Спецтема:

Святкуємо арійський Новий рік з Ісусом Хрестом

Описана в Євангелії «Таємна вечеря» у четвер 22 березня 31 р. — це святкування арійського Нового року, бо Ісус з апостолами (за винятком Іуди-зрадника), як і всі гали-галілеяни, були рідновірами — послідовними і безстрашними захисниками рідної Віри та арійського Звичаю.

У давні часи українці разом з іншими арійськими народами відзначали початок нового року на весняне рівнодення, тобто 21—22 березня. Звідси наші новорічні засівання «Сію, сію, посіваю, з Новим роком вас вітаю» (очевидно, що сіють не взимку, а навесні) і щедрівки «Щедрик-щедрик-щедрівочка, прилетіла ластівочка» (птахи повертаються весною). До речі, до 1752 р. в Англії одночасно застосовувалися два річні кола: звичайне, що починалося 1 січня, і цивільне або юридичне, що починалося 25 березня; новий рік у Флоренції теж починався з 25 березня. Ця подія переходу від старого до нового річного кола була найважливішою в році і позначалася прадавнім словом Паска, що значить Перехід.

Наші предки добре знали, що правильний початок справи визначає її успішність, тобто як почнеш, так далі й піде. Тому початок року святкували за щедрим столом, з веселими піснями, в колі близьких людей — щоб і весь рік пройшов так само в радості й добробуті. На це свято випікали священний жертовний хліб — Паску, який робили дуже гарним, багатим, поживним і смачним. По суті, святкування Нового року було ритуалом програмування свого майбутнього.

До Паски-Переходу ретельно готувалися: завершували незакінчені справи, віддавали борги, прибирали хату і подвір’я, здійснювали ритуали очищення душі і тіла — щоб бруд і тягар минулого не заважав у новому році. Останньою стадією очищення вважалося омивання в річках — за народним повір’ям, на час Переходу (тобто в момент весняного рівнодення) вода набуває потужних цілющих властивостей.

У наш час період весняного очищення називається Великим постом — він найтриваліший і здійснюється найретельніше, бо готує до найважливішої події року. У давніх римлян, які також були арійцями, згадка про цю підготовку відбилася в назві останнього зимового місяця — «фебруаріс», що значить «очищення». Відповідно, рахунок місяців вони починали з березня, тому грудень у них називався «december», тобто «десятий».

Згідно з арійською Традицією, 21 березня завершувало старий рік, бо число 21 символізує завершення кола. Залишки цього уявлення залишилися у картковій грі «в очко» (тобто «коло», «око»), де 21 означає виграш, натомість 22 — це «перебір»: вихід за межі старого кола і початок нового. Відповідно, 22 березня означало початок нового річного кола, тому саме в цей час — з вечора 22-го до ранку 23-го — святкували Новий рік.

Сакральна символіка чисел 21 і 22 зафіксована в цифронах «Живого Слова». Це просвітлюючі та зцілюючі тексти, записані в 1999 році професійним лікарем-хірургом Олександром Філатовичем у стані натхнення (протягом трьох днів), тобто він нічого не вигадував, а зафіксував це «небесне послання» так, як почув. Отже, «Цифрона 21: Двадцять перший — Термін стік — Фініш-зупинка — Осмислення-усвідомлення — Повна корекція — Аналізуємо!»; «Цифрона 22: Новий День — Зоря світанку — Сонце усміхається — Промінь в небі виграє — Життя преображається — Творимо!» Зауважимо, що «Живе Слово» — це авторитетна технологія, адже за її допомогою вже здійснили самозцілення понад 7 тисяч людей.

Вчені ретельно слідкували за тим, щоб Перехід святкувався правильно, тому при необхідності коректували календар так, щоб 21—22 березня припадало точно на весняне рівнодення. Наприклад, коли під час Нікейського собору в 325 році виявили, що рівнодення припадає на 18 березня, то вирішили пропустити три дні, в результаті 18 березня перетворилося на 21. У такий спосіб виправили відхилення, яке спотворювало природний порядок (див.: Климишин И. А. Календарь и хронология. М. Наука, 1985. — С. 222).

Для точного визначення моменту весняного рівнодення, а також двох інших найважливіших астрономічних подій — зимового і літнього сонцестояння — будували мегалітичні обсерваторії. Найдавніші з них побудовані в другій половині 6 тис. до н. е. (див.: Турскова Таисия. Великие сооружения древнего мира. — М.: Рипол классик, 2002. — 416 с., с. 17, 37). Це збігається з початком розселення арійських народів з їхньої історичної прабатькіщини — Північного Надчорномор’я, тобто з території Оу-країни (країни-яйця, країни-зародка). Спорудження великої кількості обсерваторій з багатотонних кам’яних брил вимагало значних зусиль, що вказує на надзвичайну важливість для наших предків точного визначення головних календарних подій.

— Навіщо їм було потрібно так точно визначати момент весняного рівнодення, адже все одно час сільськогосподарських робіт визначається передусім станом грунту і температурою повітря?

Точне відзначення календарних свят, особливо найбільшого з них — Паски-Переходу — потрібне було для підтримання духовно-енергетичної єдності арійських народів, розкиданих на величезних просторах Євразії. Синхронне здійснення певних ключових ритуалів підтримувало єдність раси, було запорукою її могутності та еволюційного успіху. Тому одночасне святкування всіма арійськими народами Нового року було справою надзвичайної ваги, що виправдовувала будь-які затрачені зусилля.

Отже, повторимо, в Арійській традиції найважливішим чинником расового прогресу вважалося єдине психоенергетичне поле (расовий егрегор), цілісність якого підтримувалася синхронним виконанням ритуалів. Найважливішим з них був новорічний ритуал Переходу, оскільки він задавав програмуючий імпульс для всього наступного року, формував концепцію майбутнього, планував бажане розгортання подій.

— Паска-Перехід і Великдень — це одне свято чи два?

Перехід святкується точно 22 березня, коли починається нове річне коло (відразу ж після «перезарядки» води на весняне рівнодення 21 березня). Саме в цей день його відзначали наші предки протягом семи з половиною тисячоліть, тобто з часу народження Арійської раси і, відповідно, Трипільської археологічної культури. Надзвичайно важливо святкувати подію саме в той день, коли вона святкувалася в минулому, адже тоді ми найбільше долучаємось до світлої енергетики цієї події, накопиченої протягом попередніх тисячоліть, наснажуємося нею, відновлюємо зв’язок з нашими предками та їхньою силою. Це подібно до дня народження, який треба святкувати саме того дня, коли народився. Адже дитина приходить у наш світ у силі і чистоті, тож коли ми вчасно святкуємо день народження, то максимально долучаємось до цієї первинної сили, внаслідок чого очищуємось, оновлюємось і омолоджуємось.

Проте 22 березня найчастіше припадає на будні дні з властивою для них енергетикою щоденних клопотів, що дещо послаблює силу цього свята. Найвища ж енергетика властива недільному дню, який називається Днем Сонця і присвячується Богу-Творцю. Цей день найсприятливіший для найвищої і найскладнішої — духовно-інтелектуальної праці, пізнання себе, єднання з Вишніми світлими силами, програмування наступного тижня. Тому повторне святкування Паски-Переходу здійснюється найближчої неділі, адже тоді світла енергетика Нового року посилюється енергетикою Дня Сонця, який ще називають Днем Господнім. Цей день володіє найбільшою в році освячуючою силою і здійснює найпотужніше програмування майбутнього, тому його називають Великоднем — Великим Днем. Великдень буває лише раз на рік — у першу неділю після весняного рівнодення. Кожна наступна неділя в міру віддалення від дня Переходу несе дедалі меншу програмуючу силу.

Ці основи метафізики добре знали арії, тому робили все можливе, щоб правильно святкувати Паску-Перехід і Великдень: 1) щороку в той самий день весняного рівнодення 22 березня і наступної неділі, бо це дозволяло долучитися до потужної і чистої енергетики предків; 2) одночасно усім народом, бо це відновлювало цілісність національно-расового егрегора (об’єднуючого психоенергетичного поля) і оновлювало його через надпотужний резонанс радості багатомільйонної Арійської раси (прикладом подібного резонансу є Майдан-2004).

