Не варто дивуватися, що Зерова розстріляли. Дивуватися можна лише тому, що розстріляли його достатньо пізно і – дякувати Богові – він встиг написати багато сонетів та перекласти багато мертвих римлян. На жаль, ми навряд чи побачимо колись його прозу. Здається, що її назавжди ковтнули нетрі радянської держбезпеки.