Росіяни про Москву: «Найкращий вид на це місто – якщо сісти в бомбардувальник»

Ці рядки Нобелівського лауреата Йосипа Бродського, присвячені російській столиці, найкраще характеризують відносини простих жителів Кремлівської Федерації до метрополії. На тлі палкої любові офіційного Києва до Кремля результати досліджень російських соціологів виглядають просто чудово.

Ворожість до москвичів з боку жителів інших регіонів Росії значно виросла за останні 10 років, і одна з головних причин цього - непропорційно високий рівень матеріального благополуччя жителів столиці. Такі підсумки соціологічного опитування, проведеного Всеросійським центром вивчення суспільної думки (ВЦИОМ).

Зіставлення з даними опитування, проведеного ВЦИОМ у 1993 р., показало, що частка респондентів, що відзначають напругу у відносинах між москвичами і жителями інших регіонів, зросла з 44 до 74%. У тому числі з 19 до 44% зросла частка тих, хто вважає цю ворожість «сильною» і «дуже сильною». Лише 17% опитаних у даний час не фіксують такої ворожості. Наявність напруженості в цих відносинах частіше констатують жителі столиць, а не провінцій; її також частіше відзначають респонденти з високими доходами.

Переважна більшість респондентів більш-менш виразно вважають, що Москва живе, головним чином, за рахунок регіонів. І цей показник досить стабільний - за 5 років частка респондентів, що розділяють таку точку зору, залишилася практично без змін (81-82%).

Нестоличні жителі частіше схильні погоджуватися з твердженням про утриманство Москви - від 81 до 85% опитаних. Та й серед самих москвичів і петербуржців так думають 72% респондентів. Рідше інших цю точку зору розділяють респонденти з наймолодшої (18-24 року) і найстаршої (старше 60 років) вікових груп (по 76%).

Відповіді на запитання про те, з чим пов'язаний більш високий рівень добробуту москвичів у порівнянні з жителями Росії в цілому, розподілилися в такий спосіб: 47% респондентів відповідають, що в Москві як столиці сконцентровані уся влада і ділове життя країни; 43% вважають, що в столиці осідає велика частина податків найбільших російських компаній; 32% думають, що в Москві більше можливостей заробити; 23% виразили думку, що столичний мер Юрій Лужков активно захищає інтереси москвичів. Ідеї, що в Москві живуть енергійніші, старанніше працюючі люди, чи що більшість москвичів живе приблизно так само, як середній росіянин, не знайшли масової підтримки респондентів.

Те, що в Москві більше можливостей для заробітків, частіше інших відзначають москвичі і петербуржці (42%), а також респонденти, що оцінюють своє матеріальне становище як гарне (41%). Крім того, респонденти цих груп рідше інших акцентують увагу на тім, що в Москві осідає велика частина податків від найбільших компаній.

Загальноросійське опитування проводилося 28-29 серпня 2004 р. у 100 населених пунктах 39 областей, країв і республік Росії. Опитувались 1 тис. 593 чоловік. Статистична погрішність не перевищує 3,4% - повідомляє http://obkom.net.ua.

--------------------------------
В тему

Русскiє i москалi

Новий народ Ру

Всезагальна дезінтеграція

Імперський архетип: Московія і Юдея

МАсква і масквічі

Понад три століття Україна перебувала і далі перебуває в тенетах імперської Москви. Протягом останніх 10-ти років цей пострадянський мегаполіс остаточно перетворився на структуру, яка паразитує на тілі Російської Федерації. У Москві сконцентровано понад 85% фінансових і понад 95% інформаційних ресурсів, рівень життя москвичів принаймні уп’ятеро вищий у порівнянні з середнім показником по Росії. На сьогодні у 10,5-мільйонній Москві проживає 1,5 млн азербайджанців (з 1989 року їхня кількість зросла в 75 разів, в їхніх руках майже вся міська ринкова торгівля), 900 тис. татар, 600 тис. вірменів, 500 тис. євреїв, 350 тис. грузинів, 300 тис. циган, понад 250 тис. чеченців, 240 тис. в’єтнамців, 200 тис. китайців, 200 тис. таджиків і так далі. Етнічних русскіх у Москві на сьогодні приблизно 3,3 млн, тобто 31%, і з кожним роком їх стає дедалі менше. Частка міжетнічних шлюбів у місті вже становить 22%.

