Не Христом, а Хрестом, що перекладається з давньогрецької (геленської) мови як «Боголюдина», називали Ісуса Галілеянина апостоли й ранні послідовники його віровчення. Але в перші століття нашої ери на замовлення «ворога людства» кілька груп тодішніх філософів та інших учених осіб скоїли небачену ні доти, ні потому в земній історії фальсифікацію першоджерел хрестиянства, до невпізнання спотворивши тексти Чотириєвангелія численними вставками.
Тому й досі наше християнство, зокрема Новий Заповіт, яким послуговуються його послідовники для ритуальних Богослужінь чи індивідуального вивчення, то не істинне вчення Сина Божого, але еклектична й суперечлива суміш хрестиянства, народних звичаїв і так званої юдохрістиянської єресі («Хрістосом» давні юдеї позначали Месію – рятівника свого народу, суто земну, хоч і видатну людину).
Про ці й інші сенсаційні висновки мовиться в науково-популярній книзі директора Інституту метафізичних досліджень «Перехід-IV» Ігоря Каганця «Пшениця без куколю: Хрестове Євангеліє без вставок і спотворень», яка побачила світ на початку 2006 (за давньоукраїнським літочисленням – 7514) року у тернопільському видавництві «Мандрівець» за сприяння львівської «Агенції релігійної інформації». У цьому фундаментальному (понад півтисячі сторінок) творі, як ідеться в анотації до нього, на основі ретельного логіко-лінгвістичного аналізу канонічних євангельских текстів, інформації з Туринської плащаниці та сучасних здобутків психоінформатики здійcнено очищення Доброї Новини (саме так перекладається на українську слово «євангеліє») від фарисейських доповнень та смислових перекручень. Тут також наведено відтворений первинний текст Чотириєвангелія в його справжній хронологічній послідовності. А супровід ретельного наукового коментаря з посиланням на авторитетні дослідницькі джерела додає ваги праці, переконує у слушності сказаного й підсумованого в ній, у чому, власне, й так пересвідчуєшся, вчитуючись у зміст книги.
Особливо спонукає задуматися такий аргумент, як твердження автора, що Радісна Звістка – це Хрестове послання головно сучасному людству (детальніше в публікації «Євангеліє наполовину сфальсифіковане» в «Галичині» за 20 грудня 2005 р.) з його духовною, екологічною, словом, сутнісною кризою, порятунком з якої може бути лише перехід землян на той якісно вищий рівень буття, що про нього ясно й чітко і звістує очищене Євангеліє... Якщо вірити І. Каганцеві, досі християнський світ не мав правдивого, дійсно новозавітнього Божого Слова, а те, що існувало, було, схоже, лише напівправдою (за автором, шляхом комп’ютерного аналізу в євангеліях надибано саме 50 відсотків чужорідного тексту), що іноді гірша від брехні, бо справляє враження істини. Про обсяги завданої фальсифікаторами шкоди свідчить хоча б і те, за словами дослідника, що нині існує близько півтисячі розрізнених християнських церков, конфесій, шкіл тощо і в кожній переконані у правильності саме їхньої віри й хибності інших доктрин, хоча й усі опираються у своїх проповідях на один і той самий варіант Нового Заповіту. І чи не внаслідок цього світ роздирає ворожнеча, йому бракує любові до Бога і ближнього, яку заповідав Хрестос?..
Безумовно, масштабність такої роботи вражає. Але чільна заслуга І. Каганця і в тому, що він подає свої міркування й резюме через призму української (арійської) історії та релігійно-світоглядної традиції. Саме в цьому ключі ми довідуємося, скажімо, з «Виправлення імен» – допоміжно-вступного розділу до безпосередньої «Пшениці без куколю» про слов’янську етимологію імені Ісус, явно неюдейське походження Хреста та галілейсько-арійську етнічну основу Його віровчення, про реінкарнацію, яку сповідували першохрестияни й відкинули пізніші християни, про ідею «Третього Гетьманату» – держави української мрії, що гряде на зміну теперішній «Хохлократії», і ґрунтуватиметься на оновленій Церкві, тощо.
Звісно, не кожне зерня із «Пшениці...» спроможні сприйняти наші сучасники – як історики чи теологи, так і прості люди. Але книга й писалася не для сліпого засвоєння, а для пробудження–спонукання всіх нас до роздумів і пошуків у сенсі все того ж старовинного «Пізнай себе...». Тим-то її орієнтовано як на маститих дослідників Святого Письма – богословів та науковців, так і всіх зацікавлених у студіюванні автентичної Хрестової науки. І хто-зна, може, й насправді, як вважає І. Каганець, невдовзі євангельські тексти «без куколю» вивчатимуть у богословських семінаріях. Наразі ж ми запрошуємо релігієзнавців і церковних душпастирів, усіх чесних пошукачів Істини до обговорення «Пшениці без куколю» на сторінках «Галичини».
