“Бузькове гніздо” — оазис тепла і любові

Захоплення та здивування – дві ключові риси вальдорфської педагогіки. І неможливо встояти перед напливом цих відчуттів, коли переступаєш поріг дитячого садочка “Бузькове гніздо”. Незвична для пересічного галичанина методика дошкільного виховання не без труднощів прижилася тут, у Городенці – невеличкому райцентрі на Івано-Франківщині. Домашня, глибоко родинна атмосфера цього садочка гармонійно поєднана з індивідуальним підходом до кожної дитини. Дитячі іграшки, меблі – усе зроблене з природних матеріалів, а виховання протікає здебільшого у формі гри та співу. Вальдорфські навчальні та виховні заклади давно функціонують у багатьох країнах на всіх материках. Прийшла і наша черга. Кореспондентка “Експресу” побувала в єдиному у Західній Україні вальдорфському дитячому садочку.

Чудові картини з вовни – перше, що впадає у вічі, коли переступаєш поріг цього садочка. “Це подарунок наших друзів”, – говорить пані Мар’яна, вихователька “Бузькового гнізда”. А от композиції з осіннього листя, які органічно доповнюють “вовняні” пейзажі, – це вже своє, зроблене “її” лелечатами в якоїсь ході чергової гри. Вроджений талант вихователя у Мар’яни, крихта мого щирого зацікавлення – і розмова потекла легко й гармонійно, як і все у цьому садочку. Через декілька хвилин велику ігрову кімнату заповнив дитячий сміх – почався звичний день у “Бузьковому гнізді”. Дітки, привітавшись із вихователями, поспішили до своїх іграшок. Дерев’яні пожежні машини, саморобні ляльки та їхні домівки, плетені лісові звірі – усе випромінювало якесь надзвичайне тепло і наче раділо новій зустрічі зі своїми маленькими власниками.

За словами Ігоря Терлецького, одного із засновників цього дитсадка, створення для дітей відчуття родинної атмосфери поза власне домом є однією із головних цілей виховання за вальдорфською методикою. Традиційний наслідок таких зусиль – зранку дітки чимдуж поспішають до садка, а ввечері часто не хочуть повертатися додому. Саме в таких умовах найкраще розвиваються й міцніють вроджені таланти дітей, а головне – розширюються межі природної дитячої обдарованості.

У садочку передбачені регулярні заняття з мистецтва. Дивина, але діти з великим нетерпінням на них чекають. Акварельний живопис, малювання восковими крейдочками та ліплення з воску – улюблені творчі заняття діточок. Музикування і спів, а також драматичне мистецтво поєднують у собі елементи ненав’язливої гри. Але цілком по-особливому сприймають діти час, коли вихователь розповідає казки, вірші та цікаві історії. Інколи вони супроводжуються ляльковою виставою.

“Душевний комфорт дитини, – розповідає інша вихователька садочка пані Світлана, – ми підтримуємо ще й за допомогою спеціальної кольорової гами приміщення (це переважно “теплі” пастельні барви, серед яких найкращим вважається колір цвіту персика – авт.). Також надзвичайно важливою для гармонійного розвитку дитячої особистості є ритмічність побудови виховного процесу”. Визначальний його принцип – чітко збалансоване чергування між динамічним навантаженням та спокоєм, між концентрацією уваги дітей в організованій вихователем праці і вільній творчості.

Чим ще характерне власне вальдорфське виховання, яке деяким батькам здається чужим нашій ментальності? Якщо уважно придивитися, то у ньому легко знайти багато традиційних, глибинно українських мотивів. Варто хоча б порівняти іграшки у “Бузьковому гнізді” з тими, що описані у настільній для кожного вихователя книзі О. Найдена “Українська народна іграшка”. Схожість вражаюча. Водночас – цілковитий антипод пластмасовим страховиськам, які сьогодні звідусіль насуваються на дітей. Взагалі, однією із засад вальдорфської педагогіки є повна її адаптація в культурний простір того народу, країни, де вона розвивається. Тому в японському садочку домінуватимуть японські казки, а в українському – святкують Різдво, розповідають “Івасика-Телесика” тощо.

Дитину до вальдорфського садочка ви зможете віддати лише з 3-3,5 років. Саме починаючи з цього віку для формування особистості дитини гостро необхідне відповідне соціальне середовище.

Однак, у садочку “діти не вчаться ні писати, ні читати, – розповідає пан Ігор. – Усе це дасть школа. Лише там діти ознайомляться з абеткою. Але специфіка її опанування теж незвична. Наприклад, вивчення букви “А” починається не з абстрактних ліній, а з цікавої розповіді, в якій ми шукаємо цікавий життєвий образ, що відповідає цій літері. Від образу переходимо до самої літери: робимо малюнок, який спрощується до того моменту, коли за ним можна усе зрозуміти, яка це літера. За такого підходу в дитини відразу працюють мислення, відчуття і воля. Вона розвивається гармонійно, тобто природно. До семи ж років дитина повинна пізнавати світ лише образно, через гру, казку... Про це говорить не тільки Штайнер (фундатор вальдорфської педагогіки – авт.), а й Ушинський та інші геніальні педагоги.

Погоджуватися чи ні з таким підходом до виховання – особисте право кожного. Але рано чи пізно в житті кожної родини настає момент вибору для своєї дитини дитячого садочка. Це перший і дуже важливий крок, що визначатиме її духовне та інтелектуальне зростання в майбутньому. Тому, якщо вам здається, що принципи вальдорфського виховання – здоровий і гармонійний розвиток особистості, орієнтація на загальнолюдські соціальні цінності – найкраще пасують вашій дитині, то сміливо робіть разом із нею цей відповідальний крок. А й справді, чому б і ні ?..

Історична довідка:

Вальдорфська педагогіка (ще одна її назва – “виховання до свободи”) – це цілісна концепція виховання і навчання, автором якої є австрійський вчений і філософ Рудольф Штайнер (1861 – 1925). Він розробив систему знань про глибинну сутність людини, закономірності її розвитку й заклав основи природоорієнтованого напрямку у вихованні та навчанні дитини. Перша вальдорфська школа була відкрита 1919 року в Штутгарті для дітей працівників тютюнової фабрики “Вальдорф-Асторія” (звідси й назва). Сьогодні в світі функціонує понад 800 шкіл і 1000 дитсадків. В Україні відповідно – 5 шкіл і 9 дитсадків.