Глобальна партія. Що ми побачили 8 травня

Розгублений Путін: рольова зміна через 25 років

Путін будував для себе тріумф, готуючи головну подію року. Але натомість — холодне ігнорування з боку партнерів, навіть із кола впливу. Президент Азербайджану Алієв відмовився від участі в параді, незважаючи на спроби вплинути через РПЦ. Публічне нагадування про непокараних винуватців інциденту з літаком (а саме — кадировців) засвідчує: Путін більше не контролює ситуацію навіть у своїй системі.

Бенефіс імператора Сі

Тепер усі погляди — на лідера Китаю. Саме він — головна фігура на символічній шахівниці. Саме до нього летять лідери з Азії, Африки та навіть Європи. Сі не лише визначає порядок денний, а й вимагає підтвердження підтримки з ключового питання — Тайваню. Його стаття в «Російській газеті» чітко артикулює умови участі в новому світовому порядку.

Американський контрхід: символізм проти логіки

У відповідь Трамп зробив спробу повернути увагу до себе — оголосив 8 травня Днем перемоги США у Другій світовій. Формально — суперечливо, але символічно — важливо. Паралельно призначено нового посла в Китаї. Американська адміністрація визнає: відірвати Росію від Пекіна не вийде. Але намагається вписатися у символічне змагання.

Індія та Пакистан: новий гарячий фронт

Світ дивиться не тільки на Москву. Загострення між Індією та Пакистаном виводить на поверхню одразу кілька небезпечних тенденцій — зростання ядерної тривоги, загроза інфраструктурним проєктам Китаю, і нова гонка озброєнь. Це серйозно змінює розклад для гравців, які ще вчора орієнтувалися на Росію.

Європа скидає табу

Новий канцлер Німеччини починає з гучної заяви: ФРН має знову стати потужною військовою силою. А прем’єр Польщі підтримує це. Такого ще кілька років тому неможливо було уявити. Табу на ремілітаризацію впало. Європа готується до великої війни — і вже не приховує цього.

Новий Папа — подія, що загубилася

У часи, коли за звання лідера нового світу змагаються імперії, обрання нового глави католицької церкви на фоні виглядає як другорядна новина. Хоча раніше така подія зупиняла інформаційний світ.

Україна: невидимий суб'єкт чи фактор впливу?

В цьому глобальному водограї Україна виглядає як гравець, чия присутність ніде прямо не згадується. Але це не означає, що її немає. Попри байдужість Китаю, втомленість ЄС і інтерес США лише в межах геополітики, Україна лишається великою країною. І її роль — не декоративна. Але шанс зберегти її — лише через перемогу всередині.

Підсумок: перед бурею

Глобальний конфлікт — не майбутнє, а вже теперішнє. Просто його перший акт — паради, зустрічі та дипломатичні сигнали. Китай — головний диригент. США — ще не втратили гру, але нервують. Європа — повертається до історичних рефлексів. А Росія — більше не головний герой навіть у себе вдома. Світ стоїть перед розв'язкою.