Василь МОРОЗ
Третій Гетьманат пропонує альтернативу «цифровому концтабору» та ліволіберальному хаосу. Дана праця призначена для стратегів, інвесторів, розробників та всіх Людей Волі, які розглядають Україну як...
Справдешнє Євангеліє?
Світ:
Про ці й інші сенсаційні висновки мовиться в науково-популярній книзі директора Інституту метафізичних досліджень «Перехід-IV» Ігоря Каганця «Пшениця без куколю: Хрестове Євангеліє без вставок і спотворень», яка побачила світ на початку 2006 (за давньоукраїнським літочисленням – 7514) року у тернопільському видавництві «Мандрівець» за сприяння львівської «Агенції релігійної інформації». У цьому фундаментальному (понад півтисячі сторінок) творі, як ідеться в анотації до нього, на основі ретельного логіко-лінгвістичного аналізу канонічних євангельских текстів, інформації з Туринської плащаниці та сучасних здобутків психоінформатики здійcнено очищення Доброї Новини (саме так перекладається на українську слово «євангеліє») від фарисейських доповнень та смислових перекручень. Тут також наведено відтворений первинний текст Чотириєвангелія в його справжній хронологічній послідовності. А супровід ретельного наукового коментаря з посиланням на авторитетні дослідницькі джерела додає ваги праці, переконує у слушності сказаного й підсумованого в ній, у чому, власне, й так пересвідчуєшся, вчитуючись у зміст книги.
Особливо спонукає задуматися такий аргумент, як твердження автора, що Радісна Звістка – це Хрестове послання головно сучасному людству (детальніше в публікації «Євангеліє наполовину сфальсифіковане» в «Галичині» за 20 грудня 2005 р.) з його духовною, екологічною, словом, сутнісною кризою, порятунком з якої може бути лише перехід землян на той якісно вищий рівень буття, що про нього ясно й чітко і звістує очищене Євангеліє... Якщо вірити І. Каганцеві, досі християнський світ не мав правдивого, дійсно новозавітнього Божого Слова, а те, що існувало, було, схоже, лише напівправдою (за автором, шляхом комп’ютерного аналізу в євангеліях надибано саме 50 відсотків чужорідного тексту), що іноді гірша від брехні, бо справляє враження істини. Про обсяги завданої фальсифікаторами шкоди свідчить хоча б і те, за словами дослідника, що нині існує близько півтисячі розрізнених християнських церков, конфесій, шкіл тощо і в кожній переконані у правильності саме їхньої віри й хибності інших доктрин, хоча й усі опираються у своїх проповідях на один і той самий варіант Нового Заповіту. І чи не внаслідок цього світ роздирає ворожнеча, йому бракує любові до Бога і ближнього, яку заповідав Хрестос?..
Безумовно, масштабність такої роботи вражає. Але чільна заслуга І. Каганця і в тому, що він подає свої міркування й резюме через призму української (арійської) історії та релігійно-світоглядної традиції. Саме в цьому ключі ми довідуємося, скажімо, з «Виправлення імен» – допоміжно-вступного розділу до безпосередньої «Пшениці без куколю» про слов’янську етимологію імені Ісус, явно неюдейське походження Хреста та галілейсько-арійську етнічну основу Його віровчення, про реінкарнацію, яку сповідували першохрестияни й відкинули пізніші християни, про ідею «Третього Гетьманату» – держави української мрії, що гряде на зміну теперішній «Хохлократії», і ґрунтуватиметься на оновленій Церкві, тощо.
Звісно, не кожне зерня із «Пшениці...» спроможні сприйняти наші сучасники – як історики чи теологи, так і прості люди. Але книга й писалася не для сліпого засвоєння, а для пробудження–спонукання всіх нас до роздумів і пошуків у сенсі все того ж старовинного «Пізнай себе...». Тим-то її орієнтовано як на маститих дослідників Святого Письма – богословів та науковців, так і всіх зацікавлених у студіюванні автентичної Хрестової науки. І хто-зна, може, й насправді, як вважає І. Каганець, невдовзі євангельські тексти «без куколю» вивчатимуть у богословських семінаріях. Наразі ж ми запрошуємо релігієзнавців і церковних душпастирів, усіх чесних пошукачів Істини до обговорення «Пшениці без куколю» на сторінках «Галичини».
Василь МОРОЗ
--------------------------------
В тему:
Євангеліє наполовину сфальсифіковане?
Господнє послання депутатам
Добра Новина для Четвертого Переходу
Як придбати книгу «Пшениця без куколю» через Інтернет
Духовне відродження чи духовне виродження?
Скільки коштує Традиція...?
У Галілеї неподалік міста Мегідо віднайшли арійський хрестиянський храм
Арійський хрест
Про книгу «Пшениця без куколю»
Текст книги І. Каганця «ПШЕНИЦЯ БЕЗ КУКОЛЮ. Хрестове Євангеліє без вставок і спотворень»
Зверніть увагу
Біла книга «Третій ϟ Гетьманат»: Заснування держави без бюрократії та податків – архітектура, технологія, традиція (версія 1.0)