соціал-демократія

Президент Франції пропонує "вирівняти різницю між бідними й багатими". На його думку, капіталістична й ринкова модель економіки вже не працює. Раніше Еммануель Макрон заявляв, що капіталізм «деградував і збожеволів», а люди самі породжують прояви нерівності, які потім не в змозі врегулювати.

На підтримку божевільної політики висуваються найхимерніші і безглузді аргументи, і їх сприймають всерйоз навіть ті люди, у яких нема психічних відхилень або порушень роботи мозку.

Привид блукає Європою - привид Комунізму!

Довідковий апарат: посилання на джерела, використані в статті.

Мабуть, уже наспіла година не просто оцінювати події й феномени європейської історії ХХ століття, ідучи при цьому за усталеними оцінками професійних істориків і політиків, а робити власні моральні висновки, котрі випинаються далеко за межі звичайних історіософських і соціологічних схем. Один з найголовніших таких висновків, на нашу думку, можна б було сформулювати так: і окремі особи, і цілі народи, і все планетарне співтовариство повинні ухвалювати доленосні для Землі рішення, не перекладаючи це завдання на плечі мізерного прошарку політиків-керманичів. Позаяк, позбавлені критики знизу і цілком вільні у своїх діях, ці керманичі часто-густо керуються якимись тільки їм зрозумілими цілями, що й веде до величезних лих.

«Чітка межа між добром і злом, що концентрується в кольорах червоному і білому, немов окопна лінія проходить через все ХХ століття. Прихильники діячів з червоним відтінком, захоплюючись Жовтневим переворотом 1917 року, весь наступний період іменують не інакше як «героїчним минулим з невеликими прорахунками», прихильники білих – люди з розбурханою совістю, шануючи пам'ять всіх православних, полеглих на полях Білої боротьби, комуністичну ідею називають ім'ям своїм – кривавим злочином проти людства. І згоди у нас не буде, і мир не наступить, поки не прокинеться совість у червоних, поки не покаються вони в скоєному проти Вітчизни… Суд їм вчинить наш Всевишній Творець, а нам залишається констатувати факти». ( В'ячеслав Поляков, російський історик) [1].

Брехня і лукавство характерні для всіх революційних рухів, починаючи з 1789 року і до нашого часу! «Потрібно брехати, як диявол, – писав Вольтер у листі Терио – не боязко, не раз, а сміливо і завжди». В арсеналі більшовиків брехня, лукавство і зрада незмінно були на першому місці. У «Відкритому листі Віктора Чернова Володимиру Ульянову-Леніну» видатний революціонер писав: «Якщо знадобиться вкрасти чужу довіру, Ви підете на всі хитрощі, на все обмани, на всі повороти, які тільки для цього будуть потрібні. Ви не підробите чужого векселя. Але немає такої політичної підробки, перед якою Ви відступили б, якщо тільки вона виявиться потрібною для успіху Ваших планів. Ви – людина аморальна до останніх глибин своєї істоти».