Сяючі аури та «чорні гроші»: Як Пентагон роками таємно вивчав НЛО – The New York Times

Про це йдеться у статті "Glowing Auras and ‘Black Money’: The Pentagon’s Mysterious U.F.O. Program" на The New York Times.

У лабіринтах Пентагону, на п’ятому поверсі кільця С, довгі роки існував офіс, якого фактично не було на папері. У гігантському оборонному бюджеті США, що сягає 600 мільярдів доларів, суму у 22 мільйони доларів помітити майже неможливо – і це було частиною ідеально продуманого плану. Поки на великих екранах відомства відстежували переміщення військ на Близькому Сході, офіцер військової розвідки Луїс Елізондо у напівтемряві свого кабінету займався тим, що більшість вважала науковою фантастикою.

Програма розширеної ідентифікації аерокосмічних загроз (AATIP) – це не просто чергова папка під грифом «секретно». Це історія про те, як американський уряд намагався осягнути технології, що не вкладаються в жодну відому модель фізики.

«Чорні гроші» та таємна кімната Капітолію

Програма AATIP не була результатом демократичних дебатів чи прозорих бюджетних слухань. Її коріння сягає 2007 року, коли сенатор Гаррі Рід, лідер більшості в Сенаті, викликав двох своїх найвпливовіших колег – Теда Стівенса та Деніела Іноуе – до SCIF (захищеної кімнати) у Капітолії. Це місце, де обговорюються лише найчутливіші питання національної безпеки.

Там, у цілковитій тиші, троє політиків вирішили фінансувати програму через так званий «чорний бюджет». Чому така секретність?

•    Страх стигми: Рід розумів, що відкрите обговорення НЛО може стати політичним самогубством через «юнацькі табу» та ризик висміювання.
•    Особистий досвід: Сенатор Стівенс підтримав ініціативу миттєво, зізнавшись, що чекав на це з часів Другої світової війни, коли його літак переслідував дивний об’єкт невідомого походження.

Лас-Вегас: Сховище матеріалів «неземного» походження

Більшість коштів програми спрямовувалися компанії Bigelow Aerospace. У Лас-Вегасі мільярдер Роберт Бігелоу створив унікальну інфраструктуру: модифіковані будівлі для зберігання металевих сплавів та аномальних матеріалів, вилучених з місць спостереження неідентифікованих повітряних явищ (UAP).

Це був перехід від теоретичних роздумів до твердої фізичної реальності. Бігелоу, який зараз співпрацює з NASA, ніколи не підбирав слів для пом'якшення своїх поглядів:

«Я абсолютно переконаний в існуванні інопланетян і в тому, що НЛО відвідували Землю».

У цих лабораторіях дослідники намагалися зрозуміти склад матеріалів, чиї властивості демонстрували технологічний рівень, недосяжний для сучасного людства.

Технології, що перетворюють фантастику на факт

Основним фокусом програми були об’єкти, які ігнорували гравітацію та аеродинаміку. Вони рухалися на шалених швидкостях, зависали без видимих засобів підйому та не мали двигунів, які б викидали тепло чи газ.

Найвідоміший випадок – інцидент з авіаносцем «Німіц», де пілоти зафіксували білий овальний об'єкт, оточений «сяючою аурою», що обертався навколо своєї осі. У внутрішньому звіті програми за 2009 рік було зроблено приголомшливий висновок: «Те, що вважалося науковою фантастикою, тепер є науковим фактом».

Щоб пояснити безпорадність наших вчених перед цими явищами, інженер Гарольд Путхофф навів промовисту метафору:

«Ми дещо нагадуємо те, що сталося б, якби ви дали Леонардо да Вінчі механізм для відкривання гаражних воріт. По-перше, він би спробував з’ясувати, що це за пластик. Він би нічого не знав про електромагнітні сигнали чи про функцію цього пристрою».

Позірне закриття та внутрішній спротив

Офіційно Пентагон заявив, що програму було закрито у 2012 році через «інші пріоритети». Проте це було лише маскування. Насправді Луїс Елізондо та його команда продовжували роботу ще п'ять років, працюючи без державного фінансування, але зберігаючи доступ до розвідданих ВМС та ЦРУ.

Елізондо пішов у відставку лише у жовтні 2017 року, і його заява на ім'я міністра оборони Джима Меттіса була криком розпачу. Програму намагалися поховати не тому, що вона була марною, а через внутрішню опозицію та ідеологічні побоювання. Керівництво Пентагону вважало ці дослідження «загрозою для репутації» відомства, ігноруючи реальні докази втручання невідомих апаратів у роботу військових платформ.

Чи готові ми до правди?

Сьогодні завіса секретності лише починає підійматися, виявляючи неприємну істину: США можуть бути однією з найменш відкритих держав у цьому питанні. За словами Роберта Бігелоу, поки американські вчені бояться остракізму, а медіа – висміювання, Китай та Росія діють набагато проактивніше, залучаючи до вивчення НЛО величезні державні структури без зайвих «юнацьких табу».

Гаррі Рід, людина, яка не побоялася заглянути у прірву, підсумував це коротко:

«Ми не знаємо відповідей, але треба з чогось починати».

Це розслідування залишає нас із головним питанням: якщо те, що ми вважали фантастикою, вже стало науковим фактом у закритих лабораторіях Пентагону, чи готові ми до повної картини нашого всесвіту та місця в ньому цивілізації надлюдей?