Вельми цікаві уривки з дослідження Олексія Братка-Кутинського “Феномен України”, ілюстрацією до яких можуть бути сьогоднішні відносини України та Росії.
Виражальні властивості української мови є настільки багаті, що нею можна точно описати все, що відчуваємо, робимо чи думаємо. Проте для цього треба висловлюватися природно і точно, відсіюючи заяложені фрази. Ось кілька рекомендацій щодо уникнення таких невиразних сполучень.
Переглядаючи різні сайти, зауважила, що сучасні сім`ї дітей не народжують, а заводять. Але ж заводити означає вести когось кудись за руку, запроваджувати чи супроводжувати. Дітей, перш ніж кудись завести, треба народити і виростити.
Слово “приймати” в нашій мові набуло різних семантичних відтінків. Приймати можна гостей, допомогу, м'яч у грі, приймають спадщину і гетьманську булаву, приймають присягу та замовлення на щось.
Слово “відкривати” у конструкціях з різним смисловим навантаженням, норма і відхилення такого слововжитку. Заміна слова “відкривати” лексемами, які логічно і точно розкривають зміст вислову.
Часто вживані слова, які не мають смислового навантаження і не допомагають зрозуміти написане, називають канцеляризмами. Вони збіднюють і знеособлюють нашу мову, роблять її сухою, мертвою, часом важкою для розуміння.
Порушенням мовної норми є пасивні речення, у яких назва особи, що виконує дію, має форму орудного відмінка, а назва предмета, на який ця дія спрямована, називного.
