Важливість: 
2
Що таке гра

В масовій свідомості багатьох наших людей панує думка про те, що ігри – це щось несерйозне, інколи навіть небезпечне, що ігри можуть зробити людину залежною і мати негативний вплив на її мозок. Чи це так? Чи та діяльність, яку вони вважають грою, – насправді гра? Чи є грою забавки на гральних автоматах?

Я вас здивую. Гральні автомати – це не гра.  

Що ж таке гра? Чому люди грають, а поважні американські університети навіть проводять курси з теорії ігор або із загального ігро-грання (General Game Playing)? Чому застосування ігрових елементів і технік стало бізнесовою стратегією? Чому виникла нова інтегрована дисципліна - ігрофікація (gamification), яку останні декілька років залюбки вивчають молоді (та й не тільки молоді!) люди.

Ігри дозволяють зрозуміти багато людських активностей, наприклад, аукціони, поведінку на фінансових ринках, навіть міжнародні конфлікти. Теорія ігор – це математичне моделювання стратегічної взаємодії між раціональним та ірраціональним.

Гра – це серйозна і приємна річ водночас. Базовою основою гри є наявність задоволення і бажання.  Гра – це математика і психологія.  

Дати визначення, що таке гра, намагалися найбільші філософи і мислителі. А Людвіг Вітгенштейн, видатний філософ 20 сторіччя, вважав, що взагалі неможливо дати визначення такому поняттю, як гра, що у ігри немає меж.

Існує безліч різних ігор – починаючи від гри в класики і закінчуючи Монополією та Світом воркрафту (World of Warcraft). Одні ігри мають систему балів або набирання очків, інші передбачають переможців та програвших, в багатьох є команди, etc. Але не існує чогось такого, що використовуєтья у всіх іграх.

Канадській філософ Бернард Сьютс намагався проаналізувати природу людського мислення і звернув увагу на те спільне, що є у всіх іграх. Він визначив гру як добровільне подолання перешкод. Кожна гра спирається на три поняття:

перше – ігри мають певну ціль;

друге – ігри мають встановлені правила (причому гравці добровільно виконують ці правила);

третє – ігри мають в собі розважальне ставлення.

У цьому контексті потрібно згадати голландського вченого Йогана Гьойзінги.

Його книга «Людина граюча» ("Homo Ludens") містить розширену аргументацію, що ігри є важливим компонентом того, що робить нас людьми, навіть важливішим за такі речі, як релігія або закони. В іншій книзі під назвою "The Magic Circle"  він пропонує концепцію, що гра є фізичною межею, яка відділяє світ гри від того, що ми називаємо реальним світом. Іншими словами, гра є чимось особливим. Коли ви знаходитеся у магічному колі гри, для вас діють правила гри, а не реального світу, і ви їх добровільно виконуєте.

Отже гра – це фізична або інтелектуальна активність людини, яка має цілі і задачі, правила і розважальну складову.

Дуже важливо також розрізняти те, що є грою, і те, що можна назвати ігровим процесом – «гранням», «бавленням» (англ. Play). Яка різниці між грою (game) і гранням (play)?

Грання – це витрата буйної енергії, за визначенням Фрідріха Шіллера і спонтанна діяльність з метою розважитися, за визначенням іншого філософа – Джорджа Сантайани.

Всесвітньо відомий психолог Лев Виговський каже про розваги як про засіб створення зони найближчого розвитку. Він вважає, що дитина, коли навчається, демонструє певний  рівень досягнень, але дитина також має потенціал, який значно більший, ніж той, що демонструє дитина. Зона найближчого розвитку, яку може створити вчитель-професіонал та навчальна система можуть допомогти дитині перетнути кордони особистих умінь та просуватися далі, демонструючи більш високий рівень своїх здібностей. У такому контексті ігровий процес допомагає дитині досягти зони найближчого розвитку. У ігровому процесі поведінка дитини завжди не співпадає з поведінковою нормою його середнього віку.

Остання цитата належить Каті Сален та Еріку Циммерману – розробникам ігор, які написали книгу під назвою «Правила гри» («Rules of Play»). Про ігровий процес вони кажуть як про вільне переміщення у рамках більш жорсткої структури.

Отже те, про що кажуть всі цитати та концепції – ігровий процес є свободою. Ігровий процес - це нагода робити все, що хочеться, але в межах певної структури. Тобто, існують певні обмеження, а участь у процесі гри береться заради самого процесу.

Що стосується ігор (games), то вони формальні, структуровані і мають результат. За визначенням Сіда Мейера – видатного розробника ігр «Цивілізація»,  ігри – це серія значущих виборів (series of meaningful choices).

Отже ігри – це формальна система з певним набором виборів, і ці вибори мають певний зміст. Ігра – це те, що має правила, які добровільно виконуються. Ігра – це те, що передбачає результат (outcome).  

Тепер зрозуміло, чому гральні автомати – це не гра? 

Додатково: Потлач – свято щедрого дарування та ігрової змагальності за честь і славу

Наші інтереси: 

Гральні автомати – це не гра.  

Гравець: 
Олена Каганець

Новини від RedTram - для збільшення прихильників НО

Loading...
 
Форум Підтримати сайт Довідка