструмент? Це велика гітара? Гусла? Може бас-балалайка чи арфа?” А про те, чим відрізняється кобза від бандури, мова взагалі не йде...
Бандура – інструмент колосальних можливостей – оригінальна не лише за формою і зовнішнім виглядом, але і за внутрішнім змістом, адже народжена на нашій землі, на її струнах звучить українська душа. З історії відомо, що в українців можна було забрати все, але в них завжди залишалась пісня, що надихала та вела за собою на нові подвиги і звершення. Кобзарі були і при дворах, і стояли пліч-о-пліч із козаками в бою, співаючи про звитяжні походи та невмирущий український дух. За правду у піснях влада часто знищувала кобзарів – морально і фізично. Але якщо бандура за стільки століть не перетворилася на попіл, значить, ми, тлінні, не повинні сумніватися в її величі, а маємо зберегти і передати це багатство нащадкам.
Керуючись такими думками, я прагнув змін. Ще під час навчання у Стрітівській вищій педагогічній школі кобзарського мистецтва почав експерименти з грою на бандурі, шукав шляхи популяризації цього інструменту. Хотілося довести, що наша давня культура – це неоціненний скарб, далеко не шароварщина, яка не може бути конкурентоспроможною, і яку молодь зневажає і не слухає.
Але необізнаність серед українців стосовно бандури була далеко не головною проблемою на той час. Вже тоді, у 2008 році, гостро постало питання виготовлення власне цього інструменту. Якщо ситуація щодо класичних академічних інструментів залишалася стабільною і більшою мірою всіх задовольняла, то з бандурою справи виглядали інакше. З кожним днем майстрів ставало все менше, бандурні цехи, як і більшість цехів на наших заводах, були розформовані або знищені, обладнання розкрадене та перепродане.
До прикладу, у 60-70-х роках одна з найпотужніших фабрик часів СРСР, Чернігівська фабрика музичних інструментів ім. Павла Постишева, випускала щороку 1,5–2 тисячі бандур, і коштували вони в середньому від 50 до 300 крб. У 2000-х роках ситуація виглядала плачевно: кількість робітників на фабриці зменшилася з 1600 на 68. Фабрика перестала виробляти музичні інструменти, і з дерев’яних запасів почала виготовляти – подумати лишень – труни для італійського замовника. Тобто українське мистецтво похоронили і в прямому, і в переносному значенні. Здавалося б, куди гірше? Але ситуація сьогодення вражає не менше: фабрика повністю закрита, один з цехів згорів за невідомих обставин, а в іншому знаходиться супермаркет «Сільпо».
Музей, у якому були представлені кращі зразки інструментів фабрики, сьогодні у занепаді, унікальні бандури вивезені за кордон. Майстрів, які виготовляють бандури самотужки, залишилося дуже мало, відповідно, вартість концертних бандур піднялася від $800 до $2000. За таких умов навчання грі на бандурі стає практично недосяжним не лише для бажаючих оволодіти цим інструментом, але часто і для виконавців.
Загальний дефіцит інструменту, а тим більше відсутність повноцінних, високоякісних в акустичному і технічному розумінні концертних інструментів – серйозне гальмо розвитку і поширення інструментального виконавства в Україні. Така ж проблема існує з бандурами менших розмірів для дітей, при тому, що саме в перші роки навчання формуються основні фахові навички майбутнього музиканта – виконавця. Варто зауважити, що така модель вже розроблена і підкріплена технічною документацією, а питання про налагодження її випуску неодноразово порушувалося в пресі, з боку держави поки що немає ніяких зрушень у цьому питанні.
Ставлення українців до бандури – інструменту, через який ми пізнаємо свій національний музичний код, свою сутність – пасивне. Недостатність уваги з боку мас медіа та специфічність мистецького простору призводить до того, що народна пісня перетворюється на архівний раритет, а радіо і телебачення натомість нав'язують покірній аудиторії чужі ритми та мелодії...Такі радіохвилі, як «Перший національний», «Промінь» чи «Культура» популяризують український продукт. Однак проблеми виникають на першому ж кроці – більшість національних радіостанцій не входять до діапазону хвиль сучасної аудіотехніки, тому молодь, яка щодня користується мп3-плеєрами, мобільними телефонами або автомагнітолами, залишається поза ефіром вищезгаданих каналів. Рейтингові станції в основному копіюють західні стандарти і пропонують зазвичай масовий продукт сумнівної якості.
Розвиток бандурної справи значною мірою гальмується також через брак сучасних творів концертного і педагогічного характеру. Композитори досить мало пишуть для сольного, ансамблевого і хорового виконання у супроводі бандури. Репертуар обмежується класичними та народними творами, в той час, коли учні молодшого та середнього віку прагнуть виконувати і сучасну музику, цікаву їхньому поколінню. До того ж твори не друкуються на державному рівні, масштабно, а випускаються невеликими накладами в окремих містах України, не існує єдиного переліку таких збірок. За великим рахунком, їх і продавати немає де, адже з-поміж кількох магазинів мистецького спрямування типу «Знання», «Академкнига», «Сяйво», «Дитяча книга», «Дружба» («Планета»), «Мистецтво» першим закрили магазин «Ноти», що знаходився у центрі Києва на вулиці Хрещатик, 24. Це місце мало особливу творчу атмосферу, куди можна було прийти, взяти будь-які ноти і пограти на роялі безпосередньо у магазині. Однак Мінагропром, власник будівлі, вирішив, що такий творчий простір, де можна було знайти найсвіжішу музичну літературу, старі видання, букіністику, більше не потрібен. Тепер натомість нот там можна придбати брендовий одяг фірми «VD One» (Відіван). І це відбувається у столиці, яка подає приклад всій країні.
