“Народний Оглядач” вже писав про те, як янучари, що окопалися в посольстві України в Білорусі, зривають своє незадоволення результатом виборів на українській діаспорі. Виявляється, це не одиничний випадок. До більш витонченої помсти вдається посол України в Казахстані.
Публікуємо лист Асоціації “Українці Казахстану” до Міністерства Закордонних Справ України.
Прийміть щирі вітання з казахстанського краю!
Звертаючись до Вас, висловлюємо Вам нашу повагу та визнання!
Прохаємо Вашої допомоги, щоб вийти зі складної ситуації, в яку потрапила наша Асоціація та український республіканський часопис „Українські новини”.
У 2001 р. тодішній посол України в Казахстані Є.Карташов запропонував розміститися редакції українського часопису в приміщенні колишнього відділення посольства в м. Астані. Під час офіційного перебування в Казахстані Л. Кучми ми отримали від нього згоду на відкриття українського інформаційно-культурного центру.
Силами та коштом посольства та за нашого сприяння було облаштовано такий центр, до складу якого увійшли: редакція “Українські новини”, українська бібліотека, експозиційний зал. І починаючи з весни 2004 р. цей заклад став працювати, його запізнали мешканці столиці та громадськість республіки. Але центр утримувався за рахунок посольства, окремо Україною не фінансувався, хоча з МЗС та Держкомнацміграції обіцяли, що йому буде надано цілеспрямоване фінансування.
Під час виборчої президентської кампанії у нас загострилися, а після завершення виборів ще більш ускладнилися взаємини з українським посольством на чолі з послом Цибенком В. Г., котрому вкрай не сподобалася активна позиція Асоціації та українського часопису, які активно підтримували у виборчому процесі В.А.Ющенка. Асоціація прагнула чим більш залучити до участі у виборах громадян України, а редакція широко освітлювала ці процеси, інформуючи читачів про дійсні процеси, що проходили в Україні. У відповідь п. Цибенко зі своїми дипломатами робив спроби дискредитувати нас, звертався в адміністрацію президента Казахстану з клопотанням, щоб нас поставили на місце, практично кожна публікація в нашому часопису справно перекладалася на російську мову і доводилася до місцевих органів із натяком, що наші статі та повідомлення шкодять казахстанській стороні. Відповідно ми отримували серйозні зауваження та попередження.
Слід відзначити, що п. Цибенко і раніше втручався у справи Асоціації, вносячи до її складу розкол, сприяв створенню альтернативних українських громад.
Перечекавши, поки пройде післявиборча хвиля, п. Цибенко впевнився, що йому легко зійшов з рук провал виборів на виборчих дільницях у Казахстані № 39, 40, де більшість громадян України не змогла проголосувати, а головним чином прийняли участь у виборах дипломати, члени їх сімей та деякі українські підприємці, які віддали перевагу кримінальному претендентові на посаду президента України. Після чого пан посол більш наполегливо вдався до помсти. Саме посольство зініціювало свій гурт підтримки, який складається із яничар, у т.ч. членів так званої громадської ради посольства, котрі звернулися в Міністерство культури Казахстану з пропозицією передати їм нашу газету.
Ну а тепер посольство категорично вимагає, щоб редакція негайно (до 1 березня) звільнила приміщення у зв’язку з тим, що туди буде перебазовано українське генконсульство, яке на сьогодні має необхідні приміщення на території самого посольства.
Все це означає – припинення діяльності українського куточку в столиці Казахстану, яким був до цього часу Український інформаційно-культурний центр ім.Т.Шевченка, а також спроба “задушити” український часопис, який наважився підтримувати представника “Сили народу” та інформувати казахстанців, хто є хто з українців в Україні та за її межами.
У зв’язку з цим, виникла складна морально-психологічна ситуація, коли представники інших національностей та й наші співвітчизники в Казахстані, кепкують, мовляв, стара українська влада вас, українців, підтримувала, а нова - зліквідовує...
Але ми впевнені, що справа не в новій владі, а біда в тім, що шкідники попереднього режиму так і продовжують шкодити Україні та українцям.
Тому уклінно просимо Вас допомогти нам вийти з цієї кризової ситуації.
З повагою,
Голова Асоціації Михайло Парипса 26 лютого 2005 р.
Радіймо, ельфи! У новому епізоді нашого подкасту ми обговоримо п’ять унікальних ознак потенційних ельфів: від розуміння двох нових стадій розвитку людини до фізичного та ментального омолодження. А ще...
