Проект «СЕНСАР»

Брати Кирило і Мефодій належали до вищого імперського істеблішменту, можна сказати, мали генеральські звання. Відповідно, вони ревно відстоювали інтереси Візантійської імперії і просували назовні її вплив. Для цього вони спотворили українську світську абетку – «геллонське письмо». Це призвело до його розриву з глаголицею – священним письмом.

Фундамент всієї Європейської цивілізації було закладено слов’янами, а джерелом їхнього пасіонарного спалаху було аріянство – вчення Ісуса Хреста, яке було оновленням Арійської традиції від часів Трипілля і водночас посланням у майбутнє.

У традиційній арійській нумерології число 21 символізує завершення циклу розвитку, а число 22 – вистрибування у новий цикл. Що не кажіть, а в цьому щось є! Після 21 року незалежності Україна виразно входить у нову реальність. Розгляньмо її в різних системах координат – в часі та просторі.

Це один з яскравих проявів Арійської традиції постійного освячення себе і всього, що нас оточує. Поєднання обох свят підтверджує те, що аріохрестиянство (аріянство) було органічним продовженням, розвитком і підняттям на вищий рівень народної (язичницької) традиції.

Феодосій просував аріянство силою примусу, а тому мимоволі став його могильщиком. Церква, взята під захист і управління держави, згодом перетворилася на слухняний її інструмент. Держава задушила церкву у своїх палких обіймах. Церква дозволила себе підкупити, – і це підірвало її творчий дух, немислимий без свободи і змагальності.

Нікейський символ віри було скасовано вже через 3 роки після його прийняття. Аріянство стало об’єднуючою релігією Римської імперії, а імператор Костянтин Великий зарахований до лику святих як член аріянської церкви. Тож іудохристиянству донині доводиться крізь зуби визнавати, що ця видатна історична особистість належала до релігії, яку вони вважали і досі вважають найбільшою єрессю і найбільшою загрозою для свого існування.

Апостолом його вважали тільки іудохристияни, оскільки Шауль ніколи не бачив Ісуса, тож не міг називатися не тільки апостолом, а й навіть учнем. Більше того, він не мав хрестиянських учителів, а тому мало що розумів з учення Хреста.

Масштаби релігійних репресій римської влади перебільшені в сотні разів, цілеспрямованої державної політики гоніння іудохристиян чи аріохрестиян не існувало. Була реакція уряду на доноси й антидержавні виступи, зокрема, відмову від військової повинності, неповагу до атрибутів держави, міжцерковні розбірки. Репресії стосувалися переважно іудеїв та іудохристиян.

Філософія динамізму – це раціонально-логічна складова вчення Ісуса Хреста та його «розшифровка». Якщо Євангеліє – це метафізичний фундамент, то динамізм – це його філософська конкретизація та практика. Модель хрестиянської держави-громади (церкви-держави) була реалізована Павлом Самосатським задовго до Костянтина Великого.

Аріохрестиянство та іудохристиянство виникли в різний час, на різних територіях і стояли на протилежних світоглядних позиціях, представлених Антіохійською і Александрійською богословськими школами. Тож не дивно, що протягом всієї історії свого існування вони вели між собою холодну війну, яка періодично переходила в гарячу. Дивно те, що попри це вони вважалися різновидами тієї ж самої релігії та складниками однієї цілісної Церкви.

Три назви – галілеяни, хрестияни, аріяни – відповідають трьом головним етапам розвитку Церкви: 1) первинний (в Галілеї), 2) розвинена громада (масовий рух за межами Галілеї), 3) держава-громада (державна релігія).

Якщо аріохрестиянство починало своє поширення з суспільної еліти, то іудохристиянство перевертає колишній порядок речей, вербуючи своїх послідовників серед бідняків, нещасних, рабів і знедолених, зневажаючи багатих, могутніх, привілейованих – тим самим пропонується умертвіння плоті, презирство до знань і всіх мирських насолод.

Ця теологічна школа дала хрестиянському світові найбільше активних діячів і вчених. Антіохійці відкидали іудохристиянську ідею про те, що своєю смертю Ісус відкупив людські гріхи.

Хрестиянство, засноване Ісусом Хрестом, розвивалося під назвою аріянство (аріанство, ар'янство). Це не було вчення пресвітера Арія, бо воно існувало задовго до нього. Вигадка про те, що «аріянство – це вчення Арія», стала інструментом інформаційної війни проти Ісуса Хреста. Насправді аріянство – це світогляд і спосіб життя шляхетних людей – аріїв.

Навіть коли Золота доба залишається в далекому минулому, час від часу відбувається її локальна реставрація – як нагадування про старі добрі часи і, водночас, як настанова на майбутнє.