При тому, що існує новий магазин поряд з музичною академією ім. П.І.Чайковського, і ноти можна знайти також на книжковому ринку «Петрівка» чи в мережі Інтернет, стан справ загалом це не рятує. Ноти для бандури залишаються дефіцитом, і питання сучасного репертуару стоїть гостро.
Окрім таких глобальних речей існує велика кількість технічних питань, які необхідно продукувати для розвитку бандурного мистецтва. Методів та засобів піару зараз достатньо. Новітні тенденції є в моді, науці, управлінні, політиці, бізнесі, культурі, в усьому. Люди досліджують, експериментують, виводять нові формули, закони, роблять відкриття, розширюючи сфери діяльності та поєднуючи їх. Хотілося, щоб про такі досягнення можна було говорити і стосовно розвитку бандури в Україні.
Майбутнє бандури багато в чому залежить від молоді та її креативності. Сьогодні майже щодня проводяться мистецькі заходи, флешмоби, організовують етно-фестивалі, українські вечірки, громадські організації, акції протесту, створюють власні часописи, інтернет-радіостанції, сайти та портали для підтримки всього рідного. Хотілося б спостерігати подібну активність серед спільноти бандуристів.
Експериментувати можна і треба. Варто розвивати здібності та таланти, якими наділила нас природа. Для початку хоч би просто викласти відео в YouTube. Кожен у своєму селі та місті, училищі, ВНЗ чи музичній школі може почати спроби написання власних творів, підбирати сучасні композиції, залучати бандуру до усіх сфер життя, поєднуючи музику з іншими видами мистецтва.
В Україні та за її межами не бракує шанувальників та прихильників бандури, однодумців, поціновувачів української культури. Та якщо поглянути тверезо: який відсоток українців знає, що таке бандура? А хто чув, як звучить dubstep на бандурі? А джаз, рок, electro house чи hip-hop? А хто взагалі чув, як звучить бандура? Хто знає, як вона виглядає? Останнє питання не хотілося б підіймати загалом, але з власного досвіду можу сказати, що значна частка людей досі не знає, як виглядає автентичний український народний інструмент. Найчастіше ним називають велику, незручну і нетранспортабельну річ, яка ніяким чином не пов’язана з музикою...
Такий розвиток подій у країні, де зародився, розвинувся та зберігся до наших днів цей незвичайний інструмент, для мене був неприйнятним. Я поставив за мету на власному досвіді довести, що ситуацію можна змінити на краще, своїми силами популяризувати бандуру та зробити її відомою світу. Перші спроби з піару бандури були зроблені у 2005 році і на сьогодні існує ряд авторських та спільних мистецьких подій та заходів під загальною назвою «Бандура style». Цей проект показує наш унікальний та неповторний народний музичний інструмент у незвичному світлі, що дозволяє по-новому поглянути на українську народну творчість загалом та бандуру зокрема.
До проекту «Бандура style» з просування мистецтва бандури входить:
– «Ukrainian style» – спільний проект з радіо «Europa plus 92.8fm», у якому на fm-хвилях ранкової програми «Let’s go show!» завдяки бандурі світові хіти набувають нового звучання.
– активна концертна діяльність в Україні та за кордоном, завдяки якій про бандуру дізналось чимало українців у різних куточках земної кулі.
Так, протягом 2011–2013 рр. я відвідав з гастролями Францію, Англію (Лондон, Оксфорд), Німеччину (Берлін, Мюнхен), Білорусію (Брест), Казахстан (Ташкент), Росію (Москва, Санкт-Петербург), Канаду (Галіфакс, Монтреаль, Оттава, Торонто, Саскатун, Вінніпег, Едмонтон).
– гурт «Шпилясті кобзарі» – шість колоритних молодих, завзятих бандуристів, що у стилі «музичний шарж» виконують cover версії світових хітів та українських народних запальних пісень у сучасному форматі.
У 2011 році колектив потрапив до 50-ки найталановитіших за версією шоу «Україна має талант-3». Після цього хлопці взяли участь в аналогічному проекті «Минута славы» (Росія), де пройшли до суперфіналу.
Хлопці виступали у вишиванках і співали українською мовою на «первом российском канале», за що отримали приз у номінації «Любовь всех меломанов России» та подяку за збереження власної культури та традицій.
Як ініціатору колективу мені було приємно отримати таку нагороду. На мою думку, це чудове підтвердження цінності української культури у світі та її актуальності.
– «dj Dzhus» – сольний клубний проект, у якому українські народні пісні звучать в обробці трендових клубних ритмів, а безперечним хедлайнером є бандура, на якій абсолютно по-новому звучать найсвіжіші, відомі на весь світ хіти, ретро композиції, клубні мікси, альтернативна музика, кавери, етнічна музика світу та багато іншого. А так, як на ній звучить ABBA, Scorpions, Adele, Robbie Williams, Lady Gaga, Avicii чи David Guetta, не відтворить жоден інструмент.
– «Соковитий джаз» – джазовий інструментальний проект у складі трьох учасників (бандура, фортепіано, саксофон), що виконують cover-версії українських народних мелодій у різноманітних стилістичних напрямках джазової музики.
Переможці всеукраїнського конкурсу «Зіграй у Львові» в рамках Alfa Jazz Fest у 2011 році. Унікальне акустичне тріо, що виконує етно-джаз стильно, креативно та шляхетно.
– проведення першого кобзарського слему, ініційованого спільно з братами Капрановими на фестивалі «Країна мрій», що вже третій рік поспіль збирає на одній сцені різножанрових молодих виконавців з цікавим репертуаром та показує можливості бандури наочно.
