Warning: DOMDocument::loadHTML(): ID A.I., Mars and Immortality: Are We Dreaming Big Enough? | Interesting Times with Ross Douthat already defined in Entity, line: 1 в simple_table_of_contents_generate_table_of_contents() (рядок 108 із /var/www/vhosts/kth/observer/ar25.org/observer/www/sites/all/modules/contrib/simple_table_of_contents/simple_table_of_contents.module).
Антихрист – це не містичний лиходій, а політична логіка глобального контролю, основаного на залякуванні. Його метод полягає у постійному нагнітанні страху перед екзистенційними ризиками – ядерною війною, кліматом, некерованим ШІ. Справжній антихрист прийде не з новими технологіями, а з вимогою зупинити їх заради «миру та безпеки». Це буде глобальна регуляторна машина, що заборонить прогрес і ліквідує свободу.
Пітер Тіль (Peter Андреас Тіль, нім. Peter Andreas Thiel; нар. у 1967 році, Франкфурт) — американський бізнесмен німецького походження, інвестор і керуючий хедж-фондами
Ми звикли сприймати сьогодення як епоху карколомного прогресу. Щороку – нова ітерація смартфона, черговий прорив у нейромережах, дедалі складніші алгоритми соціальних мереж. Проте для Пітера Тіля – співзасновника PayPal, Palantir та одного з найбільш інтелектуально вагомих стратегів Кремнієвої долини – це лише декорація, що приховує глибоку цивілізаційну склеротичність. Своїми поглядами він поділився в розмові з Россом Даутатом, американським письменником, який у 2025 році вести подкаст «Interesting Times», що досліджує «Нових правих» та інші рухи в американській політиці.
Тіль пропонує жорстку дихотомію: світ бітів проти світу атомів. Поки ми вдосконалювали цифрові інтерфейси, реальний світ – енергетика, транспорт, медицина – опинився у глухому куті. Його діагноз невблаганний: ми живемо в епоху стагнації, яка триває вже пів століття, і ця стагнація є не просто економічною проблемою, а прелюдією до глобального концтабору.
Чому фізичний світ завмер у 1970-х
Тіль стверджує, що з 1750 по 1970 роки людство переживало період постійного прискорення. Це були два століття, коли кораблі ставали швидшими, літаки – потужнішими, а апофеозом стали Конкорд та місія Аполлон. Проте після 1970-х цей вектор раптово зламався.
Для ілюстрації Тіль звертається до поп-культури. У фільмі «Назад у майбутнє» різниця між 1955 та 1985 роками – це візуальний та технологічний шок. Проте, якби ми сьогодні перенеслися з 1985-го у 2025-й, побутове середовище здалося б нам майже ідентичним. Ті самі будинки, схожі за принципом роботи автомобілі, та сама інфраструктура. Змінився лише екран у вашій кишені. Для Тіля це свідчення того, що ми навчилися імітувати розвиток у віртуальному просторі, фактично капітулювавши перед складністю фізичного світу.
Ця стагнація – екзистенційна загроза для демократичного устрою, адже вона знищує фундамент західної цивілізації.
«Середній клас – це люди, які очікують, що їхні діти житимуть краще за них. Коли це очікування руйнується, ми перестаємо бути суспільством середнього класу. Ми перетворюємося на феодальну структуру, де панує песимізм та боротьба за ресурси, що зменшуються».
Світ «дифузного песимізму», де наука імітується бюрократами
Тіль розглядає політику через лінзу інвестора: іноді системі потрібен «деструктивний агент», щоб розчистити поле для інновацій. Його підтримка Трампа у 2016 році не була згодою з ідеологією, а спробою нарешті почати розмову про американський занепад. Тіль іронізує над «сиропним оптимізмом» попередніх адміністрацій, який лише маскував реальні проблеми.
Він діагностує перетворення елітних університетів, як-от Гарвард, на «соціопатичні мальтузіанські інституції». Вони потребують дедалі більше ресурсів, але демонструють нульовий або від’ємний результат у наукових проривах. Це світ «дифузного песимізму», де наука імітується бюрократами.
Цікавим є поворот 2024 року: Кремнієва долина, від Ілона Маска до Марка Цукерберга, почала відмовлятися від «лібералізму за замовчуванням». Коли Тіль обговорював із Маском можливість залишити США у разі поразки патріотичних сил, Маск відповів: «Йти нікуди». Це усвідомлення безвиході штовхає технологічну еліту до альянсу з правими силами – не заради ідеології, а заради виживання через радикальну дерегуляцію та демонтаж паразитичного державного апарату.
Штучний інтелект: двигун прогресу чи цифрова в’язниця?
Незважаючи на ажіотаж навколо ШІ, Тіль зберігає скепсис. Він припускає, що вплив ШІ буде подібним до інтернету 90-х: він створить капіталізацію та додасть відсоток до ВВП, але не вирішить фундаментальних проблем – наприклад, деменції чи енергетичної кризи.
Головна теза Тіля: проблема не в браку інтелекту (IQ), а в тому, як суспільство його використовує. Сучасна культура карає розумних людей – тих, хто мислить нестандартно та ризикує. Замість цього ми стимулюємо конформізм.
Якщо ШІ буде навчатися на засадах лівацької «woke-ідеології», він стане інструментом ідеального конформізму. Такий «інтелект» створюватиме нескінченний потік посереднього контенту та підтримуватиме статус-кво, але ніколи не запропонує ідею, яка виходить за межі дозволеного. Тіль побоюється, що ШІ може стати не двигуном прогресу, а цифровою в’язницею, де інтелект остаточно відокремлений від інновацій у фізичному світі.
«Мир і безпека» як механізм приходу антихриста
Найбільш філософськи насичена частина дискурсу Тіля стосується концепції антихриста. Для нього це не містичний лиходій, а політична логіка глобального контролю, основаного на залякуванні.
Тіль вказує на «сюжетну діру» в популярних уявленнях про антихриста: як він може переконати весь світ? Відповідь лежить у постійному нагнітанні страху перед екзистенційними ризиками – ядерною війною, кліматом, епідеміями, некерованим ШІ. Саме під гаслом «Миру та Безпеки» людству пропонують прийняти глобальний контроль.
«Справжній антихрист прийде не з новими технологіями, а з вимогою зупинити їх заради "миру та безпеки". Це буде глобальна регуляторна машина, що заборонить прогрес, аби уникнути ризику».
Тіль протиставляє два сценарії – "Армагеддон" та "Антихрист". Або ми приймаємо ризикований шлях прискорення прогресу, який МОЖЕ призвести до катастрофи, або ми обираємо «безпеку» тоталітарного стагнаційного уряду, який ГАРАНТУЄ катастрофу. У цьому контексті Грета Тунберг для нього є пророком такого «безпечного» безперспективного майбутнього, де ілюзія виживання купується ціною повної зупинки розвитку.
Марс і безсмертя: Чому ми капітулювали перед смертю
Колись Кремнієва долина була осередком радикального оптимізму. Тіль згадує «кріонічні вечірки» 90-х як символ віри в те, що наука може перемогти смерть. Сьогодні цей оптимізм зник. Навіть марсіанський проект Ілона Маска зазнав метаморфози. Раніше це була мрія про побудову нового суспільства. Проте після зустрічі з Демісом Хассабісом (засновником DeepMind) Маск усвідомив масштаб пастки. Хассабіс сказав: «Мій ШІ прийде за тобою на Марс».
Це означає, що від «woke-алгоритмів» та соціалістичних урядів неможливо втекти на іншу планету. Технології контролю подорожують швидше за колоністів. Політичний проект Марса провалився: ми не можемо втекти від проблем Землі, ми змушені вирішувати їх тут. Сучасне людство втратило навіть мрію бумерів про можливість безсмертя, змирившись із повільним згасанням у цифровому комфорті.
Повернення до свободи
Стагнація – це не природний закон, а культурний вибір, продиктований страхом. Пітер Тіль підводить нас до висновку, що ми опинилися в «комфортній в’язниці», де безпека стала вищою цінністю, ніж істина та відкриття.
Вихід із цього стану вимагає прийняття ризику, на який сучасне суспільство розучилося йти. Ми стоїмо перед вибором: або продовжувати безцільно вдивлятися в екрани, спостерігаючи за розпадом інституцій під звуки гасел про безпеку, або знову наважитися на небезпечну подорож у невідоме.
Наші інтереси:
Сміливо творити новий світ! «Щасливі світотворці, бо вони синами божими стануть». Україна вже не боїться ризиків: у нас простий вибір – воля або смерть.
Третій Гетьманат пропонує альтернативу «цифровому концтабору» та ліволіберальному хаосу. Дана праця призначена для стратегів, інвесторів, розробників та всіх Людей Волі, які розглядають Україну як...
Пітер Тіль про ШІ, свободу, Марс і безсмертя: ми опинились у в’язниці, де ілюзія безпеки важливіша за істину
Категорія:
Світ:
Спецтема:
Антихрист – це не містичний лиходій, а політична логіка глобального контролю, основаного на залякуванні. Його метод полягає у постійному нагнітанні страху перед екзистенційними ризиками – ядерною війною, кліматом, некерованим ШІ. Справжній антихрист прийде не з новими технологіями, а з вимогою зупинити їх заради «миру та безпеки». Це буде глобальна регуляторна машина, що заборонить прогрес і ліквідує свободу.
260227-pitertil-3.jpg
Зміст
Ми звикли сприймати сьогодення як епоху карколомного прогресу. Щороку – нова ітерація смартфона, черговий прорив у нейромережах, дедалі складніші алгоритми соціальних мереж. Проте для Пітера Тіля – співзасновника PayPal, Palantir та одного з найбільш інтелектуально вагомих стратегів Кремнієвої долини – це лише декорація, що приховує глибоку цивілізаційну склеротичність. Своїми поглядами він поділився в розмові з Россом Даутатом, американським письменником, який у 2025 році вести подкаст «Interesting Times», що досліджує «Нових правих» та інші рухи в американській політиці.
Тіль пропонує жорстку дихотомію: світ бітів проти світу атомів. Поки ми вдосконалювали цифрові інтерфейси, реальний світ – енергетика, транспорт, медицина – опинився у глухому куті. Його діагноз невблаганний: ми живемо в епоху стагнації, яка триває вже пів століття, і ця стагнація є не просто економічною проблемою, а прелюдією до глобального концтабору.
Чому фізичний світ завмер у 1970-х
Тіль стверджує, що з 1750 по 1970 роки людство переживало період постійного прискорення. Це були два століття, коли кораблі ставали швидшими, літаки – потужнішими, а апофеозом стали Конкорд та місія Аполлон. Проте після 1970-х цей вектор раптово зламався.
Для ілюстрації Тіль звертається до поп-культури. У фільмі «Назад у майбутнє» різниця між 1955 та 1985 роками – це візуальний та технологічний шок. Проте, якби ми сьогодні перенеслися з 1985-го у 2025-й, побутове середовище здалося б нам майже ідентичним. Ті самі будинки, схожі за принципом роботи автомобілі, та сама інфраструктура. Змінився лише екран у вашій кишені. Для Тіля це свідчення того, що ми навчилися імітувати розвиток у віртуальному просторі, фактично капітулювавши перед складністю фізичного світу.
Ця стагнація – екзистенційна загроза для демократичного устрою, адже вона знищує фундамент західної цивілізації.
«Середній клас – це люди, які очікують, що їхні діти житимуть краще за них. Коли це очікування руйнується, ми перестаємо бути суспільством середнього класу. Ми перетворюємося на феодальну структуру, де панує песимізм та боротьба за ресурси, що зменшуються».
Світ «дифузного песимізму», де наука імітується бюрократами
Тіль розглядає політику через лінзу інвестора: іноді системі потрібен «деструктивний агент», щоб розчистити поле для інновацій. Його підтримка Трампа у 2016 році не була згодою з ідеологією, а спробою нарешті почати розмову про американський занепад. Тіль іронізує над «сиропним оптимізмом» попередніх адміністрацій, який лише маскував реальні проблеми.
Він діагностує перетворення елітних університетів, як-от Гарвард, на «соціопатичні мальтузіанські інституції». Вони потребують дедалі більше ресурсів, але демонструють нульовий або від’ємний результат у наукових проривах. Це світ «дифузного песимізму», де наука імітується бюрократами.
Цікавим є поворот 2024 року: Кремнієва долина, від Ілона Маска до Марка Цукерберга, почала відмовлятися від «лібералізму за замовчуванням». Коли Тіль обговорював із Маском можливість залишити США у разі поразки патріотичних сил, Маск відповів: «Йти нікуди». Це усвідомлення безвиході штовхає технологічну еліту до альянсу з правими силами – не заради ідеології, а заради виживання через радикальну дерегуляцію та демонтаж паразитичного державного апарату.
