Той, хто вважає, що йдучи на вибори, громадяни приймають рішення, за кого віддати свій голос на основі детального аналізу партійних програм, глибоко помиляється.

Якщо припустити, що ініціатива президента щодо підвищення прохідного бар`єру на парламентських виборах є лобістською, то це - типове лобіювання інтересів партії, яку створив його кум.

У наступному місяці в українській владі мають відбутися сутєві кадрові зміни, повідомив на брифінгу заступник державного секретаря Маркіян Лубківський.

Історичний досвід незаперечно доводить: якщо у країні, де перемогла демократична (тобто, народна) революція, об’являється маргінальне шобло, яке проголошує себе професійними революціонерами, то це означає, що можна ставити хрест і на самій революції, і на її завоюваннях, а головне — на тих сподіваннях, що покладав на революцію сам народ.

У не так віддаленому часі Україну може захлеснути хвиля соціальних протестів.

15 серпня Асоціація молодих політологів України провела соціологічне дослідження стосовно оприлюднення декларації про прибутки Прем’єр-міністра України Юлії Тимошенко. Киянам пропонувалось відповісти на наступні запитання: “Чи знаєте ви, що Прем’єр-міністр України Юлія Тимошенко задекларувала свої прибутки за минулий рік на рівні 65 тис грн.?” і “Чи вірите ви цій декларації”.

В Україні спостерігається збільшення об’єктів публічної ксенофобії. Як правило, це різні етнічні спільноти – росіяни, євреї, кримські татари, роми тощо.

Допитливий читач зразу зауважить: що таке політекономіка (політична економіка) знаю і навіть в інституті екзамен здавав (дехто), а от що це за політфізіологія?

10 червня ц. р. у програмі СТН (ТРК “Київ”) нинішній перший заступник держсекретаря України і колишня “говоряща голова” кучмівського МЗС Лубківський зробив, у “кращих традиціях” КДБ СРСР, донос у правоохоронні органи на 300 учасників ІV Всесвітньої конференції “Діалог цивілізацій”, темою якої був “Сіонізм — як найбільша загроза сучасній цивілізації”. Конференція відбулася 3 червня ц. р. на базі найбільшого в Україні закладу освіти — Міжрегіональної Академії управління персоналом, і участь у ній взяли дипломати, науковці, освітяни, громадські та політичні діячі з 27 країн світу, у тому числі Надзвичайні та Повноважні Посли, акредитовані в Україні. Кучмівський “годованець” Лубківський, роз’ївшись на державних харчах, дозволяє собі нацьковувати правоохоронні органи на послів та вчених багатьох держав, які прибули в Україну для обговорення вкрай важливих для всього світу питань, насамперед єврейського расизму у вигляді державної ідеології Ізраїлю — сіонізму. Цим самим вірний кучмівський прислужник Лубківський цинічно знехтував чисельними рішеннями ООН, ОБСЄ, Ради Європи та інших міжнародних організацій про сіонізм та агресивну мілітаристську політику Ізраїлю, а також результатами опитування населення всіх західноєвропейських країн, згідно з якими Ізраїль вважається найбільшою загрозою сучасному світу.

Не знаю, хто як, а я вже не можу спокійно спостерігати, як бідує український народ. Чужинці на нашій землі жирують, з дивовижною легкістю пролазять у радники до Президента Ющенка, нахабно повчаючи з телеекрана та сторінок своїх друкованих видань нас, українців, як треба жити. Де таке бачено, щоб господаря в його ж власній хаті повчав гість, та ще й не дуже бажаний? І чи терпіли б таке наші славні предки? Навряд.

У минулу суботу, 18 червня, у Лісабоні в районі Мартін Мониш (район, відомий тим, що тут масово проживають “цвітні”, а саме прибульці африканського та індійського походження, і куди далеко не всі “білі” хочуть заходити) пройшла маніфестація націоналістів, організована крайньо-правою організацією “Національний Фронт” (НФ).

Під час Помаранчевої революції її лідери неодноразово проголошували, що Україна, нарешті, зробила свій європейський вибір. Чимало людей у це повірило, і невдовзі відчуло розчарування.

Абсолютно закономірним і природним є наше прагнення стати членом економічно і політично пов’язаної європейської сім’ї народів. На цьому чітко наголошує новий український уряд. Однак цілком зрозуміло, що не можна обмежуватися лише західним вектором зовнішньої політики. Де Україні шукати таких союзників?

Голос волаючого в пустелі: інформаційна війна – це щоденна реальність нашого життя.

В Третьому Рейху не було газових камер, - заявив у середу 8 червня Джон Ґуденус (John Gudenus), крайньо-правий член парламенту Австрії.