– співпраця з українськими музикантами, ді-джеями та гуртами (Олег Скрипка, ТНМК, Ілларія, Тартак, Eyva, Тінь Сонця, Веремій, За край, Kiwi Project, Dj Romantic, Dudar band, Go-Aта ін.).
– співпраця з літературними проектами (український літературний подкаст «Obreey Store», літературна сцена фестивалю «Країна мрій», фестиваль «Каштановий дім», квартирники Оксани Боровець «ЗвиЧАЙні вірші» тощо).
– «Ukrainian Party» – перший молодіжний пізнавально-розважальний проект розвитку україномовної клубної та різножанрової музики. Це яскрава, позитивна розважальна програма, що популяризує колоритні українські традиції та культуру в сучасному форматі. Різноманітне музичне наповнення – рок, electro house, drum&buss, launge, R&B, dubstep, танцювальні ремікси на всі вищезазначені стилі, розважальна програма, традиційне частування, козацькі забави.
– музика до короткометражних кінофільмів та відеопоезій («Timka», «Не менше 50 кг», «В небеса», «Ваня», «Серце моє» та ін.).
– педагогічна діяльність (з 2009 року – викладач у Стрітівський вищій педагогічній школі кобзарського мистецтва).
– методичні напрацювання (дипломна робота на тему:«Історія композиторської діяльності для бандури в українському середовищі кінця XIX ст. – початку XXI ст.)», доповідь на тему: «Концептуальний PR бандури: новітні тенденції та музичні експерименти» (науково-практична конференція «Розвиток та популяризація бандурного мистецтва» в рамках фестивалю бандуристів-композиторів «Бандура дарує натхнення»).
А от за допомоги та підтримки активної молоді, однодумців та меценатів хотілося б втілити в життя проекти з просування бренду бандури в Україні та світі. І до цього переліку, як на мене, можна віднести:
– розробка широкопрофільного сайту з повноцінним та всеохоплюючим наповненням, який би висвітлював національний культурний продукт та стежив за процесами розвитку бандури, оперативно сповіщав про новини, допомагав зорієнтуватися слухачеві у світі музики, містив кращі зразки сучасного бандурного та кобзарського мистецтва. Аналізував події, пов’язані з цією тематикою та загальні тенденції даного напрямку;
– підтримка проекту «Wake up, Ukraine!» з гастрольним туром Україною;
– створення ексклюзивної концертної програми світового рівня «Bandura show» за участі кращих бандуристів країни з живим звуком та шаленим драйвом; Шоу, яке неможливо буде побачити в жодній країні світу, що стане окрасою будь-якого заходу як для українців, так і для іноземців, оскільки аналогів бандури у світі не існує;
– розробка нового вигляду інструменту за участю українських дизайнерів;
– розробка нового виду бандури (електробандури);
– підтримка та розвиток майстерні на базі Стрітівської вищої педагогічної школи кобзарського мистецтва;
– налагодження співпраці з відомими світовими брендами з виготовлення музичних інструментів;
– концептуальний піар бандури в усіх сферах життя;
– розробка слоганів, рекламних кампаній, зовнішньої реклами та реклами в ЗМІ;
– креативна зйомка бандури для фотобанків та для вільного використання зображень,
– наповнення соціальних мереж якісним контентом: піснями, аранжуваннями, міксами, рингтонами, нотами, збірками, поезією та прозовими творами відповідної тематики, художніми роботами, коміксами та демотиваторами;
– розробка та розповсюдження сувенірної продукції з символікою бандури;
– залучення бандуристів до зйомок в українських короткометражках, кліпах, ігровому, художньому, документальному кіно;
– використання бандури в інернет-рекламі, радіо та телебаченні, на музичних телеканалах, в популярних телевізійних шоу України, в сучасних програмах про музику, на мистецьких подіях, акціях, виставках, квартирниках, молодіжних музичних фестивалях;
– видання нотної збірки сучасних авторських творів та світових хітів;
– запис компакт-дисків інструментальної та різножанрової музики;
Основною моєю метою на сьогодні залишається презентація українського продукту на якісному, креативному, концептуальному, сучасному рівні, щоб він набирав оберти, був конкурентноспроможним, цікавим та оригінальним.
Необхідно розробити та втілити в життя нові підходи піару та популяризації бандури і української культури загалом, щоб сучасне мистецтво було круте і популярне. Я експериментую і буду продовжувати, незважаючи на закиди типу «це шкодить бандурі, псує її, спотворює». Підтримуючи збереження традиційної автентичної культури у чистому вигляді, я пропагую пошук нових підходів у культурі загалом та музиці зокрема. Принаймні ці процеси можуть відбуватися паралельно без шкоди один одному.
Якщо хтось тішить себе думкою, що нашу бандуру знають в усьому світі, то це далеко не так. Україна для багатьох країн світу – все ще частина Радянського Союзу з Чорнобилем і матрьошками. У кращому випадку вона асоціюється з братами Кличко, гарними дівчатами і Шевченком (на жаль, не з поетом)... Всюди знають шоу ірландських танців «Lord of the Dance» чи канадський цирк сонця «Cirque du Soleil». Україну з бандурою досі поки ще не асоціюють. Ситуацію треба обговорювати, на цю тему треба дискутувати, вносити зміни і ламати стереотипи.
Я оптиміст. Впевнений, що в недалекому майбутньому бандура стане брендом України. З кожним днем з’являється все більше однодумців, які розуміють важливість такої справи та підтримують її. Останніми роками я почув не одну сотню вдячних відгуків від людей, які до мого виступу в шоу взагалі не знали, що за інструмент бандура, і які у неї можливості. Більшість глядачів проекту не асоціювали бандуристів з людьми молодого віку. На той час в Україні виконавців з сучасним репертуаром можна було перерахувати на пальцях. Сьогодні ситуація змінилася. З’являються нові проекти, музичні формації, сольні виконавці та гурти. Шанувальників бандури стає все більше, навіть за кордоном є люди, які почали освоювати цей інструмент.
