Зображення користувача Народний Оглядач.
Народний Оглядач
24

Усе тільки починається!

Категорія:

У країні виник великий інформаційний каньйон взаємного нерозуміння усього, що діється. На одному боці прірви теле-населення, а на іншому - Інтернет-нація.

Щовечора, як і останніх двадцять років поспіль, український телеглядач продовжує воювати у Другій світовій телевійні з наголосом на Вітчизняній.



"Кіно і німці" міняється на "кіно і мєнти" на тлі триколорів, двоголових орлів, портретів Дзержинського та Путіна на стінах відділків. Історії про московських зірок шоу-бізнесу, комедійні серіали із жартами рівня радянського "Аншлагу" та різні вітчизняні "фрік-шоу", мегатонни бездарної реклами з величезною кількістю суржику та граматичних помилок у ній. За останні місяці власники телекнопок впіймали ідеологічну струю нового режиму і різко збільшили повтор старого радянського кіно-агітпропу. На регіональних каналах ситуація ще більш драматично-примітивніша.



Це віртуальне життя для пострадянського, безініціативного, зденаціоналізованого елемента займає увесь час поза його роботою. Дві-три години такого телеперегляду прирівнюються до зброї масового знищення. Вітчизняне ТБ глушить співвітчизників як динамітна шашка рибу. Глядачі спливають животом вгору на диванах з виряченими від вибуху очима. І в кожному пакеті каналів завжди присутня танкова дивізія російських каналів кремлівської пропаганди, яка дочавить усіх, хто ще подаває ознаки самостійного сприйняття дійсності. "Думай как мы, думай лучше с нами".



Тренд останніх років – діти втекли на просвітницькі канали Discovery та National Geografic, а молодь масово "звалила" в Інтернет, де кількість якісного відео матеріалу та інформації щохвилини зростає. Цей процес однаковий серед мешканців Києва, Львова, Харкова, Одеси і Дніпропетровська. У заручниках залишилися мільйони мешканців сіл та маленьких містечок, у яких такого Інтернет-вибору немає.



Менше року вистачило, щоб "здати без бою" територію теленовин. Усе частіше після випуску новин в телеящику хочеться крикнути – я хочу жити у тій країні, яку мені щойно показували. Готовий емігрувати в цю райську Україну – країну реформ та стабільності. Острівець спокою у такому буремному світі, де навіть у парижах горять авто і сльозогінний дим закриває вид на Ейфелеву вежу.



А тим часом анти-телевізійні громадяни в лічені хвилини отримують реальну картину дня через Інтернет з необхідними відео-фактами. Швидкість поширення інформації через мережу Facebook вже вища, ніж через ТБ і радіо. Оперативність, різноманітність, аналітичність і головне – відсутність будь-якої цензури. Так тут іде запекла кібер-війна. Присутність інфокілерів та провокаторів по типу "бригада.ру" та інших гебешних та гру-шних працівників клавіатури, кликуш з різних партштабів величезна. Але озброєний Google чи іншим пошуковим сервером користувач не залишається безсилим у цій війні і легко знайде сотні шляхів перевірити інформацію, уникнути цензури.



Дві спільноти живуть день у день у спільній країні. Одним викладають готові пропагандистські схеми трактування історії, подій сьогодення, ідеологічні кліше на завтра. Відчуття дежа вю. Народжені в СРСР ще не забули програму "Время" і політінформації на роботі. Інші самостійно відбирають інформацію, обмінюються файлами та гіпер-посиланнями, дискутують на форумах.



З кожною годиною ці дві суб-спільноти віддаляються одна від одної. Усе далі від взаєморозуміння. Їх опис і пояснення подій, явищ навколишнього життя усе більше різниться. У нас безліч розломів: цивілізаційний, етнокультурний, соціальний, освітній, електорально-географічний. До них додався ще один великий інформаційний каньйон взаємного нерозуміння усього, що діється у ці хвилини в своїй країні та довкола неї. Різний фактаж, понятійний ряд і термінологія. На одному боці прірви теле-населення, а на іншому - Інтернет-нація. Наслідки розлому відчутні в будь-яких громадських місцях від маршрутки до гастроному: агресія, роздратування, хамство, відсутність толерантності. Це французи своє невдоволення проектують на владу і виносять на вулиці. Радянські люди агресію акумулюють у собі, а потім порційно оббризкують таких самих "гнаних та голодних" співгромадян залпами своєї люті.



У схронах внутрішньої еміграції відсиджуються залишки інтелектуального середовища, які відмовилися піти на службу до нового режиму у різні гуманітарні ради. Ці емігранти час від часу виходять на дискусії в цифрову мережу, але також не мають жодних каналів комунікації з великим теле-населенням. Для теле-населення ці інтелектуали ніколи не стануть авторитетними, бо будь-який "басков-галкін" чи черговий "гоша куценко" стоятимуть в табелі про телеранги багатократ вище.



Збільшення розважального контенту ускладнює порятунок теле-населення від паралічу мізків. Але процес відтоку людей від екранів до моніторів щодня наростає. Критична маса гомо сапієнс - ще далека мета, але невпинно наближається.



Масова інтернетизація усього народу повільно, але спроможна засипати цей інфо-розлом нації. Північнокорейський та китайський досвід по стерилізації мережі не так легко впровадити нашим керманичам у стислі терміни побудови "нової країни". Теоретично таке бажання завжди виникає у автократів, проте Інтернет-технології випереджають радянські архаїчні схеми контролю масової свідомості. Практично один системний адміністратор комп’ютерної мережі сильніший за полк цензорів з усією міліцією разом узятою.



Система завжди боялася людей поінформованих. Стара машина телепропаганди вже дає збої. Усе лишень починається...





В тему:



Український дракон, або конкурс на Президента



Держава-гвинтокрил. Інформаційна стратегія Третього Гетьманату



Інформаційна зброя існує тільки в атакуючому варіанті (відео)



Паралельне суспільство: Косівський урок для України



Януковичам вдалося те, на чому зламали собі зуби Рух, Кравчук та Майдан



Стратегія етномережі «Третій Гетьманат» 2010–2011



Конституційні Збори України: правила скликання і мандат делегата



Розмова з Ігорем Каганцем на обласному радіо Січеслава (аудіо)



Ліберальна ідея не спрацювала. Що далі?


Підписуюсь на новини
В тему: 
Поширити цю сторінку: