Зображення користувача Народний Оглядач.
Народний Оглядач

Чаювання для президента

Ми не платимо податків доти, доки у владі немає наших представників. Середній клас створює своє політичне представництво. Засіб самоорганізації - соціальні мережі.

2 листопада в США відбулися проміжні вибори до Конгресу США, на яких республіканці здобули переконливу перемогу. В цьому їм допоміг так званий «Рух чаювання», який закликає до зниження податків, зменшення ролі уряду і дотримання Конституції. «Проміжними» вибори названі тому, що проходять рівно через два роки після і за два роки до виборів Президента.

Але що це за Рух чаювання? Англійською він називається Tea Party movement. Tea Party можна перекласти як «чайна партія» або «чайна вечірка, чаювання». Це – громадський рух, який виник у 2009 році і потрапив під крило Республіканської партії як її консервативне відгалуження. Більшість чаювальників є білими і виступають за традиційні американські цінності. Принципи їхнього руху – свобода особистості, обмежений уряд, економічна свобода. Чаювальники виступають за захист Конституції, за те, що рішення про збільшення податків може ухвалюватися тільки двома третинами голосів конгресменів, а податковий кодекс має бути простим і коротким – не більшим за розміром, ніж Конституція, а це – 4500 слів.

СПУСКОВИЙ ГАЧОК РЕВОЛЮЦІЇ

Назва руху походить від так званого «Бостонського чаювання», англійською – «Boston Tea Party». 16 грудня 1773 року американські колоністи, переодягнувшись індіанцями, викинули в гавань Бостона ящики з чаєм, що належав англійській Ост-Індській компанії. Вона мала від англійського парламенту монопольне право на постачання чаю. «Бостонське чаювання» викликало кризу і, на думку деяких істориків, стало «спусковим гачком» вибухового розвитку подій. Можна сказати, що незалежність США почалася з «Бостонського чаювання».

Напруга між Великобританією та її північноамериканськими колоніями почалася ще у 1760-ті роки, коли Парламент посилив податковий тиск у колоніях задля збільшення прибутків метрополії. Колоністи виступили проти цього, аргументуючи свої дії британською конституцією, згідно з якою піддані британської корони можуть оподатковуватися тільки за згодою свого представництва у Парламенті. Такого представництва не було, тому колоністи висунули гасло «No taxation without representation!» – Ні оподаткуванню без представництва!

Бостонське чаювання стало відомим у всьому світі, воно надихало багатьох відомих активістів та реформаторів, зокрема Магатму Ганді. Протягом десятиліть лейтмотив «Бостонського чаювання» використовувався американською громадськістю в боротьбі за зниження податків, зокрема, в 1990 роки. А 16 грудня 2007 – у річницю «Бостонського чаювання» – кандидат у президенти США Рон Пол зібрав на свою підтримку понад 6 мільйонів доларів. Це абсолютний рекорд одноденного збору пожертв серед всіх кандидатів і партій за всю історію США. Характерно, що «системні» ЗМІ замовчали цю надзвичайну подію.

Кажуть, що ідея створення «чайної партії» народилася саме тоді, в середовищі прихильників Рона Пола. Базою руху стали представники середньої ланки Республіканської партії, які шукали відповідь на зростання популярності президента Барака Обами. Ключову роль зіграли активісти-лібертаріанці з Чикаго, які за допомогою інтернету поширили ідею чаювання серед уже існуючих груп.

МЕРЕЖЕВА СТРУКТУРА ДОБРОВОЛЬЦІВ

Сьогодні рух чаювальників – це об’єднання тисяч регіональних ініціатив, громадських організацій та груп. Деякі місцеві групи утворилися на базі спільнот прихильників білого домінування - це расисти, противники міграції, білі фашисти. Більшість місцевих груп сповідують націоналізм. Чаювальники не мають центрального керівництва, а координація їхньої діяльності базується на співробітництві цих організацій та груп з активним використання сучасних засобів телекомунікацій.

Рух чаювальників не є політичною партією, і кандидати від нього не балотуються ні в Конгрес, ні на інших виборах. Проте деякі республіканські кандидати користуються підтримкою руху. Наприклад, видатний діяч «Руху чаювання» Ренд Пол (син згаданого вище Рона Пола) був обраний сенатором від штату Кентуккі на виборах у листопаді 2010 року. Кандидати від «Чайної партії» здобули перемогу на праймеріз також у Делавері, Нью-Йорку, Колорадо, Коннектикуті, Неваді і Юті.

«Чайна партія» вже налічує десятки мільйонів прихильників, а праймеріз показали, що ця сила набирає обертів. Її головна ідея: поки немає у владі наших представників, ми не будемо платити податків. 19 лютого 2009 року Рік Сантеллі, аналітик чиказької біржі і оглядач телевізійного каналу CNBC, у прямому ефірі агресивно виступив проти політики економічного порятунку від Обами – і миттєво став героєм для правих. Після цього він закликав схожих на нього «капіталістів» зв’язатися з ним. Він став одним з організаторів руху.

Рушійна емоція чаювальників – це злість на Обаму, який 1) не білий; 2) неправильно використовує кошти платників податків. Дві головні теми, на яких будувалися всі протести чаювальників – це спротив реформі охорони здоров’я і програмі економічного порятунку Обами.

Журналіст Джеймс Кребтрі у листопадовому номері британського журналу «Проспект» наводить дані опитування Нью-Йорк Таймз/CBS: 18% американців, які підтримують «Чайну партію», це люди з достатком вищим і освітою кращою, чим у середньому. Вони переважно білі, консервативних поглядів і поважного віку. Їх єднає думка, що уряд має забагато влади і контролю над їхнім життям. Дехто з прихильників «Чайної партії» – лібертаріанці, але більшість – менш заідеологізовані і об’єднані недовірою до американської політичної та бізнесової еліти.

За словами журналіста, Вашингтонський університет виявив, що ТРИ ЧВЕРТІ прихильників «Чайної партії» погоджуються з тим, що «якщо чорні краще старатимуться, вони зможуть бути так само забезпеченими, як і білі». Для порівняння: такої думки дотримується тільки ТРЕТИНА всього населення США. Це значить, що в середовищі чаювальників концентруються люди праці, орієнтовані на власні сили, а не державні програми допомоги.

«Чайна партія» є технологічною організацією, що робить свою справу через Скайп і соціальні мережі Фейсбук та Нінг. Ральф Бенко, активіст «Чайної партії», пояснює: «Існує 200 регіональних лідерів, які збираються на телефонній конференції раз на тиждень, обговорюють ідеї і бачать, чи є справжній ентузіазм їх реалізовувати. Ці регіональні лідери потім вступають в контакт з головами різних груп та організацій і є тими, хто влаштовує зустрічі та зібрання».

ТРЕТЯ СИЛА СЕРЕДНЬОГО КЛАСУ

Мережева структура чаювальників не має єдиного лідера, проте у неї є свій авторитетний «гуру». Це згаданий вище Рон Пол, 1935 р. н. — доктор медицини, конгресмен від Республіканської партії, автор бестселерів «Революція: Маніфест» (2008) і «Кінець ФРС» (2009). Він двічі висувався кандидатом на вибори Президента США від Лейк Джексон, штат Техас. Він голосує проти майже всіх пропозицій збільшення урядових витрат. Він дав обіцянку ніколи не збільшувати податки. Він вважає, що протягом останнього століття Сполучені Штати прямують до диктатури.


Конгресмен Рональд Ернст «Рон» Пол

Пол називає себе прихильником вільного ринку в розумінні Австрійської школи економіки і виступає за помірні податки. Зокрема, він пропонує ліквідувати Федеральне податкове управління та Федеральну резервну систему і підтримує ідею повернення до золотого стандарту. В соціальній політиці він є противником абортів і обмежень на володіння зброєю.

Кандидатура Рона Пола має сильну підтримку інтернет-користувачів. Так, незалежно від офіційної кампанії зі збору грошей на президентські вибори, у жовтні 2007 року був заснований сайт добровольців, які поставили перед собою завдання збирати на підтримку Рона Пола по 1 мільйону доларів щотижня. Журналісти охрестили цю спробу «грошовою бомбою», закладеною багаточисельними добровольцями під істеблішментом США. З жовтня по грудень Пол зібрав 19 мільйонів доларів пожертв на свою виборчу кампанію, у чому обійшов всіх інших республіканських кандидатів на президентський пост. Причина такого успіху в тому, що він є виразником інтересів американського середнього класу, а не люмпенів і олігархів, що їх ці люмпени й обирають у владу за подачки або обіцянки.

ПОВЕРНЕМО НАШУ КРАЇНУ!

На нинішньому етапі рух чаювальників тісно пов’язаний з республіканцями, проте з часом він може стати самостійною, третьою силою, використавши республіканців як політичний трамплін. Згідно з даними чикагського агентства «Сем Едамс Алайанс», близько 70% вступаючих у рух приходять від республіканців. Нині діючий губернатор-республіканець Роберт МакДоннел визнає, що багато хто з чаювальників раніше голосував за республіканців, «але втратив до них довіру, коли ті стали проводити закони і програми, що розширюють роль уряду».

На відміну від цих республіканських угодовців, що намагаються направити стихійний «рух чаювання» у своє партійне русло, Рон Пол видається чаювальникам найменш партійно заангажованим і найпривабливішим для творення свого, третього курсу. Від нього тримаються подалі багато важливих республіканців, особливо після його заяв про необхідність ліквідації Федерального податкового управління, ФРС і головних ЗМІ. Йому загрожували фізичною розправою за його жорстку позицію щодо нелегальної імміграції. Його відкрито висміювали інші республіканські кандидати під час президентської кампанії 2008 року за вимогу припинити іракську війну та інші американські інтервенції. Він наполягав, що згідно з Конституцією тільки Конгрес має право оголошувати війну, отже всі поточні військові авантюри – антиконституційні.

Чаювальники сподіваються на повернення добрих часів свободи, їхнє гасло: «Take our country back» – Повернемо нашу країну! Вони вірять, що на президентських виборах 2012 року їхній кандидат зможе перемогти і спрямувати США до оздоровлення. Їхні надії мають вагомі підстави: 20 лютого 2010 р. за підсумками попереднього голосування, проведеного серед членів Республіканської партії США, конгресмен Рон Пол був обраний кандидатом на посаду Президента на виборах 2012 року. Якщо збережеться наявна динаміка, то у 2012 році американський середній клас зможе влаштувати президенту Обамі незабутнє чаювання.
 


В тему:

Трамп винайняв приватних детективів, щоб з’ясувати, де народився Обама

Український дракон, або конкурс на Президента

Кількість зареєстрованих користувачів соціальної мережі Facebook в Україні перевищила 700 тисяч

Податковий кодекс: помста середньому класу чи його заохочення до створення масового руху?

Задля мирного розвитку треба позбутися двомовності, поліетнічності і мультикультуралізму

Золота доба організованих спільнот

Расизм – це добре. Докази.

Держава-гвинтокрил. Інформаційна стратегія Третього Гетьманату

Нова угода снайперів

Що робити? Програма «Три О»: Оздоровлюйся! Організовуйся! Озброюйся!
 

Підписуюсь на новини

Останні записи