Зображення користувача Оксана Колосовська.
Оксана Колосовська
  • Відвідувань: 0
  • Переглядів: 0

У Криворівні відкрили унікальний музей. Подібного в Україні нема

У знаменитій Криворівні недавно відкрили ще один музей – «Дідова аптека». Тут розказують, як лікувалися гуцули, напоять смачним і корисним чаєм, розкажуть про властивості кожної рослини, кожного корінця. Подібного в Україні нема ніде.

Втрапити до музею доволі просто – він у центрі села, між музеями Франка та Грушевського. Дерев’яна хата попри дорогу, обгороджена плотом, на стіні так і пише – «Дідова аптека».

Відкрили її 1 листопада, ідея належить місцевому чоловікові – Миколі Плитці. Музей він зробив в пам’ять про діда – Івана Шпитчука, який раніше мешкав у цій хаті. Дід Иванчик, як називали його тутешні, добре знався на травах, знахарював. Мав свою полонину, вівці, десятки років літував у горбах. Приносив назбирані трави, коріння, робив настоянки і роздавав рідним, сусідам, усім, хто звертався.

«Старші люди ще пам’ятають, а я вже цього майже не знаю, але не хочу, аби воно зникло, – говорить Микола Плитка. – Хочеться якомога більше відродити автентичність Верховини, зокрема, гуцульську народну медицину. Аби відвідувачі дізнавалися багато цікавого, а ще могли взяли для себе щось корисне».

На вулиці добрячий холод. Десь далеко видно засніжену Чорногору. Господар запрошує досередини. Тут чекає музейний аптекар – Василь Зеленчук. Він – сусід Миколи і радо погодився допомогти з музеєм, бо знає чимало цікавого, проводить екскурсії.

«У нас до офіційної медицини великої довіри не було. На початку ХХ століття на 20 тисяч населення був один лікар, на 500 жінок – один акушер, – говорить Зеленчук. – Єк могли люди мати до сего довіру? Були бабці повитухи, знахарі. Цего слова ми не маємо боятися, бо воно від значення – знати і то всьо з природи взєто».

У кімнаті тепло, затишно. Багато застелених лавиць, на столі самовар. Микола наливає секретного чаю. Не каже з чого. Чай дуже смачний, прогріває з дороги.

У зеленому креденсі чимало горнят і склянок – аби пригощати туристів. Навпроти на печі настоюються у слоїках мухомори та змії.

«Кажемо нашим відвідувачам, аби вони дивилися на то лиш як на музейні експонати, аби ні їм, ні близьким не треба було то застосовувати», – говорить пан Василь.

Розповідає, що настоянку з мухоморів використовують лише для натирання, коли суглоби болять, а на зміїній отруті – дехто вживає при онко. Змії Микола зловив цього літа, просто біля хати.

Карпатська чорна – їх у горах найбільше. Каже, більшу силу має червона, але їх уже мало. Живу змію запускають у банку, заливають спиртом і там вона вивертається, помирає та випускає отруту.

Ще на столі лежить товста книжка – «Енциклопедія лікарських трав», для антуражу. Дідових записів нема, бо все лиш переповідав. Лише зараз Микола позаписував зі спогадів рідних про діда його поради та рецепти.

«Ми любителі старовини, які б хотіли відродити й передати знання про гуцульську медицину, але розуміємо, що дехто шукає й користі для себе і тут він її знайде, – впевнений Василь Зеленчук. – Перед тим, як відкривати музей, радилися з дипломованим медиком – фітотерапевтом. Він усе перевірив, аби не було ніякої шкоди».

Кабан, який зловживав

Музейний аптекар кличе в кімнату з лікувальними наливками. Їх на стелажах з 20 видів. Тут стільці з бербениць, дерев’яна барна стійка, за якою аптекар наливає різних видів настоянок – зовсім трохи.

«До цеї кімнати треба людини розумної – вживати помірковано і в лікувальних цілях, – каже Зеленчук. – Отам у куті, бачите, опудало кабана – то наш охоронець, а ще наглядний приклад того, що може відбутися, якщо не приймати ці настоянки в лікувальних цілях. Кабан цего не дотримався».

Окремий і найцінніший куток – з настоянками кореню калгану, золотого кореню (радіоли рожевої), джинджури (терлець жовтий), з бучіниша. Знайти їх непросто, а то й небезпечно. Наприклад, бучіниш – у скелях, в малодоступних місцях.