Будьте сміливими, реалізовуйте всі свої ідеї та задуми. У наш час особливо важливо, щоб культура об’єднувала народ. Не поп-культура, а справжня, українська. Докладаючи чимало зусиль для цього, я поступово втілюю свої задуми в життя, і позитивні зрушення та зміни вже помітні. Бандура стає стильною, сучасною і прогресивною. Це частина мрії, яка здійснюється.
Радійте життю, дякуйте тим, хто вам його подарував, будьте позитивними, приязними, люблячими і добрими, даруйте радість іншим. Все хороше повертається у подвійній кількості. Живіть на повну. Достатньо любити те, чим займаєшся, і вірити в те, що ти робиш.
Буду радий творчій співпраці та всім тим, хто вважає за потрібне робити та підтримувати подібні речі в нашій країні. Особливо сьогодні.
Посилання на відео:
Шоу «Україна має талант–2»:
http://youtu.be/cdmp99xXBgU, http://youtu.be/IZGu2sNToW0
«Ukrainian style» нарадіо: «Europa plus 92.8fm»:
http://youtu.be/lasUWoupuCg, http://europaplus.ua/programs/20
Гурт «Шпилясті кобзарі»:
http://youtu.be/s8B005bqBOI, http://youtu.be/AnXLRzmoI-o, http://youtu.be/MAtIok64oig
Dj Dzhus:
http://youtu.be/k5BpBQC5OSk,http://youtu.be/dpLxrIJuJ7Q,http://youtu.be/BLjcoJ26f4U
«Соковитий джаз»:
http://youtu.be/fZLdLob6CiY, http://youtu.be/FS0PlwbuZfU, http://youtu.be/5ZF56gi1mYM
Кобзарський слем:
http://youtu.be/N6ufyuBgQIM, http://youtu.be/FrP0xFFjFkQ
«Ukrainian Party»:
http://youtu.be/JbXX_4Ux5IM, http://youtu.be/xkdl-PJPOIk
Концертна та педагогічна діяльність:
http://youtu.be/5O_jOarOH1E, http://youtu.be/VlGA8qJSq58,
http://youtu.be/OOOGDxKmj0Q, http://youtu.be/EVwGQvPGXmk
Співпраця з літературними та кінопроектами:
http://store.obreey.com/ukr, http://youtu.be/dheQ2fnudSM, http://youtu.be/cW0npzAsy5s,
http://youtu.be/sr5QVJ_1cX0, http://youtu.be/3V_7Cwq2fPc
Громадська позиція:
http://youtu.be/W4tpc0Skkpk, http://youtu.be/3vOMM9bzJjA, http://youtu.be/prk3_SLB4YU
Ярослав Джусь на телеканалі ТВі:
http://youtu.be/S_TB7WWAEVs, http://youtu.be/4pq1wiV18pM
Спільні проекти:
http://youtu.be/Ni19EHsqDzc, http://youtu.be/oHbrcefPkQM,
http://youtu.be/H3M5EV1uhKs, http://youtu.be/ICZkhjqwexk, http://youtu.be/zR5eZKVPqU0
Ярослав Джусь – український бандурист, композитор, аранжувальник, ді-джей, лауреат всеукраїнських та міжнародних конкурсів.
У 2010 році, ставши володарем призу глядацьких симпатій головного шоу країни «Україна має талант-2», підняв імідж бандури на новий рівень, зламав стереотипи традиційного сприйняття бандури, виконавши світові хіти задля зацікавлення молоді та класичний твір «Мелодія» геніального композитора, нашого співвітчизника Мирослава Скорика. Він довів, що в Україні є сучасні та креативні бандуристи, показав, що український продукт може бути конкурентноспроможним та популярним.
Сьогодні Ярослав – представник свідомої, ініціативної та прогресивної молоді, гідна зміна, талановитий музикант та викладач, з якого беруть приклад його учні та однолітки. Поєднує у своїх творах та проектах несумісні на перший погляд речі – народну творчість та сучасне мистецтво. Однаково легко володіючи обома інструментами, він пише музику до фільмів та відеопоезій, імпровізує та синтезує музику різних жанрів і напрямків.
Особливістю цього музиканта є унікальна здатність до імпровізацій та гарний слух від природи, що дозволяє музиканту миттєво відтворювати на бандурі та фортепіано щойно почуті музичні твори. Його авторська музика – щира, тонка, душевна, з українським присмаком, відрізняється особливим мелодизмом та чуттєвістю. Ярослав веде активну концертну діяльність, продюсує декілька проектів, готує до видання компакт-диск та нотну збірку авторських творів, активно популяризує українську пісню, мову та культуру, представляючи бандуру, традиційний та неповторний український музичний інструмент, на якісно новому концептуальному рівні.
Наші інтереси:
музика
Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
«Життя у вулику передбачає не регламентовану монотонність, а МЕТАМОРФОЗУ. Коли комаха досягає межі своїх можливостей, вона чудесним чином перетворюється на абсолютно нову істоту. У цій метаморфозі я...
Бандура. Вчора, сьогодні, завтра
Спецтема:
Коротко про минуле, теперішнє і майбутнє бандури, кобзи. Автор статті Ярослав Джусь ділиться думками, дослідженнями, планами. Цікава, важлива і оптимістична інформація. В статті зібрано список вартісного відео. [рецензія НО]
903312_561169317256981_682203171_o.jpg
Зміст
Вступне слово
Із музикою пов’язане все моє життя. Завдяки мамі ця стихія захопила мене ще з дитинства. Тоді це було фортепіано. Знайомство з бандурою відбулося вже у зрілому віці, і я був шокований, як такий чарівний інструмент може знаходитись на задвірках сучасного українського мистецького простору.
