політологія

Інтерв’ю Петра Хом’якова – московського науковця й громадського діяча, який „утік” в Україну і попросив політичного притулку, - „Кремлівському режимові моя діяльність стоїть поперек горла”, в газеті „Нація і держава” № 35-36 від 22.9.09р., в сукупності з листівкою-зверненням до військовослужбовців імперського Чорноморського флоту, підписаною від імені Координаційної ради „Русской радікальной оппозіціі” тим же Петром Хом’яковим, наводить на роздуми.

Інтерв’ю, яке Олесь Вахній взяв у Миколи Коханівського.

«Держава – неефективний власник!» Цю тезу доводилось почути кожному студенту економічних дисциплін не лише нашої країни, а й усіх держав, що мають або бажають мати ринкову економіку. Це твердження використовували всі політики, коли «законно» грабували все державне майно під час піку виконання сумно відомої програми «прихватизації».

Тверда та безапеляційна, насичена та органічна, соціально та національно зорієнтована, фанатична та високоінтелектуальна – ось такою буде соціал-націоналістична журналістика нової України.

Верховна Рада України та центральні органи виконавчої влади – погляд із середини.

Ім’я російського науковця й громадського діяча Петра Хом’якова стало відомим українському патріотично налаштованому загалові 14-го жовтня 2008р. Того дня, п.Петро був обраним головою громадської організації “Росіяни за УПА”.

Так вважає Володимир Литвин, який є головою цієї Верховної Ради. "У депутатів або чорне, або біле", – каже він.

Для наділених даром відрізняти полову від зерен та не позбавлених здорового глузду посталий під сучасну пору політичний розгардіяш в Україні не є чимось неочікуваним або нелогічним. Здійснене кілька років тому чергове, старанно увібране в помаранчеві шати випускання пару (помилково наречене чомусь революцією), дійшло до свого логічного й закономірного кінця.

Цими вихідними “Інтер” знову крутив ювілейний концерт колишнього президента Леоніда Кучми під претензійною назвою “70 років. Політ нормальний”. Дійство відбулося ще рік тому і за цей час його транслювали неодноразово.Сам концерт хороший - виступали виключно “зірки”. Але якось дивно було чути від наших “заслужених” і “народних” славослів’я зі сцени. “Дорогого” Леоніда Даниловича називали чи не взірцем усіх людських чеснот, згадували його епоху як “найкращі роки свого життя”.

Ющенко виграв цю коротку та безглузду війну! Витримавши паузу та спростувавши всі закиди з боку Дмітрія Медвєдєва, Віктор Ющенко отримав перемогу в «обміні листами» з президентом Росії. А російській стороні через провальні позиції в листі та агресивний тон довелося постійно виправдовуватися, – пише Тетяна Івженко в російській «Независимой газете».

Вся ця профанація народоправства відбувається при лицемірному голошенню “високих” ідей, ще більш понижуючих в суспільній опінії їх авторитет і вартість.

Українцям ніяк не вдається "вичавити з себе раба" або у українському варіанті, позбутися горезвісного комплексу "меншовартості". І навряд це вдасться з тими політиками, політологами, журналістами, вченими, які зараз представляють Україну перед світовим співтовариством. Саме таке враження залишається від останньої статті С.Грабовського з газети "День", що називається "Чи варто визначати міру патріотизму за довжиною й формою носа?".

Зухвала самовпевненість у безкарності та цинічна нахабність активістів політичних партій та організацій котрі відмовляють українцям в праві на існування й вдаються до образливих для честі та гідності всього українського народу дій та вчинків, уможливлюється відсутністю в середовищі національно-патріотичного руху серйозного аналітичного центру котрий відслідковував-би навіть найменші прояви українофобії, давав-би їм належну оцінку та був-би спроможним передбачати (а в разі потреби й унеможливлювати) подальші дії ворогів народу.

Чомусь ототожнення себе з селянством прийнято вважати смішним чи ледь не ганебним. Селян ніколи не зараховували до елітних прошарків суспільства, хоч на них завжди припадала левова частка праці, плодами якої користувались всі інші. Селян також прийнято вважати малограмотними та пасивними. Навряд чи в когось спаде на думку, що можуть існувати цілі селянські нації чи селянські держави. Проте такі явище все ж були.

З візиту Байдена зрозуміло, що він вирішував не українські, а свої власні справи. Проводив «кастінг» майбутніх кандидатів у президенти. Прикидав щодо кандидатури посла - пишe gart.org.ua