Ірина Мудра, заступниця керівника Офісу Президента, усвідомила свою єврейську ідентичність майже з народження

Нещодавно я поспілкувався з Іриною Мудрою – другою за рангом урядовою посадовою особою єврейського походження в Україні (після президента Володимира Зеленського), пише на Substack David Fishman. Інтерв'ю було опубліковане 2 лютого 2026 року.

Народившись у Дрогобичі, що у Львівській області на Західній Україні, Мудра навчалася на юридичному факультеті Львівського національного університету імені Івана Франка. Вона працювала в юридичних відділах іноземних та українських банків, а в травні 2022 року була призначена заступницею міністра юстиції. У березні 2024 року вона стала заступницею керівника Адміністрації Президента.

Інтерв’ю було відредаговано з метою скорочення та підвищення зрозумілості, зауважив David Fishman.

Питання: Розкажіть про свою родину – про батьків, де ви виросли, коли усвідомили свою єврейську ідентичність.

Я народилася 1975 року на Західній Україні, у Дрогобичі. Свою єврейську ідентичність я усвідомила майже від народження. Моя бабуся була єврейкою – мати моєї матері, Бася Гершонівна Страссер. Вона багато розповідала мені про свою родину. Мій прадід був рабином. Уся родина моєї бабусі загинула в Бабиному Яру. Коли почалася війна, їй було 21 рік, і в 1941 році вона служила на фронті. Вона вижила. Її брати й сестри, мати й батько – усі загинули. Тож я з самого початку знала, що я єврейка.

Чи стикалися ви з антисемітизмом у радянські часи, ще в дитинстві? Чи просто знали про те, що це є?

У дитинстві мені казали: «Не варто розголошувати, що ти єврей, інакше це може мати погані наслідки для родини». Чоловік моєї бабусі був росіянином, родом із Калінінграда, і обіймав посаду голови районного [відділення Комуністичної] партії [у Дрогобичі]. Тож говорити про те, що наша родина єврейська, було небезпечно.

Ситуація кардинально змінилася у 1990-х роках, коли почалася репатріація євреїв до Ізраїлю. Моя мама подала заявку і виїхала до Ізраїлю у 1999 році. Сьогодні вона мешкає у Рішон-ле-Ціоні. Вона поїхала сама, а я залишилася в Києві, у 2000 році вийшла заміж і народила дитину. Моя донька переїхала до Ізраїлю, коли їй було 13 років, і там навчалася в середній школі. Після цього вона вступила до університету в США. Моя донька має ізраїльське громадянство і вільно володіє івритом. Вона навчається в Університеті Південної Флориди і там виступає на захист Ізраїлю. Вона носила значок [на підтримку ізраїльських заручників].

Я вперше прочитав про вас, бо ви повісили мезузу на дверях свого кабінету. Як це сталося і чому?

Рабин Йонатан Маркович [рабин Хабаду в Києві] завітав до мого кабінету. Ми багато говорили про Ізраїль. Він звернув увагу, що тут немає мезузи, і сказав: «Наступного разу, коли я прийду, я принесу мезузу й проведу спеціальний обряд». Відтоді мезуза висить на моїх дверях. Він та реббіцна Інна час від часу навідують мене. Наша родина також святкує всі єврейські свята.

Чи буває так, що ваше єврейство стає темою розмови з колегами – як українськими, так і іноземними?

Щоразу, коли я знайомилася з новими людьми [з-за кордону], я згадувала, що я єврейка, і мені цікаво дізнаватися про життя євреїв та ізраїльтян за кордоном. Я також дуже тісно дружу з Євгеном Корнійчуком, послом України в Ізраїлі. Ми часто спілкуємося, і він розповідає мені про те, що відбувається в Ізраїлі. Мої єврейські зв’язки допомагають мені в роботі, допомагають налагоджувати нові стосунки по всьому світі.

Чи сприймають ваші українські колеги ваше єврейство як природний факт життя?

Так, ви знаєте, що Україна сьогодні є найменш антисемітською країною в Європі. Наші рабини – Моше Асман, Йонатан Маркович – завжди кажуть, що Україна є найбезпечнішою країною для євреїв на європейському континенті. Усі знають, що я єврейка, і це нормально.

Які у вас зв’язки з американською єврейською громадою? 

Коли я буваю в Нью-Йорку, я зустрічаюся з рабином [Девідом] Нідерманом [виконавчим директором Об’єднаних єврейських організацій Вільямсбурга] і дуже добре його знаю. Я виступала як головний доповідач на засіданні Американського єврейського комітету. [Глобальний форум АЄК, Нью-Йорк, 29 квітня 2025 року]. Мушу сказати, що єврейська громада в Америці дуже допомагає Україні в міжнародній дипломатії.

Чи вважаєте Ви, що Ваша єврейська ідентичність пов’язана з Вашою юридичною діяльністю, Вашою боротьбою за справедливість, чи Ви розглядаєте це як окремі речі?

Можливо, існує прямий зв’язок. Боротьба за справедливість – це те, що об’єднує народ Ізраїлю та народ України. Сьогодні ми перебуваємо в дуже схожих ситуаціях, борючись за справедливість. Трагедія 7 жовтня 2023 року була настільки схожою на нашу ситуацію в Україні: жінки, діти, депортовані діти, ув’язнення, тортури, насильство, сексуальне насильство. Ця подія переконала мене боротися за справедливість ще завзятіше. Я маю дуже сильне почуття справедливості щодо свого народу – як в Україні, так і в Ізраїлі. Я вважаю народ Ізраїлю також своїм народом.

Я хотів би задати вам делікатне запитання. Головна фігура в нещодавньому корупційному скандалі, пан Міндіч, явно і очевидно є євреєм. Чи вважаєте ви, що через це існує проблема антисемітизму?

Ні. Звичайно, можуть траплятися поодинокі випадки, коли люди кажуть: «Ці євреї скрізь; вони – найбільші корупціонери». Але ні, це не відбувається на національному рівні. Особисто я нічого подібного не чула. І я б не пов’язувала цю справу з єврейською ідентичністю головного фігуранта справи. Ми дуже голосно заявляємо, починаючи з Президента та голови Адміністрації Президента [Кирила Буданова – DEF], що ми не терпимо корупції. Корупціонери мають різну етнічну приналежність, не лише єврейську.

Раніше видання OBOZ.UA писало, що Мудра здивувала своїми статками: на 18-річну доньку вона оформила новий Lexus, а її цивільний чоловік купив квартиру з величезною знижкою.