Роками охороняти топ-чиновників після відставки, а членів сім’ї Президента – довічно. До Верховної Ради внесли відповідний законопроект

Під захист хочуть додатково взяти вище військове керівництво і навіть народних депутатів. Зміни не обмежуються новим списком охоронюваних осіб. Автори пропонують збільшити штат Управління державної охорони України з 2993 до 5500 осіб, залучити до охорони СБУ та Національну поліцію, а також залишати державну охорону за окремими посадовцями ще роками після завершення їхніх повноважень, пише Судово-юридична газета.

Ініціатором і головним автором законопроєкту №16009 виступив народний депутат від фракції «Голос» Роман Костенко, який є секретарем парламентського Комітету з питань національної безпеки, оборони та розвідки. Співавторами є:

• Завітневич Олександр Михайлович (фракція «Слуга народу», голова Комітету з питань нацбезпеки);
• Федієнко Олександр Павлович (фракція «Слуга народу»);
• Іонушас Сергій Костянтинович (фракція «Слуга народу», голова Комітету з питань правоохоронної діяльності);
• Кожем'якін Андрій Анатолійович (фракція «Батьківщина»).
  Для членів сім’ї Президента пропонується довічна державна охорона. Для родин інших охоронюваних осіб передбачені окремі строки захисту.

Усе це означає не лише нові правила безпеки, а й додаткові витрати для держави. 

На моє питання, Чому саме зараз внесли цей законопроект, чи у ВР нема більш важливих законопроектів для розгляду, штучний інтелект відповів:

Автори законопроєкту та політичні аналітики пояснюють появу цієї ініціативи саме зараз кількома факторами, пов'язаними із безпекою та майбутнім транзитом влади і підготовкою до майбутнього перехідного періоду. Поява таких документів свідчить про те, що влада та парламент починають юридично готуватися до умов завершення війни або майбутніх виборів, коли нинішнє керівництво держави (включаючи Президента, військове командування та Кабмін) почне змінюватися.

Костенко та інші співавтори наголошують, що російські спецслужби не припинять спроб ліквідації чи викрадення ключових українських діячів воєнного часу навіть після закінчення бойових дій або їхньої відставки. Особи рівня Головнокомандувача ЗСУ, голови ГУР чи СБУ володіють критичною інформацією. Державна охорона після відставки потрібна не лише для їхнього фізичного захисту, а й для того, щоб унеможливити їхнє викрадення ворогом з метою отримання секретних даних.

Критика щодо «невчасності» чи «непріоритетності» цього законопроєкту є цілком виправданою, і в суспільстві та серед частини депутатів вона звучить дуже гучно.

Збільшення штату державної охорони майже вдвічі (до 5 500 осіб) потребуватиме величезних коштів із бюджету на зарплати, автопарк та спецобладнання в умовах, коли кожна гривня потрібна безпосередньо на фронті та забезпечення Сил оборони.

Питання справедливості: в той час, як держава шукає ресурси на демобілізацію чи підтримку поранених ветеранів, виділення довічних або 10-річних привілеїв для чиновників виглядає як створення «елітної касти».

Розгляд питань фінансування держохорони для ексчиновників є менш пріоритетним, ніж закони про посилення мобілізації, закупівлю дронів, соціальний захист військових чи відновлення енергетики.

Водночас прихильники законопроєкту апелюють до того, що Комітет з питань нацбезпеки зобов'язаний думати на крок уперед про стратегічну безпеку держави, частиною якої є носії державної таємниці. Наразі документ перебуває лише на стадії ознайомлення, і його фінальна доля в залі голосувань залежить від того, чи буде досягнуто компромісу щодо його вартості для бюджету.