Тарас Каляндрук: Українці мають вчитись на історичних перемогах, а не поразках

ТРК «Львів» виробляє програми і фільми просвітницько-патріотичного спрямування, які, окрім трансляції на телебаченні, використовують у навчальних закладах для школярів і студентів. Про роботу над історичними проектами розповів заступник директора творчо-виробничого об’єднання телебачення Тарас Каляндрук.

– Ви зайняті у проекті, який знайомить наших співгромадян з видатними українцями. Про кого були відзняті такі фільми?

– На Львівському телебаченні ми займаємося дослідженнями та промоцією патріотично-історичної тематики. Зараз створюємо цикл документальних програм – «Українські імена». В цьому проекті йдеться про визначних особистостей, як вже покійних, наприклад, повстанського поета Івана Кушніра, так і про живих, серед яких Роман Іваничук, Роман Лубківський та інші. Співпрацюємо з Львівською обласною радою та з облдержадміністрацією, вони фінансують ці проекти. Є затверджена програма підтримки української мови, за якою передбачено фінансування низки патріотичних проектів. У ТРК «Львів» є високий рівень довіри, тому що наш канал робить достойні і потрібні речі. Ці фільми залучало Міністерство оборони України для показу у  військових ліцеях у Львові, Києві, також Управління освіти Львівщини та обласні телерадіокомпанії. Наші фільми транслювались на центральних українських каналах, їх фрагменти дотепер використовують для ілюстрації історичних сюжетів. Я вважаю це показником того, що фільми потрібні суспільству.

Поряд з цим розвиваємо ще один цікавий проект – Львівське телебачення започаткувало програму архівування. Ми закупили нову техніку, фінанси на яку були також виділені Львівською обласною радою і ЛОДА. Тепер ми маємо можливість переводити наші фонди на цифрові носії. У нас є величезні архіви і вони би пропали, якщо б не зробити таку технічну переробку матеріалу. Також архівуємо матеріали для Львівської обласної контори кінопрокату. Оцифровуємо їхні фонди, а вони надають нам можливість використовувати матеріали у наших програмах.

– Проект «Українські імена» Ви задумали і розпочали давно. З чого він розпочався і які має цілі?

– Цей проект ми розпочали на Львівському телебаченні ще 10 років тому, коли запустили цикл програм «Українські державники». В певний період часу, з приходом до влади Януковича, проект був заблокований через політичні фактори і був відновлений під назвою «Українські імена». В 2013 році в рамках цього проекту був знятий фільм про видатного педагога та громадського діяча Івана Боберського до 140-ї річниці з його народження. Нам вдалося поїхати на його могилу в Словенію, а також в Австрію, де він навчався. В результаті фільм був відзначений багатьма нагородами. Також був знятий фільм про Дорогичинську битву – це дослідження про одну із замовчуваних раніше сторінок української історії – битву під Дорогичином 1238 році. Тоді Данило Галицький переміг хрестоносців. Та, оскільки він їх переміг на 4 роки раніше за Олександра Невського, то в СРСР цю битву намагалися замовчувати, бо Росія мала бути у всьому першою.

– Своєю роботою Ви намагаєтесь донести до українців важливу інформацію, зокрема історичну. На що робите акцент?

– Я вважаю, що треба виховувати українців не на поразках, як от Визвольна війна українського народу під проводом Богдана Хмельницького, яка відзначається в нашій державі переважно невдалою битвою під Берестечком. Хоча у цій війні були далеко не тільки поразки, були також і блискучі перемоги, наприклад, Жовті Води, Корсунь, Пилявці, Батіг. Так само і з визвольними змаганнями часів УНР, де  відзначаються битви, в яких українці зазнали поразок (Крути, Базар). Натомість перемоги під Ромоданом, Вознесенськом чи захоплення Болбочаном Криму не відзначаються, не пропагуються.  Це дивна ситуація і це колоніальне бачення історії, нав’язане Москвою, яка завжди намагалась довести, що українці недолугі і ні на що не здатні. Ми ж доводимо, що все зовсім не так, і робимо фільми про видатних людей і події,  відкриваємо ті речі, які є правдивими, але які замовчувались і перекручувались. Наприклад, коли ми зробили фільм про героя визвольних змагань генерала Олександра Грекова, і продемонстрували його в штабі Західного оперативного командування (штаб знаходиться на вул. Ген. Грекова), до нас підходили офіцери і дякували, що ми пояснили їм походження назви вулиці, бо до того вони вважали, що названа вона була на честь якогось радянського воєначальника. Також для військових була цікава постать отамана Андрія Долуда, котрий з загоном гайдамаків приїхав у 1918 році визволяти Львів, або про сина Івана Франка – Петра, який був знаменитим льотчиком, чи жінку-вояка Олену Степанівну та багатьох інших. Разом зі мною ці продукти створюють Зиновій Чопойдало, Василь Глинчак, Світлана Сосновська, Андрій Дацко, Олег Павлюх та багато інших.

– Чи трапляються перепони у роботі, якою Ви займаєтеся?

– В рамках проекту «Українська держава» ми знімали перший фільм «Брати», який розповідає про те, як Західна Україна під час голодомору допомагала Східній. З політичних причин фільм був заборонений програмною радою до виробництва на студії, у 2004 році перед Помаранчевою революцією, я мусив доробляти його на приватній студії. Пізніше цей фільм все-таки показали, і він так вразив тодішнього голову Держтелерадіо Івана Чижа, що той (будучи переконаним комуністом) зізнався на сторінках преси, що його дід також помер під час голодомору. Вважаю це найголовнішою нагородою для фільму.

На сторіччя від дня народження головнокомандувача УПА Романа Шухевича, фільм, присвячений йому, тодішній міністр культури Василь Вовкун боявся показувати глядачам, тому що, мовляв, «ще не настав час». Коли я його запитав, чому в Україні настав час показувати фільми «Бандитський Петербург» та «Бригада», він просто втік.

– Окрім телебачення, Ви займаєтеся ще й науковою роботою. Розкажіть про це.

– Недавно вийшла моя нова книга «Дорогичинська битва 1238 року: таємниці однієї перемоги» для курсантів військової академії, тому що я вважаю, що курсанти мають вчитись на українських перемогах. Думаю, книга буде цікава і для всіх інших читачів, адже вона побудована на матеріалах, які до сьогодні замовчувались. Книга є науковим доповненням до фільму. Ми мусимо змінювати уявлення про Україну, навіть самих українців, зокрема, з позиції телебачення. За приклад можна взяти канали Discovery, History та ін., і орієнтуватися на них, адже телебачення має не дебілізувати громадян, а розвивати і виховувати.

Розмову вела Наталія Бойченко

Гравець: 
Еней Харалужний
 
Форум Підтримати сайт Довідка