Сьогоднішнє становище української меншості у Словаччині її лідери характеризують як найтяжче за останні 15 років. На їхню думку, словацьким українцям загрожує зникнення.
Від 1991 року українців та русинів у Словаччині вважають представниками різних національностей. За даними останнього перепису населення, у Словаччині проживає 11 тисяч українців та 24 тисячі русинів.
Як вважає заступник голови Центральної ради Союзу русинів-українців Словаччини Павло Богдан, розділення української меншини на два табори послаблює її позиції у обстоюванні своїх інтересів:
"Ми вважаємо це політичним питанням. Не новим, яке виникло після 1990 року. Подібна політика проводилася ще за часів Австро-Угорщини. Це – стара відома істина, коли розділеним легше оволодіти. Якщо Словаччина, не зважаючи на наукові та історичні факти, обстоює існування двох окремих національностей, то це багато що говорить про її національну політику".
Однак роздробленість української меншини - лише одна з причин асиміляції словацьких українців, яка, на думку експертів, сьогодні прискорюється.
Не останнє місце займає тяжка економічна ситуація в регіоні, де живуть українці, вважає Павло Богдан:
"Тут дуже високий рівень безробіття, внаслідок чого багато людей виїздить за роботою до інших країн або на другий кінець республіки - у Братіславу. Обезлюднюються села. Існують і такі, в яких проживає лише 10 - 15 – 20 людей. Усі – пенсіонери. Наш регіон фактично вимирає".
Українська молодь у Словаччині виглядає байдужою до збереження своєї культури. Закриваються українські школи і українські видання, зменшується україномовна радіотрансляція. Сьогодні у Словаччині з 280 шкіл залишилося лише 20, де навчаються української мови, розповідає Павло Богдан:
"У нас немає реальної політичної сили, щоб відстоювати свої інтереси. Ми не маємо політичної партії, а якщо б вона і існувала, то не мала шанс бути настільки сильною, щоб потрапити до парламенту. Молодь теж дуже мало залучається до нашої роботи. Вона працює у колективах народної художньої самодіяльності. І це не випадково: якщо діти не вивчають рідну мову в школах, то з часом їх важко залучити до рішення національних питань".
На IV з'їзді Союзу русинів-українців Словаччини, який нещодавно пройшов у країні, було намічено план виходу з кризису. Словацькі українці сподіваються і на допомогу України, і на дієвість нового закону про закордонного українця, який передбачає посилення контактів з історичною батьківщиною.
Інна Горватова, для Бі-Бі-Сі, Братіслава
В тему:
Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
Радіймо, ельфи! У новому епізоді нашого подкасту ми обговоримо п’ять унікальних ознак потенційних ельфів: від розуміння двох нових стадій розвитку людини до фізичного та ментального омолодження. А ще...
Словацькі українці: асиміляція прискорюється
Світ:
Як вважає заступник голови Центральної ради Союзу русинів-українців Словаччини Павло Богдан, розділення української меншини на два табори послаблює її позиції у обстоюванні своїх інтересів:
"Ми вважаємо це політичним питанням. Не новим, яке виникло після 1990 року. Подібна політика проводилася ще за часів Австро-Угорщини. Це – стара відома істина, коли розділеним легше оволодіти. Якщо Словаччина, не зважаючи на наукові та історичні факти, обстоює існування двох окремих національностей, то це багато що говорить про її національну політику".
Однак роздробленість української меншини - лише одна з причин асиміляції словацьких українців, яка, на думку експертів, сьогодні прискорюється.
Не останнє місце займає тяжка економічна ситуація в регіоні, де живуть українці, вважає Павло Богдан:
"Тут дуже високий рівень безробіття, внаслідок чого багато людей виїздить за роботою до інших країн або на другий кінець республіки - у Братіславу. Обезлюднюються села. Існують і такі, в яких проживає лише 10 - 15 – 20 людей. Усі – пенсіонери. Наш регіон фактично вимирає".
Українська молодь у Словаччині виглядає байдужою до збереження своєї культури. Закриваються українські школи і українські видання, зменшується україномовна радіотрансляція. Сьогодні у Словаччині з 280 шкіл залишилося лише 20, де навчаються української мови, розповідає Павло Богдан:
"У нас немає реальної політичної сили, щоб відстоювати свої інтереси. Ми не маємо політичної партії, а якщо б вона і існувала, то не мала шанс бути настільки сильною, щоб потрапити до парламенту. Молодь теж дуже мало залучається до нашої роботи. Вона працює у колективах народної художньої самодіяльності. І це не випадково: якщо діти не вивчають рідну мову в школах, то з часом їх важко залучити до рішення національних питань".
На IV з'їзді Союзу русинів-українців Словаччини, який нещодавно пройшов у країні, було намічено план виходу з кризису. Словацькі українці сподіваються і на допомогу України, і на дієвість нового закону про закордонного українця, який передбачає посилення контактів з історичною батьківщиною.
Інна Горватова, для Бі-Бі-Сі, Братіслава
Зверніть увагу
Ельфійська свідомість та ельфійська ідентичність – стратегія перетворення на надлюдину (+аудіо)