Культурний парадокс: унікальний інструмент суто українського народу йому самому майже не відомий! Наче і родзинка, а ніхто її не знає, наче і звучання неповторне, а ніде його не чутно, наче і всім відомо про кобзарів та бандуристів, їх шанують і поважають, а як поїдеш десь з виступами Україною, так і починаються запитання типу: «А що це за інструмент? Це велика гітара? Гусла? Може бас-балалайка чи арфа?” А про те, чим відрізняється кобза від бандури, мова взагалі не йде...
Бандура – інструмент колосальних можливостей – оригінальна не лише за формою і зовнішнім виглядом, але і за внутрішнім змістом, адже народжена на нашій землі, на її струнах звучить українська душа. З історії відомо, що в українців можна було забрати все, але в них завжди залишалась пісня, що надихала та вела за собою на нові подвиги і звершення. Кобзарі були і при дворах, і стояли пліч-о-пліч із козаками в бою, співаючи про звитяжні походи та невмирущий український дух. За правду у піснях влада часто знищувала кобзарів – морально і фізично. Але якщо бандура за стільки століть не перетворилася на попіл, значить, ми, тлінні, не повинні сумніватися в її величі, а маємо зберегти і передати це багатство нащадкам.
Керуючись такими думками, я прагнув змін. Ще під час навчання у Стрітівській вищій педагогічній школі кобзарського мистецтва почав експерименти з грою на бандурі, шукав шляхи популяризації цього інструменту. Хотілося довести, що наша давня культура – це неоціненний скарб, далеко не шароварщина, яка не може бути конкурентоспроможною, і яку молодь зневажає і не слухає.
Але необізнаність серед українців стосовно бандури була далеко не головною проблемою на той час. Вже тоді, у 2008 році, гостро постало питання виготовлення власне цього інструменту. Якщо ситуація щодо класичних академічних інструментів залишалася стабільною і більшою мірою всіх задовольняла, то з бандурою справи виглядали інакше. З кожним днем майстрів ставало все менше, бандурні цехи, як і більшість цехів на наших заводах, були розформовані або знищені, обладнання розкрадене та перепродане.
До прикладу, у 60-70-х роках одна з найпотужніших фабрик часів СРСР, Чернігівська фабрика музичних інструментів ім. Павла Постишева, випускала щороку 1,5–2 тисячі бандур, і коштували вони в середньому від 50 до 300 крб. У 2000-х роках ситуація виглядала плачевно: кількість робітників на фабриці зменшилася з 1600 на 68. Фабрика перестала виробляти музичні інструменти, і з дерев’яних запасів почала виготовляти – подумати лишень – труни для італійського замовника. Тобто українське мистецтво похоронили і в прямому, і в переносному значенні. Здавалося б, куди гірше? Але ситуація сьогодення вражає не менше: фабрика повністю закрита, один з цехів згорів за невідомих обставин, а в іншому знаходиться супермаркет «Сільпо».
Музей, у якому були представлені кращі зразки інструментів фабрики, сьогодні у занепаді, унікальні бандури вивезені за кордон. Майстрів, які виготовляють бандури самотужки, залишилося дуже мало, відповідно, вартість концертних бандур піднялася від $800 до $2000. За таких умов навчання грі на бандурі стає практично недосяжним не лише для бажаючих оволодіти цим інструментом, але часто і для виконавців.
Загальний дефіцит інструменту, а тим більше відсутність повноцінних, високоякісних в акустичному і технічному розумінні концертних інструментів – серйозне гальмо розвитку і поширення інструментального виконавства в Україні. Така ж проблема існує з бандурами менших розмірів для дітей, при тому, що саме в перші роки навчання формуються основні фахові навички майбутнього музиканта – виконавця. Варто зауважити, що така модель вже розроблена і підкріплена технічною документацією, а питання про налагодження її випуску неодноразово порушувалося в пресі, з боку держави поки що немає ніяких зрушень у цьому питанні.
Ставлення українців до бандури – інструменту, через який ми пізнаємо свій національний музичний код, свою сутність – пасивне. Недостатність уваги з боку мас медіа та специфічність мистецького простору призводить до того, що народна пісня перетворюється на архівний раритет, а радіо і телебачення натомість нав'язують покірній аудиторії чужі ритми та мелодії...Такі радіохвилі, як «Перший національний», «Промінь» чи «Культура» популяризують український продукт. Однак проблеми виникають на першому ж кроці – більшість національних радіостанцій не входять до діапазону хвиль сучасної аудіотехніки, тому молодь, яка щодня користується мп3-плеєрами, мобільними телефонами або автомагнітолами, залишається поза ефіром вищезгаданих каналів. Рейтингові станції в основному копіюють західні стандарти і пропонують зазвичай масовий продукт сумнівної якості.
Розвиток бандурної справи значною мірою гальмується також через брак сучасних творів концертного і педагогічного характеру. Композитори досить мало пишуть для сольного, ансамблевого і хорового виконання у супроводі бандури. Репертуар обмежується класичними та народними творами, в той час, коли учні молодшого та середнього віку прагнуть виконувати і сучасну музику, цікаву їхньому поколінню. До того ж твори не друкуються на державному рівні, масштабно, а випускаються невеликими накладами в окремих містах України, не існує єдиного переліку таких збірок. За великим рахунком, їх і продавати немає де, адже з-поміж кількох магазинів мистецького спрямування типу «Знання», «Академкнига», «Сяйво», «Дитяча книга», «Дружба» («Планета»), «Мистецтво» першим закрили магазин «Ноти», що знаходився у центрі Києва на вулиці Хрещатик, 24. Це місце мало особливу творчу атмосферу, куди можна було прийти, взяти будь-які ноти і пограти на роялі безпосередньо у магазині. Однак Мінагропром, власник будівлі, вирішив, що такий творчий простір, де можна було знайти найсвіжішу музичну літературу, старі видання, букіністику, більше не потрібен. Тепер натомість нот там можна придбати брендовий одяг фірми «VD One» (Відіван). І це відбувається у столиці, яка подає приклад всій країні.
