7 травня департамент інформації Української греко-католицької церкви повідомив, що чотирьох ієромонахів відлучили від церкви. Отці не погоджуються з таким рішенням — живуть і правлять службу в селі Підгірці Бродівського району Львівської області.
Словак 40-річний Самуїл Обергаузер, чехи Ілля Догнал, 53 роки, Методій Шпіржік, 41 рік, та українець 39-річний Маркіян Гітюк належали до василіанського чину Святого Йосафата. 2005-го вони таємно висвятилися на єпископів. Священиків звинуватили в незаконному служінні, розпалюванні ненависті до місцевого ієрарха Михаїла Колтуна й архієпископа Любомира Гузара, непослуху.
Торік восени на Святоюрській горі у Львові оприлюднили вирок церковного суду в їхній справі. Монахів покарали великою екскомунікою, яка забороняє навіть перебувати в храмі під час публічних богослужінь. Отцям не можна також одягати василіанську рясу.
У Підгірцях монахи проводять реколекції — моляться та повчають парафіян. До них з’їжджаються вірні з різних регіонів України.
— Люди до них по-різному ставляться. Одні сварять, інші — по-доброму, — говорить сільський війт Надія Михайлишин, 39 років. — Особисто на мене вони ніяк не впливають. Я не ходжу до їх церкви. Мешканці Підгірців між собою не сваряться. У нас три церкви: хто куди хоче, туди і йде.
У селі священики винаймають хату. Богослужіння правлять у приміщенні колишнього костелу. Для реколекцій громада Підгірців орендує будинок, який раніше був школою початкових класів, поштою. Там ночують приїжджі парафіяни.
Усередині будинку давно не робили ремонту: старі вікна та двері, обшарпані стіни. Уздовж зали стоять дерев’яні лавки. Парафіяни чекають реколекцій, дивляться телевізор.
— Мене сюди на табуретці привезли, — каже 32-річний Володимир Ганець із міста Золочів на Львівщині. — Чотирнадцять років я був залежний від алкоголю. У мене напухло лице, печінка розвалювалася, руки тряслися. Рвав кров’ю, нічого місяць не їв. Лікарі казали, цероз печінки. Чотири доби в реанімації не приходив до себе. Перестав ходити, скакав, тримаючись за табуретку. Одна знайома завезла мене в Підгірці. Тут від душі посповідався. Владика Самуїл наді мною молився. Я почав ходити з паличкою. Після молитв устав на ноги.
Парафіяни кажуть, на реколекції приходять понад сотня людей. 32-річний Олександр Кузь переконує: завдяки молитві вилікувався від хронічного гепатиту та двостороннього туберкульозу легень.
— Лікарі давали два-три роки. У мене з’явився страх перед смертю, — говорить. — Коли приїхав в Унівський монастир, монахи хотіли викликати міліцію. Священик, коли почув, що в мене туберкульоз, відмовився сповідати. У Підгірцях мене зцілили.
Парафіяни готові повстати, аби повернути права підгорецьким отцям.
— Тут усі люди не поміщаються, ставимо палатки на вулиці. Бо де ще таке навчання проводять, як наші владики? — обурюється жителька Підгірців Галина Слаба, 62 роки. — Інші священики не мають часу на науку для дітей, вони заробляють гроші. Наші отці не хочуть наживи. Владика Самуїл бере на плече рюкзачок і йде. Добре, як яка щира душа машиною підкине, а ні — то не один кілометр пішки йде. У них немає ставок на похорон, хрестини, шлюб. Приїжджих обігріють, нагодують, спати покладуть. Ще й на дорогу, хто бідніший, грошей дадуть. Вони строго посту дотримуються. У середу та п’ятницю навіть чаю не п’ють.
Отці Методій і Маркіян одягнуті в ряси.
— У нас боротьба всередині церкви, криза віри. Наша церква зв’язана з неморальним життям, — отець Методій говорить з акцентом.
— Ми виступаємо не проти кардинала Гузара, а проти теперішньої системи. Та він цю систему очолює, — веде далі отець Шпіржік. — Священики хочуть, щоб люди були чорною масою: нічого не розуміли, прийшли до церкви, поспівали, дали гроші й усе. А ми прагнемо, щоби люди розуміли суть. Кардинал Гузар звинуватив нас у багатьох неправдивих речах, позбавив чину. Ми побачили, що всі ігнорують церковні закони, тому й самі їх ослухалися. Висвячувалися в екстремальних умовах. Хто висвітив, не розголошуємо — вони матимуть проблеми.
Шукаєте ключ до вічної молодості та переходу на новий рівень свідомості? У цьому епізоді розкриваємо потужний секрет ельфів – тральфамадорський оптимізм. Дізнайтесь, як перетворити своє минуле на...
Підгорецьких монахів відлучили від церкви
Світ:
09052202e.jpg
Торік восени на Святоюрській горі у Львові оприлюднили вирок церковного суду в їхній справі. Монахів покарали великою екскомунікою, яка забороняє навіть перебувати в храмі під час публічних богослужінь. Отцям не можна також одягати василіанську рясу.
У Підгірцях монахи проводять реколекції — моляться та повчають парафіян. До них з’їжджаються вірні з різних регіонів України.
— Люди до них по-різному ставляться. Одні сварять, інші — по-доброму, — говорить сільський війт Надія Михайлишин, 39 років. — Особисто на мене вони ніяк не впливають. Я не ходжу до їх церкви. Мешканці Підгірців між собою не сваряться. У нас три церкви: хто куди хоче, туди і йде.
У селі священики винаймають хату. Богослужіння правлять у приміщенні колишнього костелу. Для реколекцій громада Підгірців орендує будинок, який раніше був школою початкових класів, поштою. Там ночують приїжджі парафіяни.
Усередині будинку давно не робили ремонту: старі вікна та двері, обшарпані стіни. Уздовж зали стоять дерев’яні лавки. Парафіяни чекають реколекцій, дивляться телевізор.
— Мене сюди на табуретці привезли, — каже 32-річний Володимир Ганець із міста Золочів на Львівщині. — Чотирнадцять років я був залежний від алкоголю. У мене напухло лице, печінка розвалювалася, руки тряслися. Рвав кров’ю, нічого місяць не їв. Лікарі казали, цероз печінки. Чотири доби в реанімації не приходив до себе. Перестав ходити, скакав, тримаючись за табуретку. Одна знайома завезла мене в Підгірці. Тут від душі посповідався. Владика Самуїл наді мною молився. Я почав ходити з паличкою. Після молитв устав на ноги.
Парафіяни кажуть, на реколекції приходять понад сотня людей. 32-річний Олександр Кузь переконує: завдяки молитві вилікувався від хронічного гепатиту та двостороннього туберкульозу легень.
— Лікарі давали два-три роки. У мене з’явився страх перед смертю, — говорить. — Коли приїхав в Унівський монастир, монахи хотіли викликати міліцію. Священик, коли почув, що в мене туберкульоз, відмовився сповідати. У Підгірцях мене зцілили.
Парафіяни готові повстати, аби повернути права підгорецьким отцям.
— Тут усі люди не поміщаються, ставимо палатки на вулиці. Бо де ще таке навчання проводять, як наші владики? — обурюється жителька Підгірців Галина Слаба, 62 роки. — Інші священики не мають часу на науку для дітей, вони заробляють гроші. Наші отці не хочуть наживи. Владика Самуїл бере на плече рюкзачок і йде. Добре, як яка щира душа машиною підкине, а ні — то не один кілометр пішки йде. У них немає ставок на похорон, хрестини, шлюб. Приїжджих обігріють, нагодують, спати покладуть. Ще й на дорогу, хто бідніший, грошей дадуть. Вони строго посту дотримуються. У середу та п’ятницю навіть чаю не п’ють.
Отці Методій і Маркіян одягнуті в ряси.
— У нас боротьба всередині церкви, криза віри. Наша церква зв’язана з неморальним життям, — отець Методій говорить з акцентом.
— Ми виступаємо не проти кардинала Гузара, а проти теперішньої системи. Та він цю систему очолює, — веде далі отець Шпіржік. — Священики хочуть, щоб люди були чорною масою: нічого не розуміли, прийшли до церкви, поспівали, дали гроші й усе. А ми прагнемо, щоби люди розуміли суть. Кардинал Гузар звинуватив нас у багатьох неправдивих речах, позбавив чину. Ми побачили, що всі ігнорують церковні закони, тому й самі їх ослухалися. Висвячувалися в екстремальних умовах. Хто висвітив, не розголошуємо — вони матимуть проблеми.
В тему:
Ігор КАГАНЕЦЬ: І «Пшениця...» поглиблює віру
Молитва «Отче наш» без вставок
Послання кризовому людству
Добра Новина Ісуса Хреста, Сина Божого
Зверніть увагу
Тральфамадорський оптимізм – ключ до набуття свідомості ельфа, або Чому наше минуле – суцільний позитив (подкаст)