Полковник, який боїться втратити свою посаду командира, готовий утримувати «баласт» проблемних військових, аби підрозділ формально лишався укомплектованим, а отже бойовим, та не опинився в ситуації з'єднання з іншим «недопідрозділом». Тоді полковник зі своєю командою може втратити кар'єрні позиції.
"Більшість тих, хто мобілізував себе у перші дні війни й вижив, продовжує служити. Дехто зміг «списатися» через поранення, дехто – через бойові травми. Інші змушені залишатися на службі. У деяких випадках – просто щоб заповнювати штат, – пише у своєму Фейсбук військовослужбовець Денис Янгол. Він пояснює:
"Думаєте, "нездорових" військових із бойовим досвідом залишають в строю, щоби передавали досвід? Я був інструктором у відділі інструкторів. Перевівся, щоби відновити здоров’я. "Бойовий досвід" передавали кадрові офіцери, левова частина яких жодного разу не була в контактних боях. Здорові, фізично розвинуті хлопці. Я ж особисто викладав здебільшого те, що взагалі не стосувалося мого бойового досвіду та профілю. І це в підрозділі, який "здає в оренду" своїх військовослужбовців на штурми та вважається особливим. Де кожен штурмовик повинен бути "Джекі Чаном", бо він не становить цінність тому, хто "бере його в оренду".
Він пояснює, чому в підрозділах залишаються каліки, інваліди, люди з обмеженнями по стану здоров’я, яких довгий час ніхто примусово не звільняє, та ще й створюють системні перешкоди для звільнення. Тому що, якщо їх прибрати з підрозділу, у батальйоні залишиться півтори роти боєздатних. Полковник, який боїться втратити свою посаду командира, готовий утримувати «баласт» проблемних військових, аби підрозділ формально лишався укомплектованим, а отож бойовим, та не опинився в ситуації з'єднання з іншим «недопідрозділом». Це момент, в якому полковник зі своєю командою може втратити кар'єрні позиції. Звісно, що цих "корисних калік" намагаються потрохи міняти на боєздатних новоприбулих козаків, передаючи різними способами "калік" в інші підрозділи..."
Денис зауважує, що продовжує існувати маленька радянська армія, в якій система "посадових трамплінів" продовжує бути пухлиною, яка потрохи знищує організм із середини. А непрофесіоналізм командирів призвів до суттєвих втрат особового складу.
Виділення в тексті мої, О.К.
Наші інтереси:
Знати, що відбувається в нашій Армії, яка досі залишається нереформованою та керується некомпетентними та негідними командирами, більшість з яких думає тільки про власні вигоди. На жаль, ефективність і здоровий глузд в Армії досі не грає провідної ролі.
Концепція дистиляції знань, що походить зі сфери штучного інтелекту, може стати ключем до особистої трансформації та національного відродження. Подібно до нейромережі, людина може дистилювати власне...
Чому в підрозділах залишаються каліки та інваліди – і створюються системні перешкоди для їх звільнення
Категорія:
Світ:
Спецтема:
Полковник, який боїться втратити свою посаду командира, готовий утримувати «баласт» проблемних військових, аби підрозділ формально лишався укомплектованим, а отже бойовим, та не опинився в ситуації з'єднання з іншим «недопідрозділом». Тоді полковник зі своєю командою може втратити кар'єрні позиції.
25091403.jpg
"Більшість тих, хто мобілізував себе у перші дні війни й вижив, продовжує служити. Дехто зміг «списатися» через поранення, дехто – через бойові травми. Інші змушені залишатися на службі. У деяких випадках – просто щоб заповнювати штат, – пише у своєму Фейсбук військовослужбовець Денис Янгол. Він пояснює:
"Думаєте, "нездорових" військових із бойовим досвідом залишають в строю, щоби передавали досвід? Я був інструктором у відділі інструкторів. Перевівся, щоби відновити здоров’я. "Бойовий досвід" передавали кадрові офіцери, левова частина яких жодного разу не була в контактних боях. Здорові, фізично розвинуті хлопці. Я ж особисто викладав здебільшого те, що взагалі не стосувалося мого бойового досвіду та профілю. І це в підрозділі, який "здає в оренду" своїх військовослужбовців на штурми та вважається особливим. Де кожен штурмовик повинен бути "Джекі Чаном", бо він не становить цінність тому, хто "бере його в оренду".
Він пояснює, чому в підрозділах залишаються каліки, інваліди, люди з обмеженнями по стану здоров’я, яких довгий час ніхто примусово не звільняє, та ще й створюють системні перешкоди для звільнення. Тому що, якщо їх прибрати з підрозділу, у батальйоні залишиться півтори роти боєздатних. Полковник, який боїться втратити свою посаду командира, готовий утримувати «баласт» проблемних військових, аби підрозділ формально лишався укомплектованим, а отож бойовим, та не опинився в ситуації з'єднання з іншим «недопідрозділом». Це момент, в якому полковник зі своєю командою може втратити кар'єрні позиції. Звісно, що цих "корисних калік" намагаються потрохи міняти на боєздатних новоприбулих козаків, передаючи різними способами "калік" в інші підрозділи..."
Денис зауважує, що продовжує існувати маленька радянська армія, в якій система "посадових трамплінів" продовжує бути пухлиною, яка потрохи знищує організм із середини. А непрофесіоналізм командирів призвів до суттєвих втрат особового складу.
Виділення в тексті мої, О.К.
Знати, що відбувається в нашій Армії, яка досі залишається нереформованою та керується некомпетентними та негідними командирами, більшість з яких думає тільки про власні вигоди. На жаль, ефективність і здоровий глузд в Армії досі не грає провідної ролі.
Зверніть увагу
Трипільський ультранаціоналізм: дистиляція минулого як соціальна технологія та трамплін до Золотої ери (+подкаст)