Lithuanian translation unavailable for Бгаґават-Ґіта (Божественна пісня).

Comments

Зір Чіткий's picture

Моя улюблена цитата з цієї поеми:

Quote:
Ми одіж вдягаєм нову, як стара перетліла,
І дух із старого в нове поселяється тіло.

Хай буде Ща з Тя! І з Мя :)

 

Станко Драгоман's picture

У заголовку назву треба виправити на правильну: «Бгаґават-Ґіта».

Так звучить в оригіналі і так вказано перекладачем.

Миро Продум's picture

Дякую, виправив.

Станко Драгоман wrote:
У заголовку назву треба виправити на правильну: «Бгаґават-Ґіта».
Так звучить в оригіналі і так вказано перекладачем.

Освячуйся! Озброюйся! Плодися!

Станко Драгоман's picture

Дякую за оперативність!

Нас від східних сусідів саме спроможність вимовляти обидва звуки Г та Ґ і відрізняє.

Слова «Магабгарата», «Бгаґават-Ґіта», «ґгі» (топлене молоко) тощо ми можемо вимоляти і писати без спотворень напротивагу тим сусідам.

Михайло Харачко's picture

Я вважаю українською краще, назва "Божественна пісня" передає справжній сенс пісні богів. Слово "original" означає "справжній", а українська мова - найдавніша, тому в оригіналі називальсь вона десь так. «Бгаґават-Ґітою» вона стала для місцевих жителів Індії.

Сидить Мамай, в кобзу грає, що замислить - то все має.

Станко Драгоман's picture

Ммм, цікаві міркування... Наведу нижче свої.

Префікс Bhagavad- додається до назви багатьох священних текстів індуїзму та буддизму. У цьому значенні перекладається словом «святий». Тобто як в нас є «Святе писаніє», в англійців «The Holy Bible», так і санскритська поема зветься «Святою піснею», тобто проспіваною Господом.

Події, описані в Магабгараті, а Бгаґават-Ґіта є частиною цього твору, мали місце на території Давньої Індії приблизно 2500 років до н. е. На доказ цього наводять розрахунки двох сонячних затемнень, що сталися під час тих подій. Тобто події мали місце не на території сучасної України.

Щодо давности української мови. Так, історія її дуже давня, але сучасна українська мова не є нащадком першої лінії стовосно давньоукраїнської чи то пак праукраїнської (праєвропейської). Санскрит до прамови значно ближчий за сучасну українську мову. І все завдяки тому, що древні тексти було зафіксовано на санскриті, граматика якого була чітко виписана Паніні та іншими мовознавцями. Тексти ті збереглися не на території сучасної України, а на території сучасної Індії.

Михайло Харачко's picture

Святість - це один з перших рівнів божественності, тому назва Божественна пісня більше пасує. Адже вона для людей, які стали на шлях реалізації божественних начал. Господь - означає реалізовану боголюдину, яка є повноПравним господарем своєї долі і навколишніх обставин.

Станко мовив:" Тобто як в нас є «Святе писаніє», в англійців «The Holy Bible», так і санскритська поема зветься «Святою піснею», тобто проспіваною Господом. "

Сидить Мамай, в кобзу грає, що замислить - то все має.