Почнемо з того, що «Україна» — це назва території Північного Надчорномор’я, тобто назва краю. Вважається, що вперше це ім’я згадується як «Оукраїна» в Іпатіївському літописі і датується 1187 роком. Що воно означає? Вочевидь, це ім’я складається з двох слів. Слово «країна» — це «великий край», тобто велика виокремлена територія, відмежована від решти земної поверхні, відмінна від неї за якоюсь суттєвою ознакою. Слово «Оу» вказує на те, в чому полягає ця суттєва ознака. В арійських (індоєвропейських) мовах слово «оу» означає яйце, захищений зародок, початок. Наприклад, гелленське (давньогрецьке) слово «оон» означає яйце, сім’я, насіння. Латинське «овум» — яйце, початок, звідси відоме прислів’я «аб ово» — «з початку». Французьке «оуф» — яйце, яйцеклітина, так само румунське «оу», німецьке та староанглійське «еі».

Отже, конструкції У, Оу, Ов, Оі, Ой, Ей, Яй означають яйце, сім’я, зерно, захищений шкаралупою зародок, початок. Відповідно «У-країна» — це «країна початку», «країна-яйце». Тут мимоволі згадується українська народна казка про Яйце-райце — джерело і захист всякого достатку. Цікава гіпотеза! А чи є підтвердження її істинності? Є, і не одне.

По-перше, саме в Україні досяг небаченого розвитку культ яйця. Адже славнозвісна українська писанка — це унікальний мистецький феномен, що чітко відрізняє українців від решти народів світу. Розписане яйце — «візитна картка» України та українців.

По-друге, більшість давніх українських народних пісень починається зі слова-вигуку «Ой» (наприклад, «Ой ти, вишньо»), яке позначає початок пісні. Це давній арійський звичай, бо ж ведичні гімни починаються з «Оум». Річ у тім, що арійські пісні призначалися для хорового співу, а починав їх заспівувач-«заводій», який за допомогою «Оу» або «Оі» задавав хорові тональність. До речі, в деяких мовах програмування текст програми починається зі слова begin, тобто «початок» (англійське egg — яйце). Давні арійські гімни та народні пісні — це також своєрідні програми, що певним чином спрямовують наше мислення й поведінку.

По-третє, ім’я «У-країна» (країна Оу) є самоназвою, — про це читаємо в знаменитій праці «Про походження й діяння гетів» («Гетіка»). Її написав латинською мовою готський історик Йордана у 6 ст. У ній говориться: «Король Філімер… прийшов у Скифії землі, що на мові їхній Оіум називались». Тобто землі Скифії на місцевій мові називались «Оі», оскільки «-um» — це типове латинське закінчення. Адже трохи нижче Йордан подає назви рік Дністер і Дніпро як Данаструм і Данапрум. Отже, готи прийшли в «країну Оі», або «Оу-країну». Так називали свою батьківщину корінні мешканці Скифії-Скуфії, і так її донині називають українці.

Додаткове розуміння суті слова «У» (Оу) дає аналіз його числового коду. Річ у тім, що в стародавніх абетках букві «У» відповідає число 4 (санскрит) або 400 (слов’янська, гелленська, грузинська), тобто стократна четвірка. З цієї причини написання букви У подібне до написання цифри Ч (чотири) і букви Ч, з якої й починається слово “чотири” (на санскриті — “чатур”). Тобто У-країна — це країна з ознакою 4. Залишилося з’ясувати, що означає ця ознака.

За прадавньою традицією число 4 (тетрада) символізує завершеність, універсальність, повноту, зокрема повноту знань, життєву мудрість. З цієї причини, до речі, корінь «ук» означає знання, мудрість (наука, укий — вчений, неук — невчений, профан). Водночас число 4 вважається числом землі, країни, окресленої території (навіть звучання подібне — “тетра” і “терра” — земля, територія). В Середні віки цифра 4 нерідко зображалась на зброї, будинках, гербах та клеймах ремісничих цехів через те, що позначала майстерність.

