Якщо увімкнути британське ліволіберальне телебачення, то все, що ви почуєте, – це те, як Ізраїль і США атакують Іран. Ісламська Республіка Іран, якщо вірити Channel 4 та іншим, є безневинною жертвою. Але це неправда, пише The Exposé.

Ісламістський режим в Ірані атакує своїх арабських сусідів, завдаючи шкоди як їхній інфраструктурі, так і економіці, що змусило арабські держави розглядати Іран як екзистенційну загрозу, так само як це робить Ізраїль.

Іранський ісламістський режим розглядає розвиток та процвітання арабських держав як загрозу власній легітимності. Він не здатний зрівнятися з успішною економічною моделлю своїх сусідів, що змушує його вдаватися до економічного вандалізму, аби вирівняти шанси.

Арабські держави більше не можуть залишатися пасивними спостерігачами, поки інші несуть тягар протистояння з ним.

Для досягнення миру та безпеки в регіоні арабські держави можуть мобілізувати трьох важливих партнерів – іранський народ, який прагне звільнитися від своїх гнобителів, Ізраїль, який стикається з тією ж екзистенційною загрозою, але володіє передовими можливостями для протистояння режиму, та Сполучені Штати, чия стратегічна підтримка залишається цілком незамінною.

Як пише Iran International, протягом десятиліть у Перській затоці панувала небезпечна ілюзія. Арабські держави знали, що Ісламська Республіка є ворожою. Проте вони вірили, що з цією загрозою можна впоратися. 

Вони ставилися до підривної діяльності Тегерана як до хронічного захворювання, а не як до смертельної хвороби. Арабські держави Перської затоки обрали шлях тихої дипломатії. Тегеран обрав шлях використання посередників та залякування. Ця напружена рівновага завжди була картковим будиночком. І цей будиночок розвалився.

Нещодавня війна між США, Ізраїлем та Ісламською Республікою змінила все. Вона не лише ослабила іранські збройні сили. Вона зруйнувала давню дипломатичну ілюзію. 

Режим – це не просто деструктивний гравець. Це – пряма екзистенційна загроза. Зокрема, він загрожує економічним основам та довгостроковій стабільності арабських держав Перської затоки.

Уважно придивіться до цілей, які обрав режим. До війни Саудівська Аравія, Об’єднані Арабські Емірати та Катар висловлювали бажання миру. Деякі лобіювали деескалацію. Інші підтримували прямі канали зв’язку з Тегераном. Катар навіть виступав посередником.

Ніщо з цього не мало сенсу. Іранські ракети все одно вразили катарську інфраструктуру СПГ. Вони були націлені на Ер-Ріяд, столицю Саудівської Аравії. Об’єднані Арабські Емірати, які історично були життєво важливою економічною артерією для Ірану, зазнали найжорстокіших ударів по своїх основних торговельних центрах.

Це було продумане послання. Добра воля не є захистом, коли фактичною ціллю є ваш економічний успіх. Тегеран не просто розглядає арабські держави Перської затоки як геополітичних суперників. Він розглядає їхній розвиток як екзистенційну загрозу власній легітимності.

Протягом десятиліть режим звинувачував у своїх економічних негараздах зовнішніх ворогів. Він проповідував постійну революцію та опір. Проте, просто на іншому боці протоки, арабські держави Перської затоки обрали інший шлях. Вони побудували інфраструктуру світового класу, розвинули торгівлю та забезпечили глобальне зростання. 

Цей контраст жахає Ісламську Республіку. Звичайні іранці дивляться через Перську затоку і ставлять небезпечне запитання: чому наша країна, яка має набагато більші природні ресурси, не дає нічого, крім бідності? 

Тегеран не має відповіді. Він не може зрівнятися з економічною моделлю своїх сусідів, тому вдається до економічного вандалізму. Якщо режим не може побудувати процвітання у себе вдома, він мусить знищити його по сусідству, щоб вирівняти шанси.

Ця реальність пояснює, чому конфлікт вийшов за межі просто війни. Арабські держави Перської затоки звикли мати справу з асиметричними загрозами. Вони роками справлялися з підтримуваними Іраном угрупованнями, такими як «Хезболла», іракські міліції та хусити. 

Нинішня криза націлена на щось глибше. Це – не стандартний конфлікт з питань безпеки. Це прямий удар по економічній моделі арабських держав Перської затоки.

Погляньте на закриття Ормузької протоки. Тегеран розглядає цей життєво важливий водний шлях як геополітичну удавку. Режим знає, що процвітання в Перській затоці залежить від довіри світових інвесторів, відкритої торгівлі та експорту енергоносіїв. Закриваючи протоку, Тегеран бере в заручники майбутнє всього регіону. Якщо Ісламська Республіка не зможе вибратися зі своєї економічної могили, вона затягне в неї своїх сусідів.

Старий сценарій не працює. Деескалація, посередництво та кероване співіснування більше не є життєздатними стратегіями. Вони мають дипломатичну користь, але не можуть замінити основну доктрину безпеки. Режим довів, що охоче завдасть удару саме тим сусідам, які намагалися стримати полум’я.

Арабські держави Перської затоки стикаються з реальністю, яку вони довго намагалися відкласти. Ісламська Республіка – це не дика тварина, яку можна приручити або керувати нею нескінченно. Це – системна загроза. Історія показує, що ставлення до експансіоністської держави як до простої управлінської проблеми лише провокує ще агресивнішу ескалацію.

Цей зсув не вимагає необдуманого кидання у війну. Він означає, що арабські держави Перської затоки більше не можуть залишатися пасивними спостерігачами, поки інші несуть тягар. Сполучені Штати та Ізраїль уже розпочали протистояння. Наслідки виходять далеко за межі ядерних амбіцій режиму. Залишати цей конфлікт незавершеним надзвичайно небезпечно. Це лише надає Тегерану систему життєзабезпечення, даючи йому час на відновлення, відбудову та повторення своїх руйнівних циклів.

Також відбувається глибша трансформація. Стратегічні інтереси ключових арабських держав Перської затоки тепер безпосередньо збігаються з прагненнями іранського народу. Пересічний іранець не отримує жодної вигоди від зовнішньополітичних авантюр режиму. Натомість громадяни платять найвищу ціну через жорстокі внутрішні репресії, системну корупцію та штучно створену економічну руїну. Режим поводиться як орендодавець, що не працює (absentee landlord), спалюючи власний будинок заради страхових виплат, щоб фінансувати іноземні збройні групи.

Наразі ця модель є незаперечною. Ворожість Ісламської Республіки – це не тимчасовий етап. Вона випливає з глибокої системної нестабільності. Сусідство, яке характеризується стабільністю, економічним зростанням та глобальною інтеграцією, діє як дзеркало. Воно викриває провали режиму, які цей режим сам собі завдає. Тегеран просто не може витримати цього порівняння. Старі припущення офіційно померли.

Арабські держави Перської затоки мають справу не зі звичайним супротивником. Вони стикаються з екзистенційним противником. Цей противник розглядає їхнє процвітання та міжнародні союзи як активну загрозу своєму виживанню.

Нейтралітет більше не є щитом. Арабські держави Перської затоки не можуть дозволити собі бути пасивними спостерігачами, поки їхнє майбутнє вирішують інші. Справжня безпека не буде результатом управління загрозою на відстані. Вона буде результатом активного будівництва регіону, де тоталітарний вандалізм більше не зможе саботувати людський прогрес.

Щоб досягти цього, арабські держави Перської затоки можуть мобілізувати трьох важливих партнерів. Перший – це іранський народ, який прагне звільнитися від своїх гнобителів. Другий – Ізраїль, який стикається з точно такою ж екзистенційною загрозою, але володіє передовими можливостями для прямого протистояння режиму. Третій – Сполучені Штати, чия стратегічна підтримка залишається абсолютно незамінною.

Арабські монархії Перської затоки повинні активно координувати свої дії з цією тріадою, спочатку за лаштунками, а потім відкрито. Разом вони зможуть нарешті повалити ісламістський режим у Тегерані. Лише після того, як іранський народ встановить представницький уряд, регіон зможе зітхнути з полегшенням і знайти справжнього партнера для миру, регіональної безпеки та спільного процвітання в Ірані.

«Iran International» – це супутниковий телеканал перською мовою, базований в Лондоні, та багатомовне цифрове інформаційне агентство, що належить компанії Volant Media UK Ltd. Запущений у травні 2017 року, канал переважно фінансується за рахунок саудівських інвестицій і транслює новини, культурні програми та політичні коментарі для глядачів в Ірані та світової діаспори.

Фото «Iran International»