Зображення користувача Народний Оглядач.
Народний Оглядач

Біфуркація-2004

Під такою інтригуючою назвою 7 листопада 2003 року пройшов круглий стіл, організований журналом “Перехід-IV”, Європейським університетом та Київським читацьким клубом “Перехід-IV”. Зібрання проходило у формі “мозкового штурму”, в якому взяли участь експерти з футурології, політології, мистецтвознавства, соціальних процесів. Головне питання: в якій точці перехідного періоду ми перебуваємо і що нам несе 2004-й рік?

З головною доповіддю Жнива Господні починаються в 2004 році виступив головний редактор журналу “Перехід-IV” Ігор Каганець. На основі комплексного аналізу він показав, що вихід України до нової екологічно-цивілізаційної ніші відбувається у два етапи: 1) виокремлення new-УРСР з імперського тіла СРСР; 2) визрівання в тілі цього унезалежненого імперського уламку нового українського етносу і його держави нового циклу.

Перший, підготовчий етап Великого Переходу відбувся протягом 19-річного Метонового циклу: 1983—2002. Цей цикл, як відомо, відповідає за перетворення свідомості в рамках міжформаційних переходів. Він має структуру 8+8+3: спочатку визрівання нових тенденцій (у нашому випадку — до 1991 р.), потім вихід їх “на поверхню” і поступове посилення (1999 р.), нарешті тріумфальне утвердження цієї проміжної пострадянської псевдоукраїнської держави (до 2002), втрата мети і вичерпання сенсу її існування.

На тлі утвердження new-УРСР, в її старечому тілі з 1996 року почалось формування нової соціальної істоти. Її народження, становлення і перемога вкладається в інший 19-річний Метонів цикл: 1996—2004—2012—2015.

Перша восьмирічка цього циклу завершилась у 2003 році формуванням ідеології Великого переходу. Протягом 2004—2005 років те, про що досі писалося в газетах і журналах, має стати елементом політичних програм і соціальної практики. У 2012 році в Україні вже має бути сформовано державу нового циклу, а у 2015 році відбудеться тотальне утвердження нового способу життя.

Вірогідно, що у 2004 році, особливо з другої половини червня, спостерігатимемо в Україні пасіонарний спалах. Він має бути не таким буйним і хаотичним, як у 1991 році, а значно структурованішим і конструктивнішим.

Ігор Каганець нагадав, що біфуркація — це історична розвилка, короткочасний момент особливої системної пластичності, коли слабкими, але точними “впливами-уколами” можна досягнути масштабних наслідків.

Доповідач також розглянув відмінність Біфуркації-2004 від Біфуркації-99.

У 99-му році, тобто на 16-му році Метонового циклу, стояло питання про зміну владної еліти і, відповідно, характеру перехідної української держави як уламку СРСР. Тобто Біфуркація-99 мала переважно політичний характер.

У 2004 році, тобто на 8-му році нового перехідного Метонового циклу, у всій гостроті постане питання про релігійно-світоглядні основи української держави нового циклу — Третього Гетьманату. Іншими словами, хвороба зайшла настільки далеко, що просто зміна владної еліти вже нічого не вирішить — потрібно змінювати світогляд і весь спосіб життя.

Отже, Біфуркація-2004 матиме переважно світоглядно-ідеологічний характер. Пасіонарний спалах і масове зацікавлення населення України новими ідеями потрібно несильними, але точними діями спрямувати у продуктивне річище індивідуальної та цивілізаційної трансформації.

Після виголошення доповіді почалося її активе обговорення. Почали з аналізу поточної ситуації і пошуку інтелектуальних та політичних структур, здатних вплинути на перебіг Біфуркації-2004.

Перше питання: чи є в Україні ще якісь (окрім нашого) футурологічні центри, спрямовані на пошук цивілізаційної альтернативи і здатні виступити генератором духовно-вольового імпульсу? На жаль, відповідь була негативна. В результаті розгляду відомих інтелектуальних центрів, що мають відношення до України, учасники “мозкового штурму” змушені були констатувати: всі ці структури в основному займаються або обґрунтуванням вже прийнятих стратегічних рішень, або піаром тих чи інших політико-економічних груп. Причому зусилля згаданих інтелектуальних центрів спрямовані на стабілізацію (консервацію) існуючої збоченої системи, в кращому випадку — на її гармонізацію (краще було б сказати — на “гальванізацію трупа”).

Врешті-решт учасники зібрання вирішили, що треба відкинути зайву скромність і головним футурологічним центром України вважати неформальну групу експертів, об’єднаних навколо журналу “Перехід-IV”. Принаймні, діяльність цього центру є найбільш довготривалою (з 1996 року), системною (журнал, 5 інтернет-сайтів, регулярні “круглі столи” і “мозкові штурми”, резонансні публікації у вітчизняних та закордонних ЗМІ, участь у телепрограмах), незалежною (центр фінансується самими його учасниками) і відкритою (всі акції центру висвітлюються в електронних і друкованих ЗМІ).

