З року в рік мешканців України стає все менше. Зате депутатів все більше. Упродовж трьох останніх тижнів грудня депутатський корпус місцевих органів самоврядування зріс на кілька сотень осіб.

Вже нині видно, що за рівнем українофобії Верховна Рада-2006 поб’є всі рекорди. За умов, коли патріотів до парламенту просто не пропустять, 3%-ий бар’єр пройдуть ліберали (як толерантні так і радикальні), новые русские та українофоби.

Програма Української Національної Асамблеї

Cимволічно, що партія влади НСНУ та “опозиційна” Партія регіонів провели свої з’їзди в один день. Ще символічніше, що на з’їздах обидві сили оприлюднили власні виборчі списки. Найбільша ж інтрига полягає у способі формування цих списків.

В основу своєї діяльності Українська Національна Асамблея поставила ідею Нації. Ідея нації містить в собі кілька складових: перетворення Українського народу в націю, життя нації, її постійний розвиток.

Україна вперше на найвищому державному рівні пом’янула мільйони безневинних жертв організованих юдо-більшовицьким режимом голодоморів і політичних репресій.

Українська Центральна виборча комісія дозволила активістам Соціал-Демократичної партії об'єднаної збирати підписи за проведення референдуму щодо вступу України в НАТО та Єдиного економічного простору.

Однією з головних проблем партії залишається особистість її лідера. Владислав Каськів широко відомий у вузьких колах своєю здатністю до «освоєння» чималих сум грантів від західних донорів, які спрямовувалися на «розвиток демократії»...

Президент футбольного клубу “Шахтар” та один з найзаможніщих українців Ринат Ахметов іде у політику - повідомляє Бі-бі-сі.

Споглядання, розуміння, періодичні діяння. Торувати шлях, наближати мету.

Мер Києва, голова столичної державної адміністрації Олександр Омельченко називає Україну недемократичною і неправовою державою.

Мені невідомо, наскільки покращили свій матеріяльний добробут, прийнявши 8-го вересня Закон «Про зміни до Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» народні депутати за рахунок «братів менших» з таких місцевих рад та певної якості елементу, що прагне туди потрапити з метою здобуття омріяної «недоторканності». Можливо – некепсько покращили. Можливо – так собі, посередньо. А можливо (погодьтеся, все ж хочеться вірити у порівняно краще, contra spem spero, так би мовити) – що народні обранці утнули той фортель зовсім і не «користи ради, а токмо волею пославшей» їх кволої [право]свідомості, що свідчить тоді про повну неспроможність, але і все.

Відставка генерального прокурора Святослава Піскуна й створення президентом Віктором Ющенком консультативної ради з наближених олігархів стