Німеччина

Російська державна нафтова компанія вже контролює 12% нафтопереробних потужностей Німеччини, а у найближчі роки має намір інвестувати в Німеччину загалом 600 мільйонів євро.

Спроби вплинути на громадську думку при проведенні виборчих кампаній в інших країнах здійснювалися Кремлем від часів Ульянова (Лєніна) до часів Путіна! Змінювалися лише інструменти впливу, які залежали від технічних можливостей часу проведення спецоперацій. У часи Сталіна здібний марксист Карл Радек, соратник Лєніна і Сталіна писав статті для партійного органу «Ізвєстія», які були спробою вплинути на виборців Німеччини на президентських виборах 1932 року. У часи Путіна втручання у президентську виборчу кампанію в США здійснювалося за допомогою Інтернету. Але суть цих втручань – від Лєніна до Путіна – дестабілізувати ситуацію в світі!

Записана на кіноплівку (за американським запрошення) промова до жінок Америки, керівниці яких в якості делегаток жіночих організацій США і Канади зібралися в березні 1937 року на IV жіночий Конгрес у Чикаго.

«Я взяв під свою заступництво 12-й Міжнародний гомеопатичний Конгрес в Берліні, щоб показати зацікавленість націонал-соціалістичної держави у всіх методах лікування, які служать народному здоров'ю». (З промови на 12-му Міжнародному Конгресі гомеопатів в Берліні 9 серпня 1937 р.)

«…Я не беруся судити про цю людину в контексті історії, мені хотілося б зафіксувати на папері те, що я думаю про нього особисто, те, що врізалося в мою пам'ять за роки нашого з ним знайомства… Мій нарис про людину, життя якої і сходження якої до влади мені довелося спостерігати з перших днів його політичної кар'єри, яка нерозривно пов'язана з ростом його впливу: спершу в ролі найближчого соратника, потім з боку і, нарешті, в якості незручного нагадування і живого докору всім тим, кого його почуття об'єднали навколо себе. Я схилявся перед ним, і я залишився до кінця йому вірний…» (Альфред Розенберг, останні записи… Нюрнберг, 1945-1946)

«Його боротьба і пам'ять про нього покриті похмурою величчю зробленого ним вибору: ніколи не сумніватися, не йти на угоди, ніколи не відступати. Титан, який намагався утримати на собі весь світ ні згинаючись, ні намагаючись полегшити тягар…» (Генерал Шарль де Голль; «Військові мемуари», (том 3: Le salut, 1944-46. Plon, 1959))

Вже в Расових законах Третього Райху були закладені положення, орієнтовані на майбутню Єдину Європу, оскільки фактично громадянином Райху міг стати будь-який європеєць.

Політична концепція Національної Держави – Третього Райху – не спрямована на змарнування сили шляхом зовнішньої експансії, але направлена до раціонального внутрішнього будівництва та збереження національного стандарту існування.

Помилково вважати, що «народна влада» це добре для людей. Навпаки! Досвід показав, що парламентська демократія веде до загибелі людей. А люди можуть тільки тоді відчувати прогрес ( Aufstieg), коли Лідер (Фюрер) стоїть на чолі руху. Герої роблять історію!

Пекін вперше вийшов на перше місце в списку головних торгових партнерів Берліна. Успішно розвивається співпраця з Москвою: німецький експорт до Росії в 2017 році, згідно з прогнозами, виросте як мінімум на 5%.

Ніхто не був такий близький до Гітлера, як Еміль Моріс. Їх пов’язувала тісна дружба, в якій були і злети, і падіння. Лише Моріс мав право називати Фюрера довірчим «мій дорогий Гітлер» і він по-справжньому цінував їх особисті стосунки і цей незвичайний статус. Так, в анкеті НСДАП в графі «інше» він гордо записав: «Я ОСОБИСТИЙ ДРУГ Фюрера». Еміль Моріс користувався особливою прихильністю Фюрера, яку Гітлер не надавав навіть таким грандам НСДАП як Герінг, Геббельс і Гіммлер.

Щоб вирішувати глобальні проблеми. Міністр оборони Німеччини Урзула фон дер Лаєн відвідала Вашингтон, і після зустрічі з міністром оборони США Джеймсом Маттісом, вони дійшли згоди, що багато світових проблем, починаючи з Сирії, неможливо вирішити без участі Росії.

Сатиричний тижневик Simplicissimus, як інформаційна зброя Третього Райху.

Пік антисемітизму в Німеччині припав на післявоєнний період, — той час, коли Адольф Гітлер зі своєю партією ще навіть не вийшов з невідомості на політичну арену. Але де ж тоді шукати першоджерела антисемітизму, з яких Гітлер почерпнув свою нетерпимість до євреїв?

У повоєнний час в середовищі російської еміграції отримала широке ходіння легенда, згідно з якою головним винуватцем невдачі Російського Визвольної Руху Другої Світової війни був нібито ... Гітлер і взагалі керівництво Третього Райху, які не бажали дати зброю російським людям, які, мовляв, практично поголовно були готові битися за свободу своєї Батьківщини від тиранії Сталіна. Такою, мовляв, нерозумною політикою, заснованою на презирстві до російського народу, Гітлер знищив не тільки російський антирадянський опір, але і свою власну державу.