Для відповіді на запитання: як реформувати систему влади в Україні, потрібно визначити глибинні причини того перманентно кризового стану, в якому вона опинилася. Ми вважаємо, що дві найголовніші причини такі:

Недостатньо сформована нація і недостатній рівень демократії (в сенсі досягнення реального народовладдя).

Отже необхідно здійснити дві найголовніші речі: консолідувати україн-ську націю і демократизувати українське суспільство.

1. Як об’єднати українську націю

Згуртувати українську націю можливо лише через першочергове об’єднання української еліти – громадсько-політичного і інтелектуально-культурного активу України. Об’єднана еліта стане локомотивом об’єднання української нації.

Громадсько-політичний актив України (умовно – еліта) складається з представників політичних партій (саме партії, за Конституцією, виражають політичну волю громадян), громадських організацій та визначних представ-ників інтелігенції.

В Україні на сьогодні є 189 політичних партій і понад 3000 громадських організацій. Діють вони розрізнено і їхній вплив на владу є слабким. Крім того, проукраїнських (державницьких) партій – менше 20.

Інтегральна проблема українського суспільства якраз і полягає у відсутності системної скоординованої взаємодії між суб’єктами гро-мадсько-політичного процесу, що є проявом низької громадсько-політичної культури.

Отже для згуртування проукраїнського еліти потрібно створити єдиний постійно діючий формат скоординованої взаємодії державницьких громадсько-політичних сил. Злиття їх в одну партію – не самоціль, головне, щоб вони діяли системно і узгоджено.


В організаційному плані до цього громадсько-політичного формату має увійти активна частина суспільства:

- політичні партії демократичного спрямування, які відстоюють національні інтереси України;
- громадські організації, які стоять на демократичних засадах;
- визначні представники української інтелігенції.

Пропонується назвати такий орган: «Українська Національна Рада» (УНР).

До речі, це традиційний український формат, який вперше був створений у Львові 18 жовтня 1918 р., а пізніше, в різні часи відновлювався. Замість керівного органу «УНР» створюється координаційний орган, який не є надструктурою, а лише узгоджує діяльність діючих структур-суб’єктів «УНР» (партій та громадських організацій).

До його складу входять:

- керівники політичних партій;
- керівники громадських організацій;
- визначні представники української інтелігенції.

Пропонується назвати такий орган «Українська Координаційна Рада» (УКР).

Принагідно варто звернути увагу на те, що існує „Всесвітня Українська Координаційна Рада”, яка об’єднує українську діаспору всього світу. А координаційного органу для систематизації діяльності демократичних інституцій всередині держави досі не було! Маємо надію, що ним і стане УКР.

Пропонується, головним чином, консенсусний спосіб прийняття рішень УКР. Усі члени УКР мають рівні права. УКР вирішує проблеми загальноук-раїнського рівня.

За аналогічною організаційною структурою пропонується створити відповідні координаційні ради на місцевому рівні: Обласні Координаційні Ради (ОКР), Міські Координаційні Ради (МКР) і Районні Координаційні Ради (РКР). Вони мають розв’язувати нагальні проблеми, що постають перед місцевими громадами, виробляти конкретні рекомендації стосовно форму-вання місцевої політики і впливу на органи влади на місцях і, можливо, стануть юридичним суб’єктами цих територіальних громад, об’єднаних єдиною мережею скоординованої взаємодії.

Інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності УКР здійснює Інформаційно-аналітичний центр «Української Національної Ради», який фактично має бути координатором мережі аналітичних центрів Украї-ни.

Аналогічні інформаційно-аналітичні центри місцевого рівня створюються при ОКР, МКР і РКР.

Саме «Українська Національна Рада», на нашу думку, спроможна стати центром єднання української нації.

2. Як забезпечити реальне народовладдя

Згідно з Конституцією України (ст.5) носієм суверенітету і єдиним джерелом влади у державі є народ. У Конституції закладений головний принцип демократії: народ панує над державою, тобто є суверенним щодо неї. Якщо ж держава панує над народом, то політична система є тоталітарною.

Отже, необхідно вирішити проблему досягнення реального народовладдя, забезпечивши суверенітет (тобто верховну владу) народу.

З юридичної точки зору народ повинен бути не об’єктом, а суб’єктом влади – влади суверенної, влади верховної. Носієм суверенітету (з суверенним правом) може виступати лише один суб’єкт, а всі інші ешелони влади вже не можуть бути верховними (включаючи і Верховну Раду). Інші гілки влади підпадають під так зване позитивне право.

Таким чином, для наповнення ст. 5 Конституції конкретним змістом необхідно прийняти «Закон про народовладдя», в якому чітко окреслити формат суб’єкта народовладдя та його функції й повноваження, зокрема – з контролю за всіма виконавчими структурами, наділеними пози-тивним правом.

На нашу думку, вищезгаданий формат «Української Національної Ради» крім функції консолідації суспільства може виконувати і функцію колективного суб’єкта народовладдя. Цей орган був би виразником волі на-роду, розробляв би стратегію для України, контролював би втілення цієї стратегії в життя.

Читати повністю ТУТ