«Ось з нього є настоянка «Опришківські скарби», – говорить Зеленчук. – Цей корінь справді ліковний, його треба вживати, коли апетит пропадає, але біда – росте там, де, кажуть, дідько за дверима».

Є й інші дідові поради. У записах воно звучить так: «Довбушева сила» – всі думают, шо то вид того. Ні, ні то не вид того. Цей корінь добре вживати після виснажливих хвороб при подагрі чи артритах».

«Золото Чорногори» – з кореня радіоли рожевої. Вона помагає при симптомах повишеної втомленості та імпотенції. «Не рекомендую вживати перед сном, бо має збуджуючий ефект. Сам знаю, бо на собі перевірив», – радить дід Иванчик.

Далі Василь Зеленчук розповідає про «Гуцульську кавалєрку», а то й підспівує. «Ой, під вишнею, під черешнею стояв старий з молодою, як із ягодою» чи «Ой у вишневому садочку козак дівчину підмовляв, – співає він. – То на вишні настоянка. А ще тут пише дід Иванчик: «Колис давно наші молоді пари лікувалися цев настоянков вид нервово-психічних розладів. Так що, гості, не псіхуйте і цей напій дегустуйте».

Для шлунку та поліпшення зору допоможе настоянка на афині – «Соколине око». «Треба їсти афини, аби добре видіти, як сокіл», – каже Зеленчук. Смачно пахне афинами, але дуже вже міцна.

«А це на м’яті – «Сон вівчаря», – не вгаває аптекар. – Вівчар п’ять місяців сидит у полонині, хоронит вівці від звіра, від стихії. У него сон порушується, треба чимось відновити, аби він прийшов додому і не схоплювався».

Усі настоянки робить сама «Дідова аптека», тому відповідають за продукт. Їх будуть збільшувати. Навіть планують водити туристів у гори, аби й ті збирали трави.

Здоров’я під ногами

«Усе, що росте під ногами – безцінний природний чай, а ми не цінуємо і йдемо в магазин за якимись цейлонськими», – з такими словами аптекар провадить до іншої кімнати.

Тут під стріхою висять різні рослини, під стіною розкидане сіно, в мішках подрібнені й перемішані різні трави. Передати цей запах неможливо.

У готових термічних упаковках розкладено зо 20 видів чаю. На кожному напис – Чай «Вид діда Иванчика» – дитячий, жіночий, ароматний, гуцульський, вітамінний, нирковий, гіпертонічний, бронхо-легеневий, загальнозміцнюючий, імунний, здорові суглоби, діабетичний та інші.

В очі кидається чай з назвою «Похудай». А під ним напис від діда: «Мені здаєтси, шо всі люди файні по своєму. А секрет цего чаю в тому, що його не треба заїдати пампушками і пити без цукру». У складі – парило, звіробій, деревій, календула, дижно, кропива, лист ожини, суниця. О, треба брати.

«Шо не говори, жинки всі однакові. І водно, коли моя баба хотіла вчинити сварку, я робив їй цего чаю. Це і є секрет нашого спокійного сімейного життя», – ще одна порада від діда. О, і цей згодиться, бо з меліси, материнки, чебрецю, м’яти, листя ожини, вересу та плодів глоду!

Оздоровлені чи то горами, чи тим секретним чаєм, наливкою чи всім разом повернулися до Франківська. Словом – радимо всім! І будьте здорові!

 

Джерело

Наші інтереси: 

Народні рецепти і правила.

Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
Підписуюсь на новини

Зверніть увагу

Передчуття Великого джигаду

Фільм і роман «Дюна» як війна людей і психопатів – три вибухові ідеї таємного послання Френка Герберта

Моад’Діб став рукою Господньою – і пророцтво вільних справдилося. Моад’Діб приносив мир туди, де була війна. Моад’Діб приносив любов туди, де панувала ненависть. Він повів свій народ до справжньої...

Останні записи

Кращий коментар

Зображення користувача Миро Продум.
0
Ще не підтримано

Особливо сподобалося про секрет щасливого сімейного життя: "Коли моя баба хотіла вчинити сварку, я робив їй цего чаю".

Беремо на озброєння!

Освячуйся! Озброюйся! Плодися!

Коментарі

Зображення користувача Миро Продум.
0
Ще не підтримано

Особливо сподобалося про секрет щасливого сімейного життя: "Коли моя баба хотіла вчинити сварку, я робив їй цего чаю".

Беремо на озброєння!

Освячуйся! Озброюйся! Плодися!