Зображення користувача Олена Каганець.
Олена Каганець
443

Україна має стати лідером Балто-Чорноморського регіону, мілітаризованою, інноваційною, наступальною нацією

Однією з головних бід українців є хронічна нездатність вийти за рамки поточного моменту, подивитися трохи далі своїх поточних турбот і визначити для себе напрямок руху. Як результат - Україна знову і знову в якості керованої ззовні маріонетки. Вічно спляча нація з величезним і постійно нерозкритим потенціалом. Тому потрібна стратегія, яка об'єднає і дасть перспективу. Бачу її в побудові власного центру сили в Балтійсько-Чорноморському регіоні на основі наступних ідеологем: 

- Україна як лідер Східної Європи 

- Україна як ключова країна взаємодії Сходу і Заходу 

- Україна як лідер слов'янського світу 

- Україна як еталон успішного народовладдя 

- Україна як прогресивна, інноваційна держава вільних людей 

- Україна як мілітаризована наступаюча нація з блискучими військовими традиціями 

Здійснити це неможливо без: 

- Мобілізація всіх ресурсів нації на захист суверенітету і ривка вперед 

- Мілітаризація економіки і свідомості нації 

- РЕФОРМ всіх систем життєдіяльності держави, одним з ключових умов чого є справжня люстрація 

Геополітично наступ України має грунтуватися на: 

- Демонтажі докорінно ворожої Україні російської імперської державності (проблема не в Путіні, а самій основі російської шовіністичної імперської ідеології)

- Подальшої експансії на схід з виходом на позначений на карті рубіж (включені території є етнічно спорідненими і можуть бути "переварені" в середньостроковій перспективі) 

- Співробітництво з Північним Кавказом, з яким у України буде спільний кордон (майбутня державність регіону залежить від процесів взаємодії черкеського Заходу і нахско-дагестанського Сходу регіону) 

- Замиканні Північно-Євразійського шляху (неясний статус територій між Україною та Казахстаномом: багатонаціональні Волгоград-Астрахань) і Балто-Чорноморського шляху (на основі розширення партнерства з давніми друзями України: Польщі, Білорусі та Балтії), що дозволить Києву виступити в якості як мінімум регіонального лідера.

 Але спочатку українці повинні перестати мислити містечково, відкинути комплекси неповноцінності і сміливо глянути в майбутнє. Лугандонская болячка тимчасова. Україна вічна. 

Хто готовий вибрати цей шлях?

Поширити цю сторінку: