Так звучить філософська концепція звичаєвої гри «Згадай себе!», що започаткована у середовищі Третього Гетьманату. Її ідеї поширюються серед українців та втілюються у різноманітних заходах і проектах. Глибинний зміст залучення людей до такої взаємодії – це реконструкція минулого з метою підключення до егрегору роду та отримання позитивної енергії для конструювання майбутнього.
У листопаді-грудні Таращанською районною гімназією «Ерудит» реалізовано проект «Духовність українського народу», який підготовлений ситуативним гуртком учнів 2-10 класів, вчителів та їх батьків. «Коло Свароже», «Світове дерево», «Велесова книга», «Дажбожі онуки», «Загадка української душі» - це назви блоків-акцій, кожен з яких тривав тиждень. Цикл лекцій, семінари, перегляд та обговорення науково-популярних фільмів, мультфільмів, відтворення давніх традицій та обрядів, створення книжки-розмальовки для молодших школярів, конкурс малюнків, флеш-моб, конференції – це ще не весь перелік роботи, здійсненої учасниками ситуативного гуртка.
6 грудня близько 50 дітей стали учасниками флеш-мобу на одній із перерв на подвір’ї школи. Ця акція була присвячена Велесу, адже саме цього дня, за уявленнями наших предків, бог багатства та знань спускається на землю по сонячному промінню і приносить зародки майбутнього врожаю. Діти під спів обрядової пісні відтворювали в танці сакральні фігури: коло, зірку та спіраль.
Про свої відкриття, здійснені протягом листопада, учасники ситуативного гуртка доповіли для учнів 5-7 та 8-11 класів на двох конференціях. Молодші гімназисти довели, що одним із найбагатших джерел дослідження світогляду наших пращурів є народна казка. Адже вона народилася тоді, коли старші члени роду описували молодшим обряди. В казці збереглося багато що від міфів, які побутували у предків слов’ян ще в кам’яному віці. Де ростуть молодильні яблука? Чому Баба Яга живе в такій дивній хатці? Чому Кощій зветься Безсмертним, хоча вмирає від руки світлого героя в кожній казці? Чому яйце зветься маленьким раєм – райцем? Чому не можна даремно свистіти? Чому звірі в казках вміють розмовляти? Ці та багато інших подібних запитань було розкрито маленькими доповідачами конференції для своїх однолітків.
Настанови нащадкам наші пращури залишили нам у вигляді словесних правил, що збереглися у зразках усної та писемної прадавньої літератури. «Велесова книга», «Слово о полку Ігоревім», «Повчання дітям» Володимира Мономаха, народні думи, приказки, міфи, обрядові пісні. Досліджуючи ці твори, старшокласники пізнавали світогляд предків, спробували наблизитися до розуміння їхніх духовно-вольових якостей. І зрозуміли: потрібно бігти до молодого дерева, посадженого своїми руками, подарувати йому стрічку й загадати бажання; дівчині знайти свою берізку-куму, а хлопцеві - побратима ясена.
Ці дерева ростуть на подвір’ї школи не тільки для краси та затінку. Вони є «порталом» (вислів одного дев’ятикласника про Світове дерево) , що допоможе нам доторкнутися живильного чару рідної землі. Земля – мати наша. З неї виходимо, по ній ходимо, в неї і йдемо. З рідною, святою землею пов’язана не тільки практична діяльність українців, а й їхнє духовне життя. Отчий край – джерело нашої любові й патріотизму. Для пращурів спілкування із землею, хліборобство, було священнодійством. Планетарно-космічний образ колоска відбився в мові народу, де «коло» - символ сили небес, а «сок» - живильність землі.
Хліб, як син Землі та Сонця, освячує все життя людини. Він, вирощений своїми руками на своїй Богом даній землі, є справжнім духовним багатством українського народу.
Допомогти гімназистам відчути духовну спорідненість з попередніми поколіннями – такою була мета координаторів проекту. Найбільшим подарунком і найвищою оцінкою цієї роботи став самостійно зроблений учнями висновок про те, що хрестиянська церква не відкинула світоглядні надбання народу, а навпаки – все перейняла як Господню мудрість, як мудрість Всесвіту.
Готові дізнатися, чому ваше життя – це як метаморфоз гусениці, але з купою екзистенційних криз і без кокона? У новому подкасті ми розбираємо сім стадій розвитку людини – від крихітного плоду до...
Від реконструкції минулого до конструювання майбутнього (відео)
Світ:
6 грудня близько 50 дітей стали учасниками флеш-мобу на одній із перерв на подвір’ї школи. Ця акція була присвячена Велесу, адже саме цього дня, за уявленнями наших предків, бог багатства та знань спускається на землю по сонячному промінню і приносить зародки майбутнього врожаю. Діти під спів обрядової пісні відтворювали в танці сакральні фігури: коло, зірку та спіраль.
Про свої відкриття, здійснені протягом листопада, учасники ситуативного гуртка доповіли для учнів 5-7 та 8-11 класів на двох конференціях. Молодші гімназисти довели, що одним із найбагатших джерел дослідження світогляду наших пращурів є народна казка. Адже вона народилася тоді, коли старші члени роду описували молодшим обряди. В казці збереглося багато що від міфів, які побутували у предків слов’ян ще в кам’яному віці. Де ростуть молодильні яблука? Чому Баба Яга живе в такій дивній хатці? Чому Кощій зветься Безсмертним, хоча вмирає від руки світлого героя в кожній казці? Чому яйце зветься маленьким раєм – райцем? Чому не можна даремно свистіти? Чому звірі в казках вміють розмовляти? Ці та багато інших подібних запитань було розкрито маленькими доповідачами конференції для своїх однолітків.
Настанови нащадкам наші пращури залишили нам у вигляді словесних правил, що збереглися у зразках усної та писемної прадавньої літератури. «Велесова книга», «Слово о полку Ігоревім», «Повчання дітям» Володимира Мономаха, народні думи, приказки, міфи, обрядові пісні. Досліджуючи ці твори, старшокласники пізнавали світогляд предків, спробували наблизитися до розуміння їхніх духовно-вольових якостей. І зрозуміли: потрібно бігти до молодого дерева, посадженого своїми руками, подарувати йому стрічку й загадати бажання; дівчині знайти свою берізку-куму, а хлопцеві - побратима ясена.
Ці дерева ростуть на подвір’ї школи не тільки для краси та затінку. Вони є «порталом» (вислів одного дев’ятикласника про Світове дерево) , що допоможе нам доторкнутися живильного чару рідної землі. Земля – мати наша. З неї виходимо, по ній ходимо, в неї і йдемо. З рідною, святою землею пов’язана не тільки практична діяльність українців, а й їхнє духовне життя. Отчий край – джерело нашої любові й патріотизму. Для пращурів спілкування із землею, хліборобство, було священнодійством. Планетарно-космічний образ колоска відбився в мові народу, де «коло» - символ сили небес, а «сок» - живильність землі.
Хліб, як син Землі та Сонця, освячує все життя людини. Він, вирощений своїми руками на своїй Богом даній землі, є справжнім духовним багатством українського народу.
Допомогти гімназистам відчути духовну спорідненість з попередніми поколіннями – такою була мета координаторів проекту. Найбільшим подарунком і найвищою оцінкою цієї роботи став самостійно зроблений учнями висновок про те, що хрестиянська церква не відкинула світоглядні надбання народу, а навпаки – все перейняла як Господню мудрість, як мудрість Всесвіту.
В тему:
Машина часу «Третій Гетьманат» – реконструкція козацького духу в технотронну епоху
Конференція читацьких клубів Перехід-IV започаткувала розробку гри «Згадай себе!»
Згадай себе!
Зоряний мандрівник (Згадай себе!)
Фільм "Арійський стандарт" - прорив в українську свідомість!
Діти у Просторі волі
Таращанська гімназія «Ерудит»: Життя преображається – творимо!
Нова еліта вже плекається!
Галілея і хрестиянство: українські корені
Структура Арійської релігії (відео, аудіо)
Зверніть увагу
Від гомо сімплекс до гомо триплекс: невідомі стадії людського розвитку – подкаст на Радіо Гартленд