Попередні статті:
Презентація ВУД
Вільна людина у вільній громаді – Іван Макар про заснування Вільної Української Держави
Вільні громади постіндустріальної України
Дискусія про ВУД: екодемократія, структура, Міжмор’я, символіка, легітимність - Іван Макар

Для якісного і ефективного спілкування людина сама обирає коло людей з подібними інтересами і потребою вирішення однакових проблем. Для ефективної реалізації таких інтересів можуть конституюватися і діловий демос – «проект» та демос за інтересами – «хоп».

Звичайно, проект дещо ускладниться, оскільки у такому випадку мали би бути введені у Раді Громад України три палати, умовно названі: Рада територіальних громад, Рада ділових громад, та Рада громад за інтересами. Хоча можна було б і допустити, що такі палати і не утворюються, а у Раді Громад України всі громади матимуть по одному голосу.

Є питання й щодо мінімальної кількості громадян у кожному з таких демосів, а також щодо бюджетних коштів, потрібних на функціонування «проектів» та «хопів».

Є питання й щодо відповідальності громад за членів громад. І це стосується не лише «проектів» та «хопів», але й територіальних громад. Згідно з давніми звичаями, які існували, принаймні, у Східних Карпатах, громади несли відповідальність за членів громад, за завдану ними шкоду мешканцям інших громад, за переслідування злочинців на своїй території. Для того, в принципі, і вводиться інститут прийняття та позбавлення громадянства громадами.

Є питання щодо необхідності запровадження авторитарних «проектів» та «хопів», так звана лідерська модель, коли лідер засновує групу, долучає до неї бажаючих, виключає з групи її членів – на власний розсуд у будь-який час, а зміна керівника групи відбувається тільки за його згоди. Навряд чи така модель може вважатися одним із інститутів спільної справи і бути складовою частиною республіки. Очевидний характер авторитарності таких демосів як піддає сумніву необхідності їх конституювання, так і, очевидно, у випадку їх створення, можливості фінансування діяльності з бюджету.

Вартує і підрихтувати в Конституції питання символів. Навряд чи вартує робити великий герб, якщо малий прижився, успішно функціонує і приймається переважною більшістю громадян, а щодо великого герба досі в суспільстві нема згоди. Не завжди ми перебуватимемо в кризі, а отже і навряд чи так вже й необхідним є для нас в якості державного чинний Гімн.

Для цієї ролі в державі, яка усвідомлює свою велич і зосереджена на своєму процвітанні, на власних громадянах, набагато більше пасував би урочистий музичний твір, відомий під назвою «Боже великий, єдиний, нам Україну храни» , музика Миколи Лисенка, слова Олександра Кониського. 

З огляду на вказане пропоную у запропонованому мною раніше проекті Суспільного договору (Конституції) України викласти пункт 5. у новій редакції та доповнити пунктом 11. 

5. У кожній громаді є своє громадянство.

Людина може бути громадянином одночасно лише однієї територіальної громади, одного ділового демосу – проекту та одного демосу за інтересами – хопу.

Громада (демос) приймає і виключає з громадянства.

Громадянином України є лише особа, що має громадянство хоча б однієї громади.

Громада несе відповідальність за діяння своїх громадян у межах, встановлених законом.

11. Державними символами України є Державний Прапор України, Державний Герб України і Державний Гімн України.

Державний Прапор України – стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг жовтого і синього кольорів.

Державний Герб України – Знак Княжої Держави Володимира Великого.

Державний Гімн України – національний гімн на музику Миколи Лисенка, слова Олександра Кониського.  

Відповідь на цю статтю: Чому потрібна лідерська модель? – дискусія про ВУД