Головними символами числа 4 є квадрат і хрест. КВАДРАТ — це образ виокремленої, особливої землі, захищеної з усіх сторін. Саме такою особливою землею споконвіку вважалася земля України. Тому Геродот (5 ст. до н. е.) у четвертій книзі своєї «Історії» описав Скуфію-Україну як країну-квадрат. ХРЕСТ символізує поєднання небесного та земного, а також Центр — початок відліку для чотирьох напрямків простору. Врешті, число 4 — це і є хрест, написаний без відривання олівця від паперу.

Таким чином, ми з’ясували, що ім’я «Україна», «Оу-країна» означає виокремлену, особливу землю, яка виконує функцію «зародка» чогось нового. І це не випадково. Адже саме на землі України знаходимо найдавніші культурні сліди європейської людини. Наприклад, Мізинська стоянка над Десною і знайдений там чудовий браслет з мамонтового ікла, датований 18—26 тис. до н. е. Або найдавніша цивілізація, відома як Трипільська — з середини 6 тис. до н. е. Багато світових вчених переконані, що Україна є прабатьківщиною арійських (індоєвропейських) народів. В Україні розташований географічний центр Європи.

Тому-то археологи, культурологи, антропологи і генетики фіксують безперервний розвиток тієї ж самої людності на українській землі. Тут же сформувалась українська мова, яка ідеально відповідає геоенергетиці, рельєфу, флорі й фауні цієї землі. Якось видатного російського історика Василя Ключевського запитали, якою мовою розмовляли в Київській Русі. То він порадив поїхати в села Київської губернії і самим послухати цю мову. Тобто русичі розмовляли мовою, яку сміло можна назвати давньоукраїнською.

Все це значить, що Україна — це назва землі, а українці — це її корінне населення. Відповідно, всі племена та етноси, які народилися на українській землі — арії, пеласги, галли-кіммерійці, скіфи-сколоти, сармати, анти, руси, козаки — були українцями. А ким ще вони могли бути? Китайцями?

Коли українці творили свої держави, то давали їм назви — Аріан («сонячний»), Скуфія (тобто «скупщина», об’єднання, союз), Сарматія, Антський союз, Русь, Військо Запорожське. Відповідно, в ці періоди край називався переважно за іменем держави. А в міждержавний період використовувалась архаїчна назва землі — Оу-країна, тобто «початкова земля», «країна-яйце». Звідси різні назви українських держав. А також різні імена українських етносів, пов’язаних між собою як батько, син, внук, правнук…

Рене Декарт казав: «Уточнюйте значення слів, і ви врятуєте людство від половини помилок». Ще раніше Конфуцій радив починати реформи з «виправлення імен», тобто повернення їм справжнього сенсу. Може, скористаємося порадами мудреців? Тоді виявиться, що немає про що сперечатися. Бо Україна — це назва землі. А Ярослав Мудрий — це великий український князь, що правив українською державою на ім’я Русь. До речі, найбільшою, найкультурнішою і наймогутнішою державою в тогочасній Європі.

---

В тему:

Найбільший Українець

Знайди хоч один доказ, що Ісус не був українцем

Українці: скіфи, сармати, руси

Сварга — сакральний символ України, знак планетарного духовного полюсу

Земля Сонячного Вепра: Борія, Гіперборія, Вишня Борія

Арійці: культурне переміщення в Китай

Карта розселення індоєвропейців (арійців)

"А Будда родом з України!" — стверджує відомий тибетський Лама

Згадай себе!

Олександр Поліщук: «Це дивовижний артефакт Трипільської цивілізації!»

Історико-археологічний музей “Прадавня Аратта – Україна” в с.Трипілля

Трипільська цивілізація. Яка вона?

Гіперборійські традиції українців

Трипільські витоки містобудівних традицій у давніх слов’ян

Марш титанів: історія Білої раси