Тут не все так однозначно. Зараз до Польщі їздять не тільки тупо заробляти гроші. Неймовірно, але зараз їдуть переважно молоді і дуже молоді українці. І їхня мета - не просто заробити гроші. Вже немає того типового заробітчанина, який важко працює, щоб заробити гроші і відправити ці гроші родинам в Україну. Такого заробітчанина лишилося десь відсотків на 50. Решта 50% - молоді люди (від 18 до 25-26 років), які приїхали жити в Польщі і шукати собі супутника життя. А щоб жити в Польщі, вони працюють. Приїздять по робочій візі спочатку на півроку, потім на рік, потім одружуються, знімають або навіть купляють в кредит квартиру, народжують там дітей. Одружуються не тільки на польках/поляках. Часто українські так звані заробітчани одружуються між собою. Але не їдуть до України, лишаються у Польщі, отримують карту побиту (спочатку тимчасового, а потім сталого). Багато молодих українців (яким біля 30 років і трохи більше) їдуть парами, залишаючи спочатку дитину/дітей на бабусь, а потім забирають їх до себе. О, все-таки напишу статтю про нинішню хвилю так званих заробітчан в Польщі!

Україна ніколи не була і не буде місцем комфорту. Україна – це місце для тих, хто бажає бути українцем. Це моральний імператив для українців! ВІдносно ж заробітчан, то кожен вибирає свій шлях, і долю для своїх дітей.

Я завжди думав: "...міцну сім'ю формую, успішну державу будую". Тому спочатку думав про родину, а потім про націю. Так і буду продовжувати. Ви мені у своїх коментарях все пояснили, тобто вказали на моє місце. Я - музикант, ще й заробітчанин. А поскільки Україні потрібні воїни і я не плачу податки державі, то і залишусь нахлібником і егоїстом. Кожен обирає шлях для себе і своїх дітей. Радіймо!

Друже Володимире. Певно за ремонт Ви недорого платили, якщо Ваші робітники їли сердельки і мівіну. Я працював у Польщі і харчувався там значно якісніше ніж в Україні , бо якість продуктів там перевіряє унія,(те що нам везуть на ринки і в магазини з Польщі - то з гуртовень "для українців" без права продажу в роздрібній торгівлі Польщі!!!) Повірте - 200 грн на добу при цінах продуктів нижче ніж в Україні забезпечують цілком пристойний асортимент. Що до повій - мої друзі навіть з франції приїздили до польських повій - так вони чудові (але то не моїх правил). Що до вихідних то в Ольштині справді не було куди піти - маленький райцентр і ми їздили в Гданськ. А у Варшаві багато чудових музеїв, Один Копернік-центр чого вартий. В скверах по неділях влітку концерти. На своїй фб сторінці мій приятель-заробітчанин регулярно публікує про свої подорожі до Риму, Амстердаму, Парижу. Там бувають цікаві знижки на авіаперельоти. Так до Стокгольму туди і назад вдалося придбати авіаквиток за 120 злот (при тому що електричка з Пясечного до Модліна - 40 злот в один бік. Мої побратими вирішили з кожної получки частину коштів передавати волонтерам, Риба шукає де глибше - людина де краще. І переконувати в іншому будуть лише найманці тих, хто грабує націю і потребує дармових виконавців поставлених завдань. Україна мала достатньо ресурсів, щоб достойно винагородити працю співвітчизників. І якщо цього не відбулося - то значить що грабіжники лишились безкарні