Друге питання: хто може стати споживачем розробок футурологічного центру “Перехід-IV” та носієм організаційно-вольового імпульсу нової української нації?

Існуючі в Україні політичні партії — як провладні, так і опозиційні — є складовими елементами тієї ж самої збоченої системи, тож бачити в них навіть потенційних носіїв перетворень принаймні несерйозно.

Значно перспективніше виглядають громадські організації. На думку одного з присутніх експертів, можливості впливу громадського сектора України вже майже зрівнялися з можливостями держави. Слабкістю третого сектора є його розпорошеність і різноспрямованість, тож говорити про нього як про носія організаційно-вольового імпульсу передчасно, адже він сам потребує організації.

Не краща ситуація з український дрібним і середнім бізнесом, тобто з середнім класом. Позитивним моментом є його нинішня активізація: досі він намагався існувати “паралельно” з державою, проте в пошуках грошей для свого існування вона вже порушила “пакт про ненапад”, оскільки взяла курс на суттєве збільшення податків з 3-мільйонної армії дрібних підприємців. Таким чином, український середній клас є споживачем і потенційним втілювачем антиолігархічних ідей Великого переходу, але лише після того, як самоорганізується і сформує власне політичне представництво.

Ідея суттєвого посилення ролі духовної еліти та військових у випадку реалізації моделі Брахманат—Гетьманат може знайти багато активних прихильників серед духовенства і військових, але, знову ж таки, для цього потрібно добласти багато просвітницьких та організаційних зусиль.

Взагалі-то відповідь на поставлене вище запитання дає теорія Великого переходу. Річ у тім, що народження попередніх українських націй (анти, руси, козаки) відбувалося внаслідок впливу зовнішнього етнотворчого фермента (галілеяни-тиверці, варяги, литовське лицарство)(див.: Етнічна основа християнства: гали—галілеяни—тиверці). На сьогодні функцію такого фермента (в термінах етногенетики — чоловічого начала) може виконати діаспора Четвертої хвилі. В першу чергу йдеться про понад 2-мільйонну українську трудову міграцію в країнах Західної Європи, яка, до речі, нині є для України найбільшим інвестором (щороку приблизно пів мільярда американських доларів). У випадку добре продуманих просвітницьких та організаційних зусиль Четверта хвиля може стати потужним чинником народження нової України.

Своєчасне ідейно-організаційне об’єднання європейської Четвертої хвилі можливе лише за цілеспрямованого впливу української діаспори США та Канади, адже вона відрізняється від європейської значно вищим інтелектуальним та організаційно-діловим потенціалом. Аналізуючи потенції американо-канадської діаспори, учасники “круглого столу” виділи дві її групи:

1) “безнесмени” — ті українці, яких може зацікавити проект Великого Переходу передусім з погляду розгортання їхнього бізнесу;

2) “воїни” — ті українці, яких найбільше цікавлять духовні та творчі аспекти Великого Переходу.

Додатковим стимулом для обох груп може стати все зростаюче відчуття непевності та дискомфорту в США та Канаді (зростання соціальної та психологічної напруженості, падіння якості життя, передчуття дезінтеграції і загальної катастрофи тощо), а також загрози поступового розмивання нинішньої якої не є, та все ж України, знищення першоджерела їхньої етнічної ідентичності з неминучою втратою сенсу життя.

Робота “круглого столу” була завершена формулюванням головних напрямків діяльності футурологічно центру “Перехід-IV”:

1) популяризація власних розробок за допомогою публікацій у ЗМІ, видання відповідної літератури, участь в конференціях, семінарах та круглих столах, проведення власної масштабної конференції на початку 2004 року, активізація активності в інтернет-просторі;

2) активізація контактів зі структурами української діаспори;

3) продовження теологічних та футурологічних досліджень.

------------------------------------
В тему:

МИ, БРАХМАНИ І КШАТРІЇ, або практика Сонячної Революції

Космічні цикли і практика Великого Переходу

Брахманат Вишня Борія

Феномен Четвертої Хвилі

Музика і політика

Гетьманська модель: історичний досвід і перспективи

Авторитарні моделі XX століття

Авторитарна модель у контексті українського солідаризму

Глобалізація і нації з точки зору Переходу-IV

Надцивілізація Волі

Нова арійська культура: естетика, стиль, дизайн

Арійський стиль: від теорії до практики

"Перехід-IV" - він і в Африці "Перехід-IV"

Скорочення шляху. Національний лідер-2004: мобілізатор чи цілитель?

Побачив світ 12-й випуск журналу "Перехід-IV"

Підписуюсь на новини

Останні записи