Московська риторика про захист інтересів русскіх — це не більше ніж демагогія на експорт. Насправді русскіє для Москви — це всього лише “гарматне м’ясо”. Показовий факт: війну проти Чечні веде Москва, проте москвичі не служать в Чечні ні як призовники, ні як контрактники. Тому й вимирання етнічних русскіх і слов’янського населення у “глибинці” Росії Москву не хвилює — на підході дешева і слухняна робоча сила з Азії, зокрема Китаю. “Империя повёрнута против нас, мы в этой империи завоёванный народ”, — кажуть русскіє. За останні три роки кількість дітей у Росії скоротилася на 4 млн, дитяча смертність у півтора рази вища, аніж в середньому у світі, кількість абортів досягнула 7 млн на рік, а маса безпритульних дітей зросла до 4 млн (значно більше, ніж після громадянської і другої світової війн). Вимирання зачепило передусім слов’ян, оскільки кількість неслов’янського населення продовжує зростати. Характерно, що серед найбагатших людей Росії майже немає русскіх.

Усе більша відірваність Москви від російських регіонів дозволяє нарешті відповісти на запитання, який народ в імперії СРСР насправді був метропольним (панівним). Річ у тім, що метрополія, як правило, користується вищим рівнем життя у порівнянні з периферією. Парадокс СРСР полягав у тому, що русскіє як група в ньому не мали такої переваги. Це давало підстави ідеологам “єдіной і нєдєлімой” говорити про “жертовність русскіх заради інших народів” і заперечувати імперський характер СРСР, оскільки рівень життя мешканців національних окраїн, передусім європейських, перевищував рівень життя русскіх.

Насправді ж ніякого парадоксу не було і немає: метропольне становище посідають не русскіє, а москвичі. Усвідомлення цього факту все ставить на свої місця. Рівень життя у Москві в порівнянні з іншими містами був незрівнянно вищим як у колишньому СРСР (“вся країна” їздила в Москву на закупки продуктів і промислових товарів), так і в нинішній Росії. Більше того, сформувалася особлива московська ментальність (зокрема, доволі поширена пихатість, а нерідко й агресивність стосовно не-москвичів, у тому числі й росіян), що увиразнюється особливим “масковским діалектом”, який служить москвичам для ідентифікації “свій—чужий”. Нині 50% росіян живуть нижче прожиткового мінімуму, їхній дохід становить лише 40% від рівня 1991 року... При цьому власниками маєтків вартістю до десяти мільйонів доларів є 20 тисяч осіб, з яких половина живе у Москві.

Сприйняття Москви як велетенського паразита на тілі Росії, котрий висмоктує всі соки із провінції, захопило більшість населення РФ, про що кажуть результати соціологічних досліджень. Отож Москва реально перетворилася на неслов’янський мегаполіс з доволі агресивною ментальністю, що протистоїть решті Росії. Тому політологи добре знають, що президентом Росії ніколи не стане корінний москвич.

Століття тому 10 мільйонна Англія успішно керувала понад 100 мільйонною Британською імперією. Завдяки сучасному розвитку транспорту і телекомунікацій 10-мільйонній Москві ще легше керувати Російською Федерацією і тримати під своїм впливом інші пострадянські території.

Для розширення своєї експансії Москва активно просуває в Україні російську мову під гаслом: “Территория России (читай: власть Москвы) — там, где говорят по-русски”, а українців російського походження намагається перетворити на “п’яту колонну”, інструмент дестабілізації України з наступним її розчленуванням на “запчастини” для контрольованої Москвою економіки. Активне циркулювання в Україні російської мови робить українців беззахисними проти московського інформаційно-психологічного зомбування і прозорими для інформаційного сканування Москвою, яка монополізувала в Росії майже весь інформаційно-аналітичний потенціал... Детальніше: Спокійно, ви у руках Матриці!

Гравець: 
Народний Оглядач

Новини від RedTram - для збільшення прихильників НО

Loading...
 
Форум Підтримати сайт Довідка