При тому, що існує новий магазин поряд з музичною академією ім. П.І.Чайковського, і ноти можна знайти також на книжковому ринку «Петрівка» чи в мережі Інтернет, стан справ загалом це не рятує. Ноти для бандури залишаються дефіцитом, і питання сучасного репертуару стоїть гостро.
Окрім таких глобальних речей існує велика кількість технічних питань, які необхідно продукувати для розвитку бандурного мистецтва. Методів та засобів піару зараз достатньо. Новітні тенденції є в моді, науці, управлінні, політиці, бізнесі, культурі, в усьому. Люди досліджують, експериментують, виводять нові формули, закони, роблять відкриття, розширюючи сфери діяльності та поєднуючи їх. Хотілося, щоб про такі досягнення можна було говорити і стосовно розвитку бандури в Україні.
Майбутнє бандури багато в чому залежить від молоді та її креативності. Сьогодні майже щодня проводяться мистецькі заходи, флешмоби, організовують етно-фестивалі, українські вечірки, громадські організації, акції протесту, створюють власні часописи, інтернет-радіостанції, сайти та портали для підтримки всього рідного. Хотілося б спостерігати подібну активність серед спільноти бандуристів.
Експериментувати можна і треба. Варто розвивати здібності та таланти, якими наділила нас природа. Для початку хоч би просто викласти відео в YouTube. Кожен у своєму селі та місті, училищі, ВНЗ чи музичній школі може почати спроби написання власних творів, підбирати сучасні композиції, залучати бандуру до усіх сфер життя, поєднуючи музику з іншими видами мистецтва.
В Україні та за її межами не бракує шанувальників та прихильників бандури, однодумців, поціновувачів української культури. Та якщо поглянути тверезо: який відсоток українців знає, що таке бандура? А хто чув, як звучить dubstep на бандурі? А джаз, рок, electro house чи hip-hop? А хто взагалі чув, як звучить бандура? Хто знає, як вона виглядає? Останнє питання не хотілося б підіймати загалом, але з власного досвіду можу сказати, що значна частка людей досі не знає, як виглядає автентичний український народний інструмент. Найчастіше ним називають велику, незручну і нетранспортабельну річ, яка ніяким чином не пов’язана з музикою...
Такий розвиток подій у країні, де зародився, розвинувся та зберігся до наших днів цей незвичайний інструмент, для мене був неприйнятним. Я поставив за мету на власному досвіді довести, що ситуацію можна змінити на краще, своїми силами популяризувати бандуру та зробити її відомою світу. Перші спроби з піару бандури були зроблені у 2005 році і на сьогодні існує ряд авторських та спільних мистецьких подій та заходів під загальною назвою «Бандура style». Цей проект показує наш унікальний та неповторний народний музичний інструмент у незвичному світлі, що дозволяє по-новому поглянути на українську народну творчість загалом та бандуру зокрема.
До проекту «Бандура style» з просування мистецтва бандури входить:
– «Ukrainian style» – спільний проект з радіо «Europa plus 92.8fm», у якому на fm-хвилях ранкової програми «Let’s go show!» завдяки бандурі світові хіти набувають нового звучання.
– активна концертна діяльність в Україні та за кордоном, завдяки якій про бандуру дізналось чимало українців у різних куточках земної кулі.
Так, протягом 2011–2013 рр. я відвідав з гастролями Францію, Англію (Лондон, Оксфорд), Німеччину (Берлін, Мюнхен), Білорусію (Брест), Казахстан (Ташкент), Росію (Москва, Санкт-Петербург), Канаду (Галіфакс, Монтреаль, Оттава, Торонто, Саскатун, Вінніпег, Едмонтон).
– гурт «Шпилясті кобзарі» – шість колоритних молодих, завзятих бандуристів, що у стилі «музичний шарж» виконують cover версії світових хітів та українських народних запальних пісень у сучасному форматі.
У 2011 році колектив потрапив до 50-ки найталановитіших за версією шоу «Україна має талант-3». Після цього хлопці взяли участь в аналогічному проекті «Минута славы» (Росія), де пройшли до суперфіналу.
Хлопці виступали у вишиванках і співали українською мовою на «первом российском канале», за що отримали приз у номінації «Любовь всех меломанов России» та подяку за збереження власної культури та традицій.
Як ініціатору колективу мені було приємно отримати таку нагороду. На мою думку, це чудове підтвердження цінності української культури у світі та її актуальності.
– «dj Dzhus» – сольний клубний проект, у якому українські народні пісні звучать в обробці трендових клубних ритмів, а безперечним хедлайнером є бандура, на якій абсолютно по-новому звучать найсвіжіші, відомі на весь світ хіти, ретро композиції, клубні мікси, альтернативна музика, кавери, етнічна музика світу та багато іншого. А так, як на ній звучить ABBA, Scorpions, Adele, Robbie Williams, Lady Gaga, Avicii чи David Guetta, не відтворить жоден інструмент.
– «Соковитий джаз» – джазовий інструментальний проект у складі трьох учасників (бандура, фортепіано, саксофон), що виконують cover-версії українських народних мелодій у різноманітних стилістичних напрямках джазової музики.