“Українські” дипломати – 2
Світ:
05030501s.jpg
Прийміть щирі вітання з казахстанського краю!
Звертаючись до Вас, висловлюємо Вам нашу повагу та визнання!
Прохаємо Вашої допомоги, щоб вийти зі складної ситуації, в яку потрапила наша Асоціація та український республіканський часопис „Українські новини”.
У 2001 р. тодішній посол України в Казахстані Є.Карташов запропонував розміститися редакції українського часопису в приміщенні колишнього відділення посольства в м. Астані. Під час офіційного перебування в Казахстані Л. Кучми ми отримали від нього згоду на відкриття українського інформаційно-культурного центру.
Силами та коштом посольства та за нашого сприяння було облаштовано такий центр, до складу якого увійшли: редакція “Українські новини”, українська бібліотека, експозиційний зал. І починаючи з весни 2004 р. цей заклад став працювати, його запізнали мешканці столиці та громадськість республіки. Але центр утримувався за рахунок посольства, окремо Україною не фінансувався, хоча з МЗС та Держкомнацміграції обіцяли, що йому буде надано цілеспрямоване фінансування.
Під час виборчої президентської кампанії у нас загострилися, а після завершення виборів ще більш ускладнилися взаємини з українським посольством на чолі з послом Цибенком В. Г., котрому вкрай не сподобалася активна позиція Асоціації та українського часопису, які активно підтримували у виборчому процесі В.А.Ющенка. Асоціація прагнула чим більш залучити до участі у виборах громадян України, а редакція широко освітлювала ці процеси, інформуючи читачів про дійсні процеси, що проходили в Україні. У відповідь п. Цибенко зі своїми дипломатами робив спроби дискредитувати нас, звертався в адміністрацію президента Казахстану з клопотанням, щоб нас поставили на місце, практично кожна публікація в нашому часопису справно перекладалася на російську мову і доводилася до місцевих органів із натяком, що наші статі та повідомлення шкодять казахстанській стороні. Відповідно ми отримували серйозні зауваження та попередження.
Слід відзначити, що п. Цибенко і раніше втручався у справи Асоціації, вносячи до її складу розкол, сприяв створенню альтернативних українських громад.
Перечекавши, поки пройде післявиборча хвиля, п. Цибенко впевнився, що йому легко зійшов з рук провал виборів на виборчих дільницях у Казахстані № 39, 40, де більшість громадян України не змогла проголосувати, а головним чином прийняли участь у виборах дипломати, члени їх сімей та деякі українські підприємці, які віддали перевагу кримінальному претендентові на посаду президента України. Після чого пан посол більш наполегливо вдався до помсти. Саме посольство зініціювало свій гурт підтримки, який складається із яничар, у т.ч. членів так званої громадської ради посольства, котрі звернулися в Міністерство культури Казахстану з пропозицією передати їм нашу газету.
Ну а тепер посольство категорично вимагає, щоб редакція негайно (до 1 березня) звільнила приміщення у зв’язку з тим, що туди буде перебазовано українське генконсульство, яке на сьогодні має необхідні приміщення на території самого посольства.
Все це означає – припинення діяльності українського куточку в столиці Казахстану, яким був до цього часу Український інформаційно-культурний центр ім.Т.Шевченка, а також спроба “задушити” український часопис, який наважився підтримувати представника “Сили народу” та інформувати казахстанців, хто є хто з українців в Україні та за її межами.
У зв’язку з цим, виникла складна морально-психологічна ситуація, коли представники інших національностей та й наші співвітчизники в Казахстані, кепкують, мовляв, стара українська влада вас, українців, підтримувала, а нова - зліквідовує...
Але ми впевнені, що справа не в новій владі, а біда в тім, що шкідники попереднього режиму так і продовжують шкодити Україні та українцям.
Тому уклінно просимо Вас допомогти нам вийти з цієї кризової ситуації.
З повагою,
Голова Асоціації Михайло Парипса
26 лютого 2005 р.
Текст листа у .doc форматі
----------------------------------------------------
В тему:
ЗВЕРНЕННЯ членів Ради українського Товариства “ВАТРА” міста Астани і Акмолинської області
“Українські” дипломати
Зверніть увагу
Ельфійська свідомість та ельфійська ідентичність – стратегія перетворення на надлюдину (+аудіо)