Народний Оглядач

Вакцини, які багато хто вважає одним з десяти найбільших досягнень у сфері охорони здоров'я 20-го століття, є «потужним медичним втручанням». Думають, що вакцини працюють для імунної системи – щоб вона могла розпізнавати і захищати себе від конкретних захворювань. Однак, імунологи визнають, що мало розуміють, як саме вакцина активізує імунну систему.

Про це у своїй статті пише Мерінда Теллер (Merinda Teller, MPH, PhD) на GreenMedInfo.

Багато життєво важливих аспектів вакцинації були або слабо вивчені, або не вивчені взагалі, особливо, якщо йдеться про довгострокову дію окремих вакцин.

Деякі недавні дослідження в країнах з низьким рівнем доходу показали, що вакцини можуть мати складні наслідки, які не є специфічними для якогось конкретного захворювання, включаючи перехресні реакції на алергени і більш серйозні наслідки, в тому числі й смерть.

Ці «неспецифічні» ефекти цілком можуть виникати в результаті взаємодій між вакцинними антигенами і ад'ювантами або іншими інгредієнтами за допомогою різних комбінацій і послідовності вакцин або через сумарний вплив графіка вакцинування протягом довгого часу.

У США ретельний розгляд довгострокового впливу вакцинації на здоров'я дітей має величезне значення для системи охорони здоров'я. Це відбувається тому, що педіатричний графік вакцинації став набагато чисельнішим протягом останніх двох десятиліть, в той же час при цьому поширилися хронічні захворюванння і розлади нервової системи у дітей.

У перші шість років за графіком вакцинації в США передбачено, щоб діти отримали 48 доз 10 вакцин проти 14 захворювань у порівнянні з усього лише трьома вакцинами проти семи захворювань в 1970-х роках.

Графік вакцинації розширили - тепер вакцинують не тільки проти кількох класичних інфекційних захворювань, а й проти менш вірулентних патогенних і неінфекційних або хронічних захворювань.

У статті йдеться про дослідження дітей від 6 до 12 років, проведене у 2012 році в США. Воно проводилося доктором Ентоні Мосоном (Dr. Anthony R. Mawson), визнаним американським епідеміологом з великим досвідом подібних досліджень у сфері охорони здоров'я дітей.

Доктор Мосон разом з колегою - доктором Брайаном Рейєм (Brian D. Ray, president of the National Home Education Research Institute) отримали інформацію від 415 матерів про 666 дітей. 9 з 10 матерів, які пройшли опитування, були білими, християнками і мали принаймні середню спеціальну освіту (college education).

Дослідники визначили порушення розвитку нервової системи як один з трьох тісно пов'язаних діагнозів: нездатність до навчання, синдром дефіциту уваги із-за гіперактивності і розлади аутистичного спектру.

Було досліджено три підгрупи – 30% повністю вакциновані, 31% частково вакциноваі, і 39% невакциновані. Для більшості з результатів дослідження дослідники згрупували повністю і частково вакцинованих дітей разом і порівняли їх з невакцинованими дітьми. Порівняння виявили ряд переконливих висновків.

Щодо гострих хвороб: діти в групі вакцинованих значно рідше, ніж невакциновані діти мали вітрянку або коклюш. З іншого боку, вакцинованим дітям значно більше, ніж невакцинованим був поставлений діагноз отиту (запалення середнього вуха) і пневмонії.

Щодо хронічних хвороб: вакциновані діти мали більше ніж у два рази вищі шанси на поставлений діагноз будь-якої хронічної хвороби, і майже в чотири рази більшу ймовірність порушення розвитку нервової системи (NDD - neurodevelopmental disorders) у порівнянні з невакцинованими дітьми. 

Частково вакциновані діти мали проміжне (середнє) положення між двома іншими групами щодо алергічного риніту, екземи, ADHD, і здатності до навчання.

Інший набір результатів показав, що повністю і частково вакциновані діти значно частіше, ніж  невакциновані використовували такі препарати, як антибіотики, а також ліки проти алергії і лихоманки.

Вакциновані діти частіше відвідували лікаря або лежали в лікарні на стаціонарному лікуванні.

Всю статтю можете прочитати англійською на нашій англомовній сторінці.