Ірина Мудра, заступниця керівника Офісу Президента, усвідомила свою єврейську ідентичність майже з народження – David Fishman (США)
Нещодавно я поспілкувався з Іриною Мудрою – другою за рангом урядовою посадовою особою єврейського походження в Україні (після президента Володимира Зеленського), пише на Substack David Fishman. Інтерв'ю було опубліковане 2 лютого 2026 року.
Народившись у Дрогобичі, що у Львівській області на Західній Україні, Мудра навчалася на юридичному факультеті Львівського національного університету імені Івана Франка. Вона працювала в юридичних відділах іноземних та українських банків, а в травні 2022 року була призначена заступницею міністра юстиції. У березні 2024 року вона стала заступницею керівника Адміністрації Президента.
Інтерв’ю було відредаговано з метою скорочення та підвищення зрозумілості, зауважив David Fishman.
Питання: Розкажіть про свою родину – про батьків, де ви виросли, коли усвідомили свою єврейську ідентичність.
Я народилася 1975 року на Західній Україні, у Дрогобичі. Свою єврейську ідентичність я усвідомила майже від народження. Моя бабуся була єврейкою – мати моєї матері, Бася Гершонівна Страссер. Вона багато розповідала мені про свою родину. Мій прадід був рабином. Уся родина моєї бабусі загинула в місцевому Бабиному Яру. Коли почалася війна, їй було 21 рік, і в 1941 році вона служила на фронті. Вона вижила. Її брати й сестри, мати й батько – усі загинули. Тож я з самого початку знала, що я єврейка.
Чи стикалися ви з антисемітизмом у радянські часи, ще в дитинстві? Чи просто знали про те, що це є?
У дитинстві мені казали: «Не варто розголошувати, що ти єврейка, інакше це може мати погані наслідки для родини». Чоловік моєї бабусі був росіянином, родом із Калінінграда, і обіймав посаду голови районного [відділення Комуністичної] партії [у Дрогобичі]. Тож говорити про те, що наша родина єврейська, було небезпечно.
Ситуація кардинально змінилася у 1990-х роках, коли почалася репатріація євреїв до Ізраїлю. Моя мама подала заявку і виїхала до Ізраїлю у 1999 році. Сьогодні вона мешкає у Рішон-ле-Ціоні. Вона поїхала сама, а я залишилася в Києві, у 2000 році вийшла заміж і народила дитину. Моя донька переїхала до Ізраїлю, коли їй було 13 років, і там навчалася в середній школі. Після цього вона вступила до університету в США. Моя донька має ізраїльське громадянство і вільно володіє івритом. Вона навчається в Університеті Південної Флориди і там виступає на захист Ізраїлю. Вона носила значок [на підтримку ізраїльських заручників].
Я вперше прочитав про вас, бо ви повісили мезузу на дверях свого кабінету. Як це сталося і чому?
Рабин Йонатан Маркович [рабин Хабаду в Києві] завітав до мого кабінету. Ми багато говорили про Ізраїль. Він звернув увагу, що тут немає мезузи, і сказав: «Наступного разу, коли я прийду, я принесу мезузу й проведу спеціальний обряд». Відтоді мезуза висить на моїх дверях. (Єврейська мезуза – це сувій пергаменту з записаними на ньому єврейською мовою уривками з Тори, який ховають у спеціальний футляр і вішають на одвірок вхідних дверей єврейського дому. – НО). Він та реббіцна Інна час від часу навідують мене. Наша родина також святкує всі єврейські свята.
Чи буває так, що ваше єврейство стає темою розмови з колегами – як українськими, так і іноземними?
Щоразу, коли я знайомилася з новими людьми [з-за кордону], я згадувала, що я єврейка, і мені цікаво дізнаватися про життя євреїв та ізраїльтян за кордоном. Я також дуже тісно дружу з Євгеном Корнійчуком, послом України в Ізраїлі. Ми часто спілкуємося, і він розповідає мені про те, що відбувається в Ізраїлі. Мої єврейські зв’язки допомагають мені в роботі, допомагають налагоджувати нові стосунки по всьому світі.
Чи сприймають ваші українські колеги ваше єврейство як природний факт життя?
Так, ви знаєте, що Україна сьогодні є найменш антисемітською країною в Європі. Наші рабини – Моше Асман, Йонатан Маркович – завжди кажуть, що Україна є найбезпечнішою країною для євреїв на європейському континенті. Усі знають, що я єврейка, і це нормально.
Які у вас зв’язки з американською єврейською громадою?
Коли я буваю в Нью-Йорку, я зустрічаюся з рабином [Девідом] Нідерманом [виконавчим директором Об’єднаних єврейських організацій Вільямсбурга] і дуже добре його знаю. Я виступала як головний доповідач на засіданні Американського єврейського комітету. [Глобальний форум АЄК, Нью-Йорк, 29 квітня 2025 року]. Мушу сказати, що єврейська громада в Америці дуже допомагає Україні в міжнародній дипломатії.
Чи вважаєте Ви, що Ваша єврейська ідентичність пов’язана з Вашою юридичною діяльністю, Вашою боротьбою за справедливість, чи Ви розглядаєте це як окремі речі?
Можливо, існує прямий зв’язок. Боротьба за справедливість – це те, що об’єднує народ Ізраїлю та народ України. Сьогодні ми перебуваємо в дуже схожих ситуаціях, борючись за справедливість. Трагедія 7 жовтня 2023 року була настільки схожою на нашу ситуацію в Україні: жінки, діти, депортовані діти, ув’язнення, тортури, насильство, сексуальне насильство. Ця подія переконала мене боротися за справедливість ще завзятіше. Я маю дуже сильне почуття справедливості щодо свого народу – як в Україні, так і в Ізраїлі. Я вважаю народ Ізраїлю також своїм народом.
Я хотів би задати вам делікатне запитання. Головна фігура в нещодавньому корупційному скандалі, пан Міндіч, явно і очевидно є євреєм. Чи вважаєте ви, що через це існує проблема антисемітизму?
Ні. Звичайно, можуть траплятися поодинокі випадки, коли люди кажуть: «Ці євреї скрізь; вони – найбільші корупціонери». Але ні, це не відбувається на національному рівні. Особисто я нічого подібного не чула. І я б не пов’язувала цю справу з єврейською ідентичністю головного фігуранта справи. Ми дуже голосно заявляємо, починаючи з Президента та голови Адміністрації Президента [Кирила Буданова], що ми не терпимо корупції. Корупціонери мають різну етнічну приналежність, не лише єврейську.
Раніше видання OBOZ.UA писало, що Мудра здивувала своїми статками: на 18-річну доньку вона оформила новий Lexus, а її цивільний чоловік купив квартиру з величезною знижкою.
Розуміти, що єврейське етнічне угрупування на чолі з "незламним", прикриваючись війною, охопили своєю присутністю усі ланки державного управління. Навіть закон про антисемітизм ухвалили, щоб українці навіть питань не ставили (чому на верхівці влади в Україні самі його одноплемінники).