Основне визначення

Нинішня панівна еліта України – це відносно компактна, високоінтегрована транснаціональна мережа, яка поєднує політичну владу, контроль над ключовими державними фінансовими потоками та великим бізнесом. Вона характеризується:

• Високим рівнем внутрішньої консолідації і довіри, що перевищує типові показники для українського суспільства;

• Домінуванням приватних інтересів над державними;

• Змішуванням політичної влади з економічною рентою (корупційним перерозподілом державних ресурсів);

• Значною відірваністю від більшості українського народу як за соціально-економічними, так і за культурно-ідентифікаційними (етнічними) ознаками.

Ключові характеристики

Клептократична природа

Еліта розглядає державу передусім як джерело ренти та особистого збагачення. Корупція для неї – не відхилення, а основний механізм функціонування системи. Це визначає характер усієї державної системи, адже державна машина поводиться так, як нею керує правляча еліта.   

State capture (захоплення держави)

Група контролює або суттєво впливає на Верховну Раду, Уряд, найприбутковіші державні інституції («Енергоатом», оборонні закупівлі, митницю, податкову,  тощо). Це не просто корупція, а системне підпорядкування державних функцій приватним інтересам.

Транснаціональний характер

Значна частина активів, нерухомості та сімей еліти знаходиться за кордоном. Багато представників мають подвійне або потрійне громадянство. У разі серйозної загрози вони мають можливість швидко евакуюватися.

Культурно-ідентифікаційний відрив

У неформальному спілкуванні домінує російська мова. Діти та сім’ї основної частини еліти перебувають за кордоном. Армія розглядається як загроза для режиму, тому фінансується за залишковим принципом, тоді як апарат влади та лояльні бізнес-структури – за пріоритетним. 

Етнічна гомогенність найближчого кола

У безпосередньому оточенні Президента України Володимира Зеленського спостерігається статистично аномально висока етнічна концентрація (єврейське походження), що посилює відчуття відчуженості в української частини суспільства, особливо після того, як Президент 14 квітня 2026 року підписав Закон № 2037-IX, який запроваджує кримінальну відповідальність за прояви антисемітизму (фактично, критику владної верхівки).

Наслідки для держави

Така еліта робить державу екстрактивною (паразитичною) за своєю природою: вона ефективно вилучає ресурси з суспільства, але слабо інвестує в його розвиток і довгострокову стійкість. У воєнних умовах це особливо небезпечно, оскільки підриває легітимність держави в очах тих, хто несе основний тягар війни.

Висновок

Нинішню панівну еліту України можна найбільш точно описати як клептократичну транснаціональну паразитичну верству, яка здійснила часткове захоплення держави. Вона поєднує в собі риси пострадянської олігархічної еліти, політичної клієнтели (кумівство й підкуп електорату) та організованої злочинної мережі. На найвищому щаблі (оточення Президента) ця група є етнічно гомогенною.  

Головною проблемою є не лише корупція як така, а структурний відрив цієї еліти від українського народу – соціальний, культурний, ідентифікаційний, етнічний та екзистенційний. Саме цей відрив створює фундаментальну кризу легітимності української державності в умовах тривалої війни.

Ця ситуація вимагає не просто зміни відносин між елітою та суспільством, а глибокої трансформації самої моделі держави.