Штучний інтелект: двигун прогресу чи цифрова в’язниця?
Незважаючи на ажіотаж навколо ШІ, Тіль зберігає скепсис. Він припускає, що вплив ШІ буде подібним до інтернету 90-х: він створить капіталізацію та додасть відсоток до ВВП, але не вирішить фундаментальних проблем – наприклад, деменції чи енергетичної кризи.
Головна теза Тіля: проблема не в браку інтелекту (IQ), а в тому, як суспільство його використовує. Сучасна культура карає розумних людей – тих, хто мислить нестандартно та ризикує. Замість цього ми стимулюємо конформізм.
Якщо ШІ буде навчатися на засадах лівацької «woke-ідеології», він стане інструментом ідеального конформізму. Такий «інтелект» створюватиме нескінченний потік посереднього контенту та підтримуватиме статус-кво, але ніколи не запропонує ідею, яка виходить за межі дозволеного. Тіль побоюється, що ШІ може стати не двигуном прогресу, а цифровою в’язницею, де інтелект остаточно відокремлений від інновацій у фізичному світі.
«Мир і безпека» як механізм приходу антихриста
Найбільш філософськи насичена частина дискурсу Тіля стосується концепції антихриста. Для нього це не містичний лиходій, а політична логіка глобального контролю, основаного на залякуванні.
Тіль вказує на «сюжетну діру» в популярних уявленнях про антихриста: як він може переконати весь світ? Відповідь лежить у постійному нагнітанні страху перед екзистенційними ризиками – ядерною війною, кліматом, епідеміями, некерованим ШІ. Саме під гаслом «Миру та Безпеки» людству пропонують прийняти глобальний контроль.
«Справжній антихрист прийде не з новими технологіями, а з вимогою зупинити їх заради "миру та безпеки". Це буде глобальна регуляторна машина, що заборонить прогрес, аби уникнути ризику».
Тіль протиставляє два сценарії – "Армагеддон" та "Антихрист". Або ми приймаємо ризикований шлях прискорення прогресу, який МОЖЕ призвести до катастрофи, або ми обираємо «безпеку» тоталітарного стагнаційного уряду, який ГАРАНТУЄ катастрофу. У цьому контексті Грета Тунберг для нього є пророком такого «безпечного» безперспективного майбутнього, де ілюзія виживання купується ціною повної зупинки розвитку.
Марс і безсмертя: Чому ми капітулювали перед смертю
Колись Кремнієва долина була осередком радикального оптимізму. Тіль згадує «кріонічні вечірки» 90-х як символ віри в те, що наука може перемогти смерть. Сьогодні цей оптимізм зник. Навіть марсіанський проект Ілона Маска зазнав метаморфози. Раніше це була мрія про побудову нового суспільства. Проте після зустрічі з Демісом Хассабісом (засновником DeepMind) Маск усвідомив масштаб пастки. Хассабіс сказав: «Мій ШІ прийде за тобою на Марс».
Це означає, що від «woke-алгоритмів» та соціалістичних урядів неможливо втекти на іншу планету. Технології контролю подорожують швидше за колоністів. Політичний проект Марса провалився: ми не можемо втекти від проблем Землі, ми змушені вирішувати їх тут. Сучасне людство втратило навіть мрію бумерів про можливість безсмертя, змирившись із повільним згасанням у цифровому комфорті.
Повернення до свободи
Стагнація – це не природний закон, а культурний вибір, продиктований страхом. Пітер Тіль підводить нас до висновку, що ми опинилися в «комфортній в’язниці», де безпека стала вищою цінністю, ніж істина та відкриття.
Вихід із цього стану вимагає прийняття ризику, на який сучасне суспільство розучилося йти. Ми стоїмо перед вибором: або продовжувати безцільно вдивлятися в екрани, спостерігаючи за розпадом інституцій під звуки гасел про безпеку, або знову наважитися на небезпечну подорож у невідоме.
Сміливо творити новий світ! «Щасливі світотворці, бо вони синами божими стануть». Україна вже не боїться ризиків: у нас простий вибір – воля або смерть.
Зверніть увагу
Біла книга «Третій ϟ Гетьманат»: Заснування держави без бюрократії та податків – архітектура, технологія, традиція (версія 1.0)