13 - та конференція "Буття Українців" (аудіо)
13 - та конференція "Буття Українців" (аудіо)
13 – та конференція «Буття Українців» відбулася в Києві 12 квітня 2014 року в приміщенні Книжкової Палати України. Я прибув на призначене місце за півтори години до початку, та як виявилося, не один я полюбляю з’являтися раніше всіх на подібних заходах. Там люди в гарному українському вбранні вже розкладали книжки, диски з українською музикою та кіно, різні витвори з соломи та глини, вишиті рушники, картини..., які можна було придбати. О 10-й годині людей вже було не проступитися, хтось щось купував, хтось щось запитував, хтось просто спілкувався з однодумцями.
Сама конференція розпочалася о 10:20, виявляється це була десята річниця після її заснування. Все розпочалося з проголошення комісії, в яку входили генеральний писар українського козацтва Віталій Опанащук, який був ще й головою цієї комісії, голова козацької ради отаманів України Анатолій Грива, фундатор конференції Буття Українців Петро Матвієнко, хорунжий українського козацтва Ігор Мазур, отаман українського козацтва Віктор Гайдук. Згодом, всі гуртом заспівали гімн України, потім заспівали ПОБУДУ , це та пісня, якою козаки-характерники зустрічали сонце, заспівувачем був Петро Матвієнко. Після цього лікар Віктор Бабій здійснив обряд очищення-ладування. Всім присутнім треба було закрити очі і уявити себе маленьким на руках своєї мами, потім уявити під собою блакитне середовище (Планета Земля) а над собою золотаве (Сонце) і що ці два кольори змішалися, і цей потік зійшов на Землю і на всіх людей очищаючим лазуровим сяйвом. Завершальними у вступній частині були гурт «Рідна Пісня», ці дві гарні жіночки заспівали нам чудових народних пісень. Всі дуже довго їм аплодували, після чого розпочалася основна частина конференції.
Першим виступаючим був Петро Матвієнко, який розповів про те що українцям треба огранізовуватися в ЄДИНЕ КОЗАЦТВО, яке йтиме в одному напрямку, а не так як зараз «один в тин а другий в млин», ще він повідомив як себе сучасне козацтво показало на Майдані, про Швейцарську модель, про потребу в озброєнні, про самоорганізацію і про правильний прапор.
Далі виступив історик та письменник Сергій Піддубний, який розповів про Українське коріння Олександра Македонського, про битву з Дарієм, і ще багато того, чого нам не відомо з офіційної історії.
Наступним доповідачем був козак Віталій Опанащук, який розповів про махаратхів та їхній зв’язок з козаками-характерниками, також про сучасне козацтво, про Гетьмана Українського Козацтво Володимира Муляву, про російський козаків, які зовсім відрізняються від наших.
Цікаву доповідь підготував Анатолій Грива, його тема «Українські Козацькі громади, як форма самоорганізації Українського народу». Він згадав про наше справжнє літочислення, зараз 7522 рік, запропонував що треба змінити в нашій конституції. Сказав таке, що в конституції є права людини, а от права народу не розписані, тому треба це виправити. Також повідомив про ті Територіальні Громади, які зараз створені, і що вони без зміни Конституції майже ні нащо не здатні.
Потім був виступаючим Віктор Бабій, який цікаво розповів про Бога та державу. Він висловився так, якщо вся влада від Бога, а у нас в країні такий безлад, та при владі завжди були не ті люди, які б відроджували країну, то напевно що треба змінити українцям Бога, треба повернутися до наших рідних традицій, звичаїв, почати відроджувати дійсно свою культуру, і тільки тоді Україна почне розквітати. Нова Світова Віра народиться до 2065 року, сказав лікар Бабій.
Далі надали слово студенту із міста Сміла, який розповідав про перший Смілянський майдан, і як його рідне місто боролося і бориться з бандитською владою.
І тут нарешті дійшла черга виступити Олександру Філатовичу. Розробник Живого Слова розповів про козака Мамая, про чотири інформаційні паралельні світи або простори людини, про прапор, про славень, які треба обов’язково приймати у Верховній Ради, розповів також про Ісландію, як вона вийшла з дефолту, та як взяти і втілити їхній досвід у нас в державі.
Перед обідньою перервою нас збадьорили два хлопця - чубатих козака, які родом з Кам’янець – Подільська, вони піднімали козацький дух на майдані своїми піснями. Хлопці заспівали нам три пісні, текст який взяли з первинних записів (не спотворений). Перший був гімн України, правильний гімн, вони співали так - душу й тіло ми ВКЛАДЕМО у нашу свободу… та ще дві пісні «Туман Яром» та «Наливаймо Браття».
Пів години перерви сплинуло дуже швидко, і нова людина вже стояла на трибуні доповідачем. Це був Михайло Орлюк із дуже потужним читанням віршів Тараса Шевченко. Всі заслухалися, здавалося б слухав і слухав, але ще є бажаючи виступити а часу обмаль.
Не встиг я і змигнути оком, як до трибуни підійшла тендітна жінка, це була Ірина Шевченко, яка із чоловіком Сергієм на березі р.Тетерів, біля села Городське, Житомирської обл., заснували Козацький дитячий табір, який має назву «Тетерівський Кіш». Ірина дуже цікаво розповідала чим вони там займаються, а чоловік у той час через проектор показував фото табору та їхню діяльність. Вони запросили всіх до співпраці і сказали, що за такими таборами майбутнє, ці діти які проходитимуть такі табори, стануть елітою нашої країни.
Далі нас чикала цікава та весела доповідь травника з Бахмача Івана Просяника. Він розповів про Духовну чистоту українців, про Богів, про Творця та молитви, і ще багато чого цікавого, та що головне з гумором.
Далі дали слово Анатолію Кондратьєву. Він розповів сенсаційну інформацію про те що ми є по національності не українці, українці це територіальна прив’язка, а ми насправді являємося ЯТВ’ЯГАМИ. Цю інформацію він взяв з Київського Синопсису 1674 року. Ця назва походить від того, що ми є ЙОГАМИ.
Передостанньою виступила родина Литвинів, Антоніна Гармаш-Литвин та кобзар Василь Литвин. Першою виступила Антоніна Іванівна, вона розповіла про родину Гармашів, які були з давнього козацького роду, про карби народної мудрості закодовані в казках, легендах, міфах, про те як раніше виховували хлопчиків та дівчаток, як вибирали собі долю (пару). Антоніна Гармаш розповіла що вони при музеї Гончара започаткували школу майбутніх батьків-матерів, яка має назву «До Пракоріння». Запросила всіх до співпраці, щоб відродити нашу культуру. Вона завершила свій виступ легендою з назвою «Про Вогняну Січ».
І тут Василь Литвин змінив дружину на трибуні. Цей мудрий, сивий чоловік розповів, який він щасливий що зараз присутній на цій конференції, він радий що зібралися люди однодумці, які підняли тут дуже важливу тему, ця тема дійсно з відродженню України, тільки повернувшись до нашого давнього звичаю ми зможемо запанувати у себе в сторонці. І наостанок заспівав нам три патріотичних, сильних пісні від яких аж мурахи пішли тілом.
Наприкінці конференцію виступив Валентин Кожевніков, який розповів про нашу мову та російський язик, і порівняв їх на прикладах.
І останньою вийшла на трибуну жінка на ім’я Зоряна, яка зачитала нам дуже гарні вірші.
Ось така видалася цікава 13-та конференція "Буття Українців"!
Хай Буде!