Місто Хмельницький відвідав Олександр Піпа – колишній бас-гітарист гуртів «ВВ» та «Борщ». Він навіть дав концерт у складі свого нового гурту «@traktor»
Поспілкуватися зі Сашком вдалося перед концертом. Він мирно прогулювався холом місцевого Будинку культури, час від часу відповідаючи на запитання кореспондентів місцевих видань, роздаючи автографи чи просто спілкуючись із публікою.
- Олександре, розкажіть про свій новий проект: «@traktor».
- Це наша нова група, яка складається з двох музикантів: мене, Сашка Піпи, на басу і на вокалі та Альони Scady на барабанах і теж вокалі.
- Який музичний стиль ви сповідуєте?
- А біс його знає (посміхається – Р.Р.). Треш, хард-кор, індастріал… Ми багато експериментуємо…
- А звідки така назва дивна? І як правильно вона читається?
- А як хочеш, так і кажи. Ми кажемо: «А трактор». Звідки назва? Та самі придумали… Але ми не знаємо, що вона означає… Ми її придумали, коли в нас була готова лише одна пісня, під назвою «Трактор».
- Зрозуміло. А як же Ваша діяльність у «ВВ» та у «Борщі»?
- Наразі я займаюсь лише проектом «@traktor».
- А що Вас спонукає створювати все нові й нові проекти?
- Ну, як що? Творчий розвиток.
- Тобто, Ви хочете сказати, що переросли і «Воплі Відоплясова» і «Борщ»? Що Вам, як музикантові, нема куди далі рости в цих гуртах?
- Ну… Не зовсім так… «ВВ» - це гурт, який вже «устоялся». Досі популярними залишаються пісні, які були написані ще у минулому сторіччі. А з «Борщем» у нас був конфлікт на рахунок: «більше попси/менше попси». Кожен випадок індивідуальний…
- А скажіть: де Вам більше подобається виступати: на площах, чи на таких-от «платних концертах», де збираються винятково шанувальники?
- Цільова аудиторія – це, звісно, краще. Треба прагнути, щоб її набивалися площі… Хоча, це утопія… Але до цього треба впевнено йти. А наразі на площі, здебільшого, приходять «глоріхантери» (дослівно: «мисливці за славою», тобто люди, які завжди «за» тих, хто перебуває на піку слави – Р.Р.), а на концерти «за гроші» – справжні шанувальники.
- Але рідко коли «платні» концерти збирають аншлаги. Відвідувати концерти ходити хочуть всі, а платити за це готовий далеко не кожен. Як спонукати до цього?
- Як на мене, то це питання звички, культури… Треба стимулювати економіку України, щоб у людей було більше грошей – тоді, можливо, й ходитимуть…
- «@traktor», як і всі попередні Ваші проекти – україномовний. Скажіть: це принципова позиція, чи просто так сталося?
- Ну, по-перше, мені українською легше співати, аніж російською. А по-друге, моя позиція така, що з російською мовою все в порядку. Її розвитком займається така велика країна, як Росія. А якщо українську мову та українську культуру не розвивати – то вона «загнеться». А хто її має розвивати, як не ми – українці?
- А Ви по життю взагалі україномовна людина, чи російськомовна?
- Двомовна: і україномовна і російськомовна. Якою мовою до мене звертаються – тією й намагаюся відповідати. Мій батько все життя розмовляє українською. Я з ним теж розмовляю українською. Більшість же моїх друзів спілкується російською. Це звичка, вироблена ще за часів «совка»: вища освіта і багато чого іншого – тоді було російською мовою, от в голові воно так і відклалося...
/світлина зі сайту: http://www.myspace.com/atttraktor /
«Життя у вулику передбачає не регламентовану монотонність, а МЕТАМОРФОЗУ. Коли комаха досягає межі своїх можливостей, вона чудесним чином перетворюється на абсолютно нову істоту. У цій метаморфозі я...
Олександр Піпа: «Хто має розвивати українську мову, як не ми, українці?»
Світ:
08103001s.jpg
- Олександре, розкажіть про свій новий проект: «@traktor».
- Це наша нова група, яка складається з двох музикантів: мене, Сашка Піпи, на басу і на вокалі та Альони Scady на барабанах і теж вокалі.
- Який музичний стиль ви сповідуєте?
- А біс його знає (посміхається – Р.Р.). Треш, хард-кор, індастріал… Ми багато експериментуємо…
- А звідки така назва дивна? І як правильно вона читається?
- А як хочеш, так і кажи. Ми кажемо: «А трактор». Звідки назва? Та самі придумали… Але ми не знаємо, що вона означає… Ми її придумали, коли в нас була готова лише одна пісня, під назвою «Трактор».
- Зрозуміло. А як же Ваша діяльність у «ВВ» та у «Борщі»?
- Наразі я займаюсь лише проектом «@traktor».
- А що Вас спонукає створювати все нові й нові проекти?
- Ну, як що? Творчий розвиток.
- Тобто, Ви хочете сказати, що переросли і «Воплі Відоплясова» і «Борщ»? Що Вам, як музикантові, нема куди далі рости в цих гуртах?
- Ну… Не зовсім так… «ВВ» - це гурт, який вже «устоялся». Досі популярними залишаються пісні, які були написані ще у минулому сторіччі. А з «Борщем» у нас був конфлікт на рахунок: «більше попси/менше попси». Кожен випадок індивідуальний…
- А скажіть: де Вам більше подобається виступати: на площах, чи на таких-от «платних концертах», де збираються винятково шанувальники?
- Цільова аудиторія – це, звісно, краще. Треба прагнути, щоб її набивалися площі… Хоча, це утопія… Але до цього треба впевнено йти. А наразі на площі, здебільшого, приходять «глоріхантери» (дослівно: «мисливці за славою», тобто люди, які завжди «за» тих, хто перебуває на піку слави – Р.Р.), а на концерти «за гроші» – справжні шанувальники.
- Але рідко коли «платні» концерти збирають аншлаги. Відвідувати концерти ходити хочуть всі, а платити за це готовий далеко не кожен. Як спонукати до цього?
- Як на мене, то це питання звички, культури… Треба стимулювати економіку України, щоб у людей було більше грошей – тоді, можливо, й ходитимуть…
- «@traktor», як і всі попередні Ваші проекти – україномовний. Скажіть: це принципова позиція, чи просто так сталося?
- Ну, по-перше, мені українською легше співати, аніж російською. А по-друге, моя позиція така, що з російською мовою все в порядку. Її розвитком займається така велика країна, як Росія. А якщо українську мову та українську культуру не розвивати – то вона «загнеться». А хто її має розвивати, як не ми – українці?
- А Ви по життю взагалі україномовна людина, чи російськомовна?
- Двомовна: і україномовна і російськомовна. Якою мовою до мене звертаються – тією й намагаюся відповідати. Мій батько все життя розмовляє українською. Я з ним теж розмовляю українською. Більшість же моїх друзів спілкується російською. Це звичка, вироблена ще за часів «совка»: вища освіта і багато чого іншого – тоді було російською мовою, от в голові воно так і відклалося...
/світлина зі сайту: http://www.myspace.com/atttraktor /
Спілкувався Руслан Рудомський, м. Хмельницький
В тему:
Проект Сенсар: мова, одяг, Лінукс
Практична Українізація
Мова і війна
Футболка “Обережно, українська мова!”
Зверніть увагу
«Вулик Геллстрома», «Дюна» і 10 принципів Джигаду – політичний проект Френка Герберта