У 2003 році я їхала поїздом. В туалеті знайшла жіночу сумочку, у якій була товста пачка грошей (гривень) і мобільний телефон (розкіш на той час). Це було вночі. Я б могла спокійно взяти частину грошей або телефон, або і те, і те. Але я занесла сумочку провіднику. Зранку я запитала провідника, чи знайшов він власницю сумочки. Він сказав, що знайшов. Але мені ніхто навіть не подякував, не кажучи про винагороду. Після цього випадку у мене також нічого суттєво не змінилося (подарунків від Всесвіту не було), я більше не знаходила таких великих грошей.
Десь приблизно місяць тому під час вечірньої пробіжки знайшов барсетку. Всередині був паспорт, військові документи, медичні довідки, листок із номерами телефонів, п’ять тисяч гривень готівкою та банківські картки. Власником виявився військовий, літній чоловік. Подзвонив за записаним номером телефону: слухавку взяв його син, я описав йому ситуацію, сказав, що все поверну власнику — мені нічого не треба. На наступний день усе повернув, як винагороду отримав тисячу гривень. Чи ця ситуація сильно вплинула на моє життя? Та начебто нічого суттєво не змінилося.
Інгрід Холікат wrote: Хіба буває "зайва" купюра, вона ж належить банку, це майбутня касова нестача при зведенні грошових залишків, еге ж, мосьпане Олеже?
Ідея в тому, щоб усе робити тільки заради високої мети (с)
Цікаво, думатиму над цим. Шкода що у мене немає наразі високої мети, хіба що ситуативної задачі - вижити у війні.
Чому, власне, вирішила долучитися до обговорення: мені подобається одна схожа звичка, яку виховую в собі віднедавна - усе, що ти робиш, подумки присвячувати Господу, робити во славу Його, через вдячність Йому, все робити якісно, як акт краси, творчості..
Радіймо, друзі!
Підвищуємо свідомість і творимо новий світ!
Щасливі світотворці! ⚡
Радіймо: нова весна почалася!
У 2003 році я їхала поїздом. В туалеті знайшла жіночу сумочку, у якій була товста пачка грошей (гривень) і мобільний телефон (розкіш на той час). Це було вночі. Я б могла спокійно взяти частину грошей або телефон, або і те, і те. Але я занесла сумочку провіднику. Зранку я запитала провідника, чи знайшов він власницю сумочки. Він сказав, що знайшов. Але мені ніхто навіть не подякував, не кажучи про винагороду. Після цього випадку у мене також нічого суттєво не змінилося (подарунків від Всесвіту не було), я більше не знаходила таких великих грошей.