Анонс статей про ЛЕБЕДИНУ ТОПОНІМІКУ, присвячених святам Казанської Божої Матері (Одигітрії) – 21 липня (8 липня) та Марії Магдалини – 4 серпня (22 липня)
* * *
Анонс
ЛЕБЕДИНА ТОПОНІМІКА В САКРАЛЬНОМУ ПРОСТОРІ УКРАЇНИ–РУСІ
Відображення культурно–релігійних мотивів в українській топоніміці й гідроніміці – це перш за все збереження вербальних пам’яток культури й духовності нашого прадавнього народу.
Сакральний простір майже повністю покриває територію сучасної України і має релігійно–міфологічне значення для етносів, які населяли й досі населяють українські землі. Тож топоніми й гідроніми не тільки являють собою географічні назви, але й несуть у своїй семантиці яскраву культурно–історичну інформацію, прадавні вірування наших пращурів.
Аналіз топонімічних легенд показує, що в українському фольклорі затрималася пам’ять про місця дохристиянських культів, які подекуди й досі зберігають функцію місць зібрання громад та засвідчують, що в давнину тут були святилища, присвячені богам. Усна традиція, народні перекази про місцевості виявляють певні закономірності.
Вивчення топоніміки й гідроніміки рідної землі допомогає нам познайомитися з назвами багатьох містечок, поселень, річок в Україні та за її межами, які були названі на честь жіночого божества. Так, найпоширинішим серед священних назв на сакральному просторі України є топонім, присвячений Ладі Богородиці, Цариці Небесній, Праматері Либеді, Великій Богині, Трояні–Одигітрії
Анонс
ЛЕБЕДИНА БАРВИХА: НЕБЕСНИЙ ПОКРОВ ЧИ НЕБЕСНА КАРА?
Якби очільники країн, оселяючись у своїх резиденціях, були істинними патріотами, державними мужами й цікавилися культурною спадщиною свого народу, історією рідної землі і назвами місць, де проживають, можливо, вони не потрапляли б у ситуації, коли доводиться бідкатися й бігати по теренах усього колишнього СРСР, наче загнаний звір, ховаючись від гніву та відплати свого народу.
Так уже повелося, що з давен–давен назви майже усіх стародавніх міст і містечок, річок, озер, гор та пагорбів походили від імені Великої Матері–Родючої, яка Зачинає, Плодоносить і Годує. До того ж Править, Наглядає і Господарює. Отже, походження назв хтонічних топонімів та гідронімів в своїй більшості й присвячені Цариці Небесній Ладі Богородиці, яка встановлює Лад як у природі, так і в суспільстві.
Якби знали наші керманичі та можновладці, хто є Справжня Правителька на Небі й на Землі, можливо, додержували б Правил, встановлених самою Небесною Господинею, щоб мати право знаходитися на Її сакральних просторах, на священних теренах Великої Матері і користуватися усіма благами родючої й квітучої землі.
Однак, навряд чи державні мужі переймаються цим. Вони навіть подяку не віддають Тій, Яка зводить їх до престолу. А даремно… Тому що рано чи пізно, дії таких правителів, що не підпорядковані Небесному Ладу, обертаються проти них самих. Не треба ходити далеко за прикладами – маємо переконливі докази.
Анонс
ЛЕБЕДИНА ТОПОНІМІКА УКРАЇНИ–РУСІ НА ТЕРЕНАХ МОСКОВІЇ
Уперше назва "Москва" згадується в запису від 4 – 5 квітня 1147 року з нагоди приїзду Святослава Ольговича (батька князя Ігоря) до Юрія Довгорукого, який дав гостям "багатий обід". "Багатий обід" відбувся в суботу, на наступний день після дня Похвали Богородиці. У таких записах можуть залишатися уявлення про назву Москва: "Москва – Хлібосольна", "Москва – Годувальниця", але й "Остоженка", "Якиманка", "Зачатьєвська", "Кунцево–Родимцево", що мають на увазі посвяту першопрестольному Києву (Родень), Роді – Ранковій зорі й Богині врожаю Пирогощій (Житниці).
Більшість сучасних топонімів Москви мають стародавнє українське походження і присвячені Цариці Небесній, Ладі Богородиці, яка встановлює ЛАД як на Небі так і на Землі. І принесені вони на землі Московії переселенцями з Київської Русі. Тож логічно, що і нащадки сучасної Москви у своїй більшості належать до родів, що вийшли з України–Русі. Тому є багато красномовних прикладів.
Усі центральні назви в Москві (див.: Києвець, Зачатьєво, Чертольє, Кунцево, Пречистенка, Китай–город, Маросєйка, Черкаський провулок, Варварка, Білий город, як і Зачатьєвський монастир з церквою Зачаття й Києвець, Остоженка, Якиманка присвячені назві "Київ") засновані й були заселені вихідцями з Києва та інших земель України–Русі.
МОСКВА, ЧОМУ ТИ НИЩИШЬ УКРАЇНУ–РУСЬ?
ЧОМУ ВБИВАЄШ ТУ, ЯКА ТЕБЕ ПОРОДИЛА?
Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
«Життя у вулику передбачає не регламентовану монотонність, а МЕТАМОРФОЗУ. Коли комаха досягає межі своїх можливостей, вона чудесним чином перетворюється на абсолютно нову істоту. У цій метаморфозі я...
Анонс статей про ЛЕБЕДИНУ ТОПОНІМІКУ, присвячених святам Казанської Божої Матері (Одигітрії) – 21 липня (8 липня) та Марії Магдалини – 4 серпня (22 липня)
* * *
Анонс
ЛЕБЕДИНА ТОПОНІМІКА В САКРАЛЬНОМУ ПРОСТОРІ УКРАЇНИ–РУСІ
Відображення культурно–релігійних мотивів в українській топоніміці й гідроніміці – це перш за все збереження вербальних пам’яток культури й духовності нашого прадавнього народу.
Сакральний простір майже повністю покриває територію сучасної України і має релігійно–міфологічне значення для етносів, які населяли й досі населяють українські землі. Тож топоніми й гідроніми не тільки являють собою географічні назви, але й несуть у своїй семантиці яскраву культурно–історичну інформацію, прадавні вірування наших пращурів.
Аналіз топонімічних легенд показує, що в українському фольклорі затрималася пам’ять про місця дохристиянських культів, які подекуди й досі зберігають функцію місць зібрання громад та засвідчують, що в давнину тут були святилища, присвячені богам. Усна традиція, народні перекази про місцевості виявляють певні закономірності.
Вивчення топоніміки й гідроніміки рідної землі допомогає нам познайомитися з назвами багатьох містечок, поселень, річок в Україні та за її межами, які були названі на честь жіночого божества. Так, найпоширинішим серед священних назв на сакральному просторі України є топонім, присвячений Ладі Богородиці, Цариці Небесній, Праматері Либеді, Великій Богині, Трояні–Одигітрії
Анонс
ЛЕБЕДИНА БАРВИХА: НЕБЕСНИЙ ПОКРОВ ЧИ НЕБЕСНА КАРА?
Якби очільники країн, оселяючись у своїх резиденціях, були істинними патріотами, державними мужами й цікавилися культурною спадщиною свого народу, історією рідної землі і назвами місць, де проживають, можливо, вони не потрапляли б у ситуації, коли доводиться бідкатися й бігати по теренах усього колишнього СРСР, наче загнаний звір, ховаючись від гніву та відплати свого народу.
Так уже повелося, що з давен–давен назви майже усіх стародавніх міст і містечок, річок, озер, гор та пагорбів походили від імені Великої Матері–Родючої, яка Зачинає, Плодоносить і Годує. До того ж Править, Наглядає і Господарює. Отже, походження назв хтонічних топонімів та гідронімів в своїй більшості й присвячені Цариці Небесній Ладі Богородиці, яка встановлює Лад як у природі, так і в суспільстві.
Якби знали наші керманичі та можновладці, хто є Справжня Правителька на Небі й на Землі, можливо, додержували б Правил, встановлених самою Небесною Господинею, щоб мати право знаходитися на Її сакральних просторах, на священних теренах Великої Матері і користуватися усіма благами родючої й квітучої землі.
Однак, навряд чи державні мужі переймаються цим. Вони навіть подяку не віддають Тій, Яка зводить їх до престолу. А даремно… Тому що рано чи пізно, дії таких правителів, що не підпорядковані Небесному Ладу, обертаються проти них самих. Не треба ходити далеко за прикладами – маємо переконливі докази.
Анонс
ЛЕБЕДИНА ТОПОНІМІКА УКРАЇНИ–РУСІ НА ТЕРЕНАХ МОСКОВІЇ
Уперше назва "Москва" згадується в запису від 4 – 5 квітня 1147 року з нагоди приїзду Святослава Ольговича (батька князя Ігоря) до Юрія Довгорукого, який дав гостям "багатий обід". "Багатий обід" відбувся в суботу, на наступний день після дня Похвали Богородиці. У таких записах можуть залишатися уявлення про назву Москва: "Москва – Хлібосольна", "Москва – Годувальниця", але й "Остоженка", "Якиманка", "Зачатьєвська", "Кунцево–Родимцево", що мають на увазі посвяту першопрестольному Києву (Родень), Роді – Ранковій зорі й Богині врожаю Пирогощій (Житниці).
Більшість сучасних топонімів Москви мають стародавнє українське походження і присвячені Цариці Небесній, Ладі Богородиці, яка встановлює ЛАД як на Небі так і на Землі. І принесені вони на землі Московії переселенцями з Київської Русі. Тож логічно, що і нащадки сучасної Москви у своїй більшості належать до родів, що вийшли з України–Русі. Тому є багато красномовних прикладів.
Усі центральні назви в Москві (див.: Києвець, Зачатьєво, Чертольє, Кунцево, Пречистенка, Китай–город, Маросєйка, Черкаський провулок, Варварка, Білий город, як і Зачатьєвський монастир з церквою Зачаття й Києвець, Остоженка, Якиманка присвячені назві "Київ") засновані й були заселені вихідцями з Києва та інших земель України–Русі.
МОСКВА, ЧОМУ ТИ НИЩИШЬ УКРАЇНУ–РУСЬ?
ЧОМУ ВБИВАЄШ ТУ, ЯКА ТЕБЕ ПОРОДИЛА?
Зверніть увагу
«Вулик Геллстрома», «Дюна» і 10 принципів Джигаду – політичний проект Френка Герберта