Це добре знав Ісус Хрестос, який разом зі своєю матір’ю і апостолами (за винятком Іуди) належав до арійського народу галів-галілеян. Тому навіть перебуваючи у ворожому Єрусалимі, де на нього полювали слуги Синедріону (тодішнього іудейського «парламенту»), він таємно — «на конспіративній квартирі» — здійснив арійський ритуал святкування Нового року (Щедрий вечір), більше відомий як Таємна вечеря.

Гурт «Божичі»: щедрівка «Як сів Хрестос вечеряти» (аудіо, 0.76 Мб)

Відомо, що це відбулося 22 березня 31 року — і про це добре знала рання хрестиянська громада (церква) як у Римі, так і у Константинополі. Так, архіваріус папи римського скіфський (український) чернець Діонісій Малий (475—550 рр.), опираючись на документи, власні розрахунки і широко розповсюджене передання стверджував, що Хрестове воскресіння відбулося в неділю 25 березня 31 року — на 31 році життя Ісуса.

Ця ж дата воскресіння — 25 березня 31 року — пропагувалася візантійською «Пасхальною хронікою» VII ст. і низкою візантійських істориків церкви (див.: Рапов О. М. Когда же родился и был распят Иисус Христос? — Историко-астрономические исследования, вып. XXIV, М., Наука, 1992).

Згідно з арійською символікою, 25 — це число боголюдської реалізації. В технології самозцілення «Живе Слово» цифрона 25 має найпотужніший сенс: «Променистість Потоку — Чистотою проникнення — Зірковою прозорістю — Вилаштовує — змальовує — змінює — Все Суще — Визначаємо!»

Якщо воскресіння відбулося 25 березня, то Таємна вечеря — трьома днями раніше, а саме в четвер 22 березня за сонячним календарем. Саме в цей день Ісус і святкував Паску-Перехід.

— В іудеїв також є святкування цього свята…

Арійську Паску не треба плутати з іудейським Пейсахом, який має зовсім інший, по суті протилежний сенс. Іудеї пов’язують його з геноцидом — масовим умертвленням єгипетських первородних їхнім божеством Ієговою перед міфічним виходом іудеїв з Єгипту. Скоріше всього, ідея цього свята була запозичена іудеями в арійців, оскільки воно не має реальних історичних підстав, а його назва, як вважають деякі дослідники, не має коренів у древньому івриті — воно є калькою зі слова «паска». Іудеї пояснюють походження Пейсаха тим, що начебто за наказом Ієгови їхні предки вимазали одвірки і пороги своїх домів кров’ю жертовного ягняти, тому Ієгова «перескочив-перейшов» через ці позначені кров’ю помешкання, а в усіх інших вчинив тотальне винищення первородних людей і навіть тварин (див. книгу «Вихід» 12.13).

Святкування Пейсаха завжди відбувається 14-го нісана, тобто на 14 день від появи серпа молодого місяця — на повню (повний місяць). У 31 році Пейсах святкували з вечора п’ятниці 23 березня, бо іудеї починають добу з настанням темряви (подібно як новий рік починають з осені, коли «вмирає світло»).

— Паска, Великдень і Воскресіння — це три окремі події. Чому ж сьогодні вони відзначаються як одне свято?

Цілеспрямована двотисячоліття інформаційна війна проти Хрестового вчення призвела до спотворення сенсу цих свят. Паска — це перехід до нового року, тому її треба святкувати 22 березня, точно на весняне рівнодення, так як це зробили арійці Ісус з апостолами (незабаром після початку вечері Іуду було видалено зі світлиці). Великдень — це святкування того ж самого Переходу в найближчу неділю (День Сонця) згідно з багатотисячолітнім Звичаєм. Воскресіння Хрестове, яке відбулося 25 березня, — це свято торжества боголюдських потенцій людини, тому його треба святкувати саме цього дня — 25 березня, незалежно від дня тижня, з повторним святкуванням у найближчу неділю. До речі, у православній традиції вважається, що перша (справжня, головна) Паска-Воскресіння відбулася 25 березня, тому донині існує поняття «Кіріопаска» («панівна паска») — Паска, що припадає на 25 березня.

— А коли в наш час святкується Паска-Великдень?

У православному світі Паска святкується після весняного рівнодення в першу неділю після першої весняної повні (повного місяця), якщо ж на цю неділю припаде Пейсах, то її святкування переноситься на наступну неділю. Тому Паска з року в рік «блукає» між 22 березня і 25 квітня, до того ж завжди святкується після іудейського Пейсаха. Виходить, що значна частина європейців нині живе не за арійським сонячним календарем, а за іудейським місячно-сонячним. Це створює відразу ж кілька серйозних проблем.

1. Оскільки Пейсах завжди випереджає Паску, то виходить, що річний цикл Європи програмується не арійським Переходом-Великоднем, а іудейським Пейсахом (по-суті святом геноциду ворогів іудеїв).

2. Головні наші свята — Паска, Великдень і Воскресіння — відзначаються не в ті дні, коли вони святкувалися в минулому нашими предками, внаслідок чого відбувається хроно-енергетичний розрив арійського еволюційного потоку, ослаблення расового егрегора і нищення життєвої сили Європи.

3. На 22 березня Паска-Перехід припадає лише кілька разів на півтисячоліття, а замість життєтворчої радості арійського Нового року православною церквою відзначається пам’ять «40 мучеників севастійських», тобто відбувається програмування не на життя, а на мученицьку смерть. Оскільки Паска зміщується, то на час Переходу, призначений для святкового формування майбутнього, накладається Великий піст, призначений для очищення від бруду минулого. Тож замість святкування ми прибираємо сміття — подібне робив комуністичний режим, влаштовуючи на релігійні свята масові т. зв. «воскресники».

4. Головні свята Європи відзначаються православними і католиками з двотижневим розривом, тож руйнування расового егрегора відбувається не лише по часовій вертикалі (минуле—майбутнє), але й по просторовій горизонталі (схід—захід).

Ситуація ще більше загострюється тим, що наш тиждень починається не з неділі, а з понеділка. Перший день тижня — «День Сонця» або «День Господній» — це день, коли людина власною волею (як пан-господар) програмує свій наступний тиждень. Проте у нас тиждень починається з понеділка, а неділя з дня найінтенсивнішої духовної праці перетворилася на «день відпочинку», тобто ледарювання (коли немає діла). Такий тижневий календар відверто призначений для рабів, бо рабу не треба формувати своє майбутнє — воно вже запрограмоване його паном. Тут все просто: якщо ти не твориш своє майбутнє як сам хочеш, то його тобі створять інші як самі захочуть.

До речі, в арійському тижні взагалі відсутнє поняття відпочинкової «не-ділі», оскільки найкращим відпочинком вважається перехід до іншої роботи. Зокрема після суботи (тобто «сьомого дня») з її орієнтацією на нетворчу, рутинну роботу, настає День Сонця, призначений для творчої духовно-інтелектуальної праці та самовдосконалення.

— Тож треба створити новий календар?

Точніше, оновити арійський календар. Це дуже серйозна і відповідальна справа. Для її здійснення потрібна потужна наукова база і сильна, вольова держава, спроможна здійснити тотальну Реформацію. Системоутворюючим каркасом оновленого календаря мають бути три головні події в системі «Сонце—Земля»: 1) зимове сонцестояння 21—22 грудня, коли «народжується Світло» (Різдво); 2) весняне рівнодення 21—22 березня, коли Світло-Лад перемагає темряву-хаос (Перехід); 3) літнє сонцестояння 21—22 червня, коли Світло досягає абсолютної перемоги над темрявою (Трійця-Купало). Навколо цих подій організуються три головні комплекси свят: Різдвяні, Великодні та Зелені.

— З чого почати? Який має бути перший крок?

Треба усвідомити календарну проблему і почати всенародне обговорення. Вчені повинні взятися за дослідження цієї теми, меценати повинні їх підтримати, а державотворці — формувати Третій Гетьманат. Проте перший крок можна зробити вже сьогодні, не чекаючи нового суспільно-політичного ладу. Підказку дає 2007 рік — «Рік Сонячного Вепра». Це рік України, адже Сонячний Вепр є захисником нашої землі, яка у давнину називалася Землею Вепра — Борією і Гіперборією (з наголосом на «о»).

— Що такого особливого у 2007 році?