Переможці всеукраїнського конкурсу «Зіграй у Львові» в рамках Alfa Jazz Fest у 2011 році. Унікальне акустичне тріо, що виконує етно-джаз стильно, креативно та шляхетно.
– проведення першого кобзарського слему, ініційованого спільно з братами Капрановими на фестивалі «Країна мрій», що вже третій рік поспіль збирає на одній сцені різножанрових молодих виконавців з цікавим репертуаром та показує можливості бандури наочно.
– співпраця з українськими музикантами, ді-джеями та гуртами (Олег Скрипка, ТНМК, Ілларія, Тартак, Eyva, Тінь Сонця, Веремій, За край, Kiwi Project, Dj Romantic, Dudar band, Go-Aта ін.).
– співпраця з літературними проектами (український літературний подкаст «Obreey Store», літературна сцена фестивалю «Країна мрій», фестиваль «Каштановий дім», квартирники Оксани Боровець «ЗвиЧАЙні вірші» тощо).
– «Ukrainian Party» – перший молодіжний пізнавально-розважальний проект розвитку україномовної клубної та різножанрової музики. Це яскрава, позитивна розважальна програма, що популяризує колоритні українські традиції та культуру в сучасному форматі. Різноманітне музичне наповнення – рок, electro house, drum&buss, launge, R&B, dubstep, танцювальні ремікси на всі вищезазначені стилі, розважальна програма, традиційне частування, козацькі забави.
– музика до короткометражних кінофільмів та відеопоезій («Timka», «Не менше 50 кг», «В небеса», «Ваня», «Серце моє» та ін.).
– педагогічна діяльність (з 2009 року – викладач у Стрітівський вищій педагогічній школі кобзарського мистецтва).
– методичні напрацювання (дипломна робота на тему:«Історія композиторської діяльності для бандури в українському середовищі кінця XIX ст. – початку XXI ст.)», доповідь на тему: «Концептуальний PR бандури: новітні тенденції та музичні експерименти» (науково-практична конференція «Розвиток та популяризація бандурного мистецтва» в рамках фестивалю бандуристів-композиторів «Бандура дарує натхнення»).
А от за допомоги та підтримки активної молоді, однодумців та меценатів хотілося б втілити в життя проекти з просування бренду бандури в Україні та світі. І до цього переліку, як на мене, можна віднести:
– розробка широкопрофільного сайту з повноцінним та всеохоплюючим наповненням, який би висвітлював національний культурний продукт та стежив за процесами розвитку бандури, оперативно сповіщав про новини, допомагав зорієнтуватися слухачеві у світі музики, містив кращі зразки сучасного бандурного та кобзарського мистецтва. Аналізував події, пов’язані з цією тематикою та загальні тенденції даного напрямку;
– підтримка проекту «Wake up, Ukraine!» з гастрольним туром Україною;
– створення ексклюзивної концертної програми світового рівня «Bandura show» за участі кращих бандуристів країни з живим звуком та шаленим драйвом; Шоу, яке неможливо буде побачити в жодній країні світу, що стане окрасою будь-якого заходу як для українців, так і для іноземців, оскільки аналогів бандури у світі не існує;
– розробка нового вигляду інструменту за участю українських дизайнерів;
– розробка нового виду бандури (електробандури);
– підтримка та розвиток майстерні на базі Стрітівської вищої педагогічної школи кобзарського мистецтва;
– налагодження співпраці з відомими світовими брендами з виготовлення музичних інструментів;
– концептуальний піар бандури в усіх сферах життя;
– розробка слоганів, рекламних кампаній, зовнішньої реклами та реклами в ЗМІ;
– креативна зйомка бандури для фотобанків та для вільного використання зображень,
– наповнення соціальних мереж якісним контентом: піснями, аранжуваннями, міксами, рингтонами, нотами, збірками, поезією та прозовими творами відповідної тематики, художніми роботами, коміксами та демотиваторами;
– розробка та розповсюдження сувенірної продукції з символікою бандури;
– залучення бандуристів до зйомок в українських короткометражках, кліпах, ігровому, художньому, документальному кіно;
– використання бандури в інернет-рекламі, радіо та телебаченні, на музичних телеканалах, в популярних телевізійних шоу України, в сучасних програмах про музику, на мистецьких подіях, акціях, виставках, квартирниках, молодіжних музичних фестивалях;
– видання нотної збірки сучасних авторських творів та світових хітів;
– запис компакт-дисків інструментальної та різножанрової музики;
Основною моєю метою на сьогодні залишається презентація українського продукту на якісному, креативному, концептуальному, сучасному рівні, щоб він набирав оберти, був конкурентноспроможним, цікавим та оригінальним.
Необхідно розробити та втілити в життя нові підходи піару та популяризації бандури і української культури загалом, щоб сучасне мистецтво було круте і популярне. Я експериментую і буду продовжувати, незважаючи на закиди типу «це шкодить бандурі, псує її, спотворює». Підтримуючи збереження традиційної автентичної культури у чистому вигляді, я пропагую пошук нових підходів у культурі загалом та музиці зокрема. Принаймні ці процеси можуть відбуватися паралельно без шкоди один одному.
Якщо хтось тішить себе думкою, що нашу бандуру знають в усьому світі, то це далеко не так. Україна для багатьох країн світу – все ще частина Радянського Союзу з Чорнобилем і матрьошками. У кращому випадку вона асоціюється з братами Кличко, гарними дівчатами і Шевченком (на жаль, не з поетом)... Всюди знають шоу ірландських танців «Lord of the Dance» чи канадський цирк сонця «Cirque du Soleil». Україну з бандурою досі поки ще не асоціюють. Ситуацію треба обговорювати, на цю тему треба дискутувати, вносити зміни і ламати стереотипи.
