Зображення користувача Андрій Гарас.
Андрій Гарас
  • Відвідувань: 30
  • Переглядів: 32

Астольф де Кюстін і його «Правда про Росію»

Українці повинні завжди чітко знати, що боротьба України та Московії – це протистояння протилежних уявлень про світ, яке триває уже 800 років, від сплюндрування Києва у 1169 році Андрієм Боголюбським.

Найкращу ілюстрацію про значимість цієї книги Астольфа де Кюстіна дає цитата із передмови до неї Дмитра Донцова, написана у 1958 році:

«Написана відважним, блискучим стилем, повна глибоких думок, елеганції вислову і невгнутої віри у свої слова, – ця книжка вимагає не тільки, щоб її читали люди, які боліють за долю своєї нації і нашої християнської цивілізації, але й щоб над нею медитували. Для людей, для яких шляхетність, мудрість і відвага не є порожніми словами, – є книга Кюстіна...» (с. 10).

Для зацікавлення вас, дорогі читачі, даю лише найцікавіші цитати із неї. Але для повного сприйняття поданої в ній інформації, в чомусь навіть шокуючої, наприклад, про царювання Івана IV або Петра I, її варто прочитати повністю.

Основні цитати із книги «Правда про Росію» (повна назва: Кюстін, Астольф де. Правда про Росію: пер. з фр. / Астоль де Кюстін; опрац. О Мерчанський; передм. Д. Донцова; післямова М. Слабошпицького – К.: Ярославів Вал, Укр. письменник; 2009. – 244 с.).

«Маркіз де Кюстін, автор епохального твору про Росію Миколи I, ту саму, якій кинув виклик Шевченко» (с. 6).

«До того тут все однакове, все те саме, той самий дух, та сама система, вічна, незмінна, не зважаючи на інші назви, титули і однострої...» (с. 6).

 «Єдино, що вони органічно засвоїли – в усім своїм житті, – це традиції Орди, яка колись тримала їх триста літ під ярмом» (с. 7).

«...в Росії «деспотизм є на троні, а тиранія – всюди» (с. 7-8).

Кюстін стверджує, що це дикунська вдача, байдужа до святости даного слова, до всякого правдивого почування, до почуття справедливости. Все в ній тріумфуюча брехня, облуда й обман, брак всякого морального сенсу, відсутність поняття права і обовязку» (с. 8).

«Московщина – це «суспільство, упорядковане страхом» (с. 8).

«Відзначає їх страшна ксенофобія, ненависть до чужинців, випливаюча із заздрости до них, основана на почутті власної інферіорности (нижчости)» (с. 8).

«Все в Росії – «анрежіманте», скошароване, це взагалі – «штучна нація». Все – фасада, фальш, чванькуватість і злоба. Це раби фізичні, душевні, з рабською душею і з рабською совістю» (с. 8).

«Опричник царя Івана, так само як партієць Сталіна, – мусив бути скінчений хам і бандит в душі, готовий до послуг білого чи червоного царя, без жодних моральних правил. Мусив виректися всіх природних, органічних звязків – родини, Бога, нації. Кремль – для Кюстіна – це «сатанинська будівля», в якій місце лише «постатям з Апокаліпси». (с. 8).

«Її зовнішньою політикою керують «імпондерабілі», внутрішній потяг орди завойовувати, підбивати інші народи, КРАСТИ, МОРДУВАТИ, ГРАБУВАТИ І ПАНУВАТИ. Москалі називають це своєю «месіанською ідеєю» (с. 9).

«І не дасть з тою бісівською силою собі ради Захід, ні Україна, коли тій темній силі не протиставить ще могутнішу, ще страшнішу СИЛУ ІДЕАЛІЗМУ, ГАРЯЧОЇ ВІРИ В СВОЮ ПРАВДУ, ПОСТАВЛЕНУ НАД ВСЕ ЗЕМСЬКЕ І ДОЧАСНЕ, СИЛУ МІЛІТАНТНОГО ДУХА» (с. 10).

Правда завжди стане відомою!

Наші інтереси: 

Знати правду про Московію, яка вкрала у нас ім'я Русь.

Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
Підписуюсь на новини

Зверніть увагу

Передчуття Великого джигаду

Фільм і роман «Дюна» як війна людей і психопатів – три вибухові ідеї таємного послання Френка Герберта

Моад’Діб став рукою Господньою – і пророцтво вільних справдилося. Моад’Діб приносив мир туди, де була війна. Моад’Діб приносив любов туди, де панувала ненависть. Він повів свій народ до справжньої...

Останні записи

Кращий коментар

Зображення користувача Микола Стригунов.
0
Ще не підтримано

Справа в тому, що боротьба веде до послаблення. Натомсть, нам потрібно підсилюватьсь настільки, аби для нас було відсутнє неможливе в світі.

Якщо прагнеш чуда - створюй його!

Коментарі

Зображення користувача Микола Стригунов.
0
Ще не підтримано

Справа в тому, що боротьба веде до послаблення. Натомсть, нам потрібно підсилюватьсь настільки, аби для нас було відсутнє неможливе в світі.

Якщо прагнеш чуда - створюй його!

Зображення користувача Андрій Гарас.
0
Ще не підтримано

Правда про Московію посилює нас.

Радіймо життю граючи!

Зображення користувача Валерій Швець.
0
Ще не підтримано

Згоден. Розумну людину правда завжди посилює.

Зображення користувача Микола Погорілець.
0
Ще не підтримано

Читаймо Ігоря Каганця про творчу антитезу російському психотипу.
Розвиваймося так, щоб бути невразливими для світоглядів і структур, які нас руйнують. Ненависть і образа руйнують нас так само, до речі.
Дослухаймося до критики ворога. Хто, як не ворог знайде наші найслабші місця?
Будьмо уважними до народів нашого сусіда. Ті народи не завжди і не цілком мають стосунок до ворожої нам умовної "Росії".
Любов, увага, розуміння, спілкування, власні шляхи до боголюдини - те, що будує позитивні резонанси між людьми. Кількість світла зростає.
А для тих, для кого світло - порожній звук - розвиваємо військову силу. З прийнятям дґарми кшатрія, любов'ю і розумінням. Надихаймося і працюємо на всіх планах взаємодії і на всіх рівнях буття.

Зображення користувача Валерій Швець.
0
Ще не підтримано

Ненависть і образа - це те, що штовхає людину на рішучий вчинок, на спротив злу. Якби ми були такі духовні і розумні як кшатрії, то не були б сотні років у ярмі у доволі примітивного народу. А чому ми сотні років не мали свої держави. Народи навколо мали, а ми - ні?

Зображення користувача Микола Погорілець.
0
Ще не підтримано

Якоюсь мірою так. Але майбутнього в цьому немає.

Зображення користувача Юлія Гаркуша.
0
Ще не підтримано

Свідомі люди , включаючи українців, завжди сприймали Московію як загрозу цивілізаційному руху. Таких людей стає дедалі більше. Вони зізнаються самі собі, що не ту країну любили. Любили, чи, може, так здавалося…

https://www.youtube.com/watch?v=dBIp-Zdu6PI

Сприйняття жінки як країни може здатися занадто ліричним, але, читаючи відгуки, я помітила, що думки про Україну виникли не тільки у мене. Особливо сподобався один з коментарів. Не пам’ятаю дослівно, але сенс такий: « Микита Алексєєв з Києва , Михайло Хома з Львівщини, Артем Пивоваров з Харківщини, Олександр Пономарьов з Хмільниччини. Яке неймовірне та символічне поєднання соборної єдиної України. Саме такою має бути сучасна та майбутня Україна!»