Повторюється ситуація 31 року, коли у четвер 22 березня Ісус з апостолами відсвяткував Перехід (тобто арійський Новий рік, відомий як Таємна вечеря), а в неділю 25 березня відбулося Хрестове воскресіння. Цього року арійський Новий рік 22 березня також припадає на четвер, а воскресіння 25 березня — на Великодню неділю. Тож ті, які вважають себе послідовниками арійської традиції та її оновлюючого продовження — боголюдського вчення Ісуса Хреста, — можуть долучитися до цієї сонячної енергетики.

— Відсвяткувати арійський Новий рік з Ісусом Хрестом і апостолами!

Саме так. Тим більше, що на Таємній вечері Він заповів своїм послідовникам: «Чиніть це на мій спомин». Виконати його заповідь зовсім не важко — досить лише повторити те, що тоді відбулося, тим більше, що воно абсолютно відповідає українському народному Звичаю.

1. Протягом Великого посту треба очистити душу від інформаційного бруду (для цього, до речі, найефективнішим є «Живе Слово»), помиритися з ближніми, повіддавати борги, закінчити «завислі» справи, впорядкувати приміщення, а на завершення 21 березня (до світанку 22-го) здійснити ритуальне омивання — це заключна фаза очищення (подібно як після прибирання бруду в кімнаті ми змиваємо його з себе).

2. На святкування Нового року 22 березня треба влаштувати урочисту вечерю. У Добрій Новині (Євангелії) розповідається, що їжу брали з тарілок, а Ісус умокав хліб у тарілку, скоріше всього, з медом.

3. Потрібно гарно одягнутися, найкраще в традиційні українські вишиванки, прикрасити світлицю рушниками.

4. Треба налити виноградний сік (або інший сік, краще свіжий, фреш) в чашу, воздати славу Богові-Творцеві, після чого всім учасникам по колу (за годинниковою стрілкою, тобто за сонцем) випити його з цієї чаші. Це прадавній звичай, відомий ще зі скіфських часів як складова ритуалу побратимства. Він проіснував в Україні до 20 століття, багато хто зі старих людей ще пам’ятає, як за святковим столом пускали по колу одну чашу з ритуальним напоєм. До речі, це тест «хто є твоїм ближнім» — той, з ким ти готовий пити з однієї чаші.

5. Господар дому або голова зібрання повинен взяти ритуальний хліб — паску, воздати славу Богові-Творцеві, поблагословити паску, розділити її (розламати або розрізати) і дати всім учасникам святкування. Розподіл жертвенного, священного хліба — це прадавній арійський звичай. Отримавши і споживши частину цілісного хліба, людина «причащається» — вона духовно-енергетично стає невід’ємною частиною малої громади (кола своїх родичів і друзів) і великої громади — Арійської раси.

6. Треба співати гарні, світлі пісні духовного характеру. Це арійський стандарт для будь-яких святкових подій. Згідно з Доброю Новиною, апостоли в цей вечір також «співали славлення».

7. Треба формувати майбутнє — це найголовніша умова правильного початку нового річного кола. Наміри, запрограмовані під час Великодніх свят, мають здатність втілюватися. Чим ясніше і яскравіше будуть сформульовані плани, побажання, задуми, мрії — тим вищі шанси їхнього здійснення.

— Що відбудеться, коли українці масово почнуть повертатися до арійських традицій, до звичаїв предків?

Україна рине вперед!

Хай Буде!

-----------------------
В тему:

Етногенез-IV, або що таке Арійський Стандарт

Хрестос чи Христос? Відповідь дає Синайський кодекс IV століття

Де і коли народився Ісус?

Іван Хреститель — відновлювач арійських традицій

Таємна вечеря чи арійський Новий рік?

Великий піст: час оновлення (початки практичного хрестиянства)

2007: Сонячний Вепр, Реформація, Спільна Дія

Хай Буде! Ісус і Марія вітають нас арійським салютом

1 --- П’ЯТИЙ ЕЛЕМЕНТ

16 --- ЧИ БУВ ХРЕСТОС ЮДЕЄМ?

18 --- АРІЙСЬКА ОСНОВА ХРЕСТИЯНСТВА
 

Гравець: 
Ігор Каганець
633

Новини від RedTram - для збільшення прихильників НО

Loading...
 
Форум Підтримати сайт Довідка