АПОЛОГЕТАМ ЗАРОБІТЧАНСТВА, зокрема у Польщі, хочу нагадати певні факти з історії Польщі і УРСР! Патріотичні сили в Польщі не склали зброю у повоєнний період. Це змусило комуністичних керівників Польщі, і особисто Болеслава Берута, звернутися за допомогою до Сталіна. За домовленістю, маршал Рокосовський став міністром оборони Польщі, а спецслужби СРСР надали дієву допомогу спецслужбам Польщі у боротьбі проти Армії Крайової та інших опозиційних сил. Це на час пригасило опозиційний рух, але польські патріоти знайшли нові форми боротьби. У 1976 році було утворено Комітет захисту робітників (КОР), що восени 1977 р. перетворився на Комітет соціальної самооборони, спираючись на Заключний Акт Конференції з безпеки і співробітництва в Європі, він виступив на захист прав робітників, проти порушення законів при їх застосуванні. У лютому 1978 року в Катовіце виник перший Комітет вільних профспілок, а у квітні — в Гданську та в Урсусі. З літа 1978 р. в різних районах Польщі стали виникати Комітети селянської самооборони, які виступили на захист інтересів селянських господарств, за реформу податкової системи та розвиток самоврядування. Нагадаю, що нічого подібного в УРСР/СРСР не виникало! Десяток дисидентів спромоглися проголосити Гельсінську групу, а потім - Гельсінську спілку. Її швидко придушили органи КГБ, а радянський народ (серед якого були і батьки нинішніх заробітчан) засуджував на зборах "відщепенців"! Євреї ж в масовому порядку виїхали в "землю обєтованну" (хоча більшість з них розповзлася по країнах Заходу, і тільки єврейські націоналісти-патріоти поїхали в Ізраїль розбудовувати свою Державу). А батьки нинішніх заробітчан радісно ходили на демонстрації (1 травня та 7 листопада), прославляли Брєжнєва, і під їх мовчазний "Одобрямс!" радянський Союз вчинив військове вторгнення в Афганістан! Поляки ж у 1980 році розпочали страйки. які охопили всю країну і на цій протестній хвилі виникла профспілка "Солідарність"! 8 жовтня 1982 через запровадження нового Профспілкового закону «Солідарність» було повністю заборонено. Найактивніші члени «Солідарності», особливо її праве крило, перейшли до підпільних форм боротьби. У червні 1982 у Вроцлаві засновано політичну підпільну організацію «Солідарність, що Бореться» (спочатку за назвою «Угода Солідарності, що Бореться»). Ініціатором створення організації і її головою став Корнель Моравецький, делегат 1-го З'їзду профспілки «Солідарність» у Гданську (1981 р.). На відміну від «Солідарності» — суспільного й профспілкового руху — «БС» стала із самого початку організацією із суворим членством, конспірацією та набула політичного характеру Нагадаю, що в цей час радянський народ, в числі якого були і батьки нинішніх заробітчан, не провів жодної акції протесту проти злочинної війни в Афганістані! Довідка: - Безповоротні втрати ОКРВ в Афганістані (убиті, померлі від ран та хвороб, загиблі у катастрофах, внаслідок подій та нещасних випадків) – 14 453 особи. - Загальні санітарні втрати: 469 685 осіб. Таким чином, в афганській військово-політичній авантюрі брало участь 484 138 осіб. Втрати України (на той час УРСР) – на час спецоперації СРСР в Афганістані у бойових діях взяли участь 160 375 вихідців з України. - Загинули, померли від ран і хвороб – 3 280; - Поранено – більше 8 000; - Стали інвалідами – 3 560. - Пропали без вісті – 80. Цей злочин коштував життю майже мільйону афганців, проти цілого народу велася війна на знищення. *** Поляки скинули комуністичне правління! А чим займалися батьки нинішніх заробітчан!? У часи перебудови побігли масово скуповувати на ринках Польщі і Туреччині залежалі товари, везти їх в Україну і перепродувати співвітчизникам. "Човниковий бум" закічився, і почався заробітчанський бум! Честь і повага полякам, які навели лад у своїй країні і розбудували свою Державу так, що до них їздять на роботу! Олена правильно каже - ті, хто виїхав жити і працювати в Польщу ніколи не повернуться в Україну! І повторю слова, які я вважаю моральним імперативом для українців: Україна ніколи не була і не буде місцем комфорту. Україна – це місце для тих, хто бажає бути українцем. P.S. У 1996-му я був у Польщі, у Пшемишлі. Їздив на декілька днів для зустрічі з друзями з Німеччини. Їздив не по ваучеру, а по візі. На кордоні прикордонники не могли повірити, що у мене немає з собою ніяких речей, окрім запасних трусиків та шкарпеток в маленькій сумці. Жив у готелі. На ринок не ходив, нічого не купив. Я не аскет, полюбляю гарно одягтися. посмакувати гарне спиртне і покуштувати щось смачненьке.

Полковник Михайло Притула: "Громадяни! Ми з вами, з тими хто вирішив залишитись в Україні, будуємо нову Державу. По суті - робимо капітальний ремонт у нашому спільному домі..." https://www.ar25.org/node/40824