Я оптиміст. Впевнений, що в недалекому майбутньому бандура стане брендом України. З кожним днем з’являється все більше однодумців, які розуміють важливість такої справи та підтримують її. Останніми роками я почув не одну сотню вдячних відгуків від людей, які до мого виступу в шоу взагалі не знали, що за інструмент бандура, і які у неї можливості. Більшість глядачів проекту не асоціювали бандуристів з людьми молодого віку. На той час в Україні виконавців з сучасним репертуаром можна було перерахувати на пальцях. Сьогодні ситуація змінилася. З’являються нові проекти, музичні формації, сольні виконавці та гурти. Шанувальників бандури стає все більше, навіть за кордоном є люди, які почали освоювати цей інструмент.
Будьте сміливими, реалізовуйте всі свої ідеї та задуми. У наш час особливо важливо, щоб культура об’єднувала народ. Не поп-культура, а справжня, українська. Докладаючи чимало зусиль для цього, я поступово втілюю свої задуми в життя, і позитивні зрушення та зміни вже помітні. Бандура стає стильною, сучасною і прогресивною. Це частина мрії, яка здійснюється.
Радійте життю, дякуйте тим, хто вам його подарував, будьте позитивними, приязними, люблячими і добрими, даруйте радість іншим. Все хороше повертається у подвійній кількості. Живіть на повну. Достатньо любити те, чим займаєшся, і вірити в те, що ти робиш.
Буду радий творчій співпраці та всім тим, хто вважає за потрібне робити та підтримувати подібні речі в нашій країні. Особливо сьогодні.
Посилання на відео:
Шоу «Україна має талант–2»:
http://youtu.be/cdmp99xXBgU, http://youtu.be/IZGu2sNToW0
«Ukrainian style» нарадіо: «Europa plus 92.8fm»:
http://youtu.be/lasUWoupuCg, http://europaplus.ua/programs/20
Гурт «Шпилясті кобзарі»:
http://youtu.be/s8B005bqBOI, http://youtu.be/AnXLRzmoI-o, http://youtu.be/MAtIok64oig
Dj Dzhus:
http://youtu.be/k5BpBQC5OSk,http://youtu.be/dpLxrIJuJ7Q,http://youtu.be/BLjcoJ26f4U
«Соковитий джаз»:
http://youtu.be/fZLdLob6CiY, http://youtu.be/FS0PlwbuZfU, http://youtu.be/5ZF56gi1mYM
Кобзарський слем:
http://youtu.be/N6ufyuBgQIM, http://youtu.be/FrP0xFFjFkQ
«Ukrainian Party»:
http://youtu.be/JbXX_4Ux5IM, http://youtu.be/xkdl-PJPOIk
Концертна та педагогічна діяльність:
http://youtu.be/5O_jOarOH1E, http://youtu.be/VlGA8qJSq58,
http://youtu.be/OOOGDxKmj0Q, http://youtu.be/EVwGQvPGXmk
Співпраця з літературними та кінопроектами:
http://store.obreey.com/ukr, http://youtu.be/dheQ2fnudSM, http://youtu.be/cW0npzAsy5s,
http://youtu.be/sr5QVJ_1cX0, http://youtu.be/3V_7Cwq2fPc
Громадська позиція:
http://youtu.be/W4tpc0Skkpk, http://youtu.be/3vOMM9bzJjA, http://youtu.be/prk3_SLB4YU
Ярослав Джусь на телеканалі ТВі:
http://youtu.be/S_TB7WWAEVs, http://youtu.be/4pq1wiV18pM
Спільні проекти:
http://youtu.be/Ni19EHsqDzc, http://youtu.be/oHbrcefPkQM,
http://youtu.be/H3M5EV1uhKs, http://youtu.be/ICZkhjqwexk, http://youtu.be/zR5eZKVPqU0
Щиро, Ярослав Джусь
5 квітня 2013, Київ
[email protected]
Facebook, Вконтакті
Коментар сайту Духовна сила:
Ярослав Джусь – український бандурист, композитор, аранжувальник, ді-джей, лауреат всеукраїнських та міжнародних конкурсів.
У 2010 році, ставши володарем призу глядацьких симпатій головного шоу країни «Україна має талант-2», підняв імідж бандури на новий рівень, зламав стереотипи традиційного сприйняття бандури, виконавши світові хіти задля зацікавлення молоді та класичний твір «Мелодія» геніального композитора, нашого співвітчизника Мирослава Скорика. Він довів, що в Україні є сучасні та креативні бандуристи, показав, що український продукт може бути конкурентноспроможним та популярним.
Сьогодні Ярослав – представник свідомої, ініціативної та прогресивної молоді, гідна зміна, талановитий музикант та викладач, з якого беруть приклад його учні та однолітки. Поєднує у своїх творах та проектах несумісні на перший погляд речі – народну творчість та сучасне мистецтво. Однаково легко володіючи обома інструментами, він пише музику до фільмів та відеопоезій, імпровізує та синтезує музику різних жанрів і напрямків.
Особливістю цього музиканта є унікальна здатність до імпровізацій та гарний слух від природи, що дозволяє музиканту миттєво відтворювати на бандурі та фортепіано щойно почуті музичні твори. Його авторська музика – щира, тонка, душевна, з українським присмаком, відрізняється особливим мелодизмом та чуттєвістю. Ярослав веде активну концертну діяльність, продюсує декілька проектів, готує до видання компакт-диск та нотну збірку авторських творів, активно популяризує українську пісню, мову та культуру, представляючи бандуру, традиційний та неповторний український музичний інструмент, на якісно новому концептуальному рівні.
музика
Зверніть увагу
«Вулик Геллстрома», «Дюна» і 10 принципів Джигаду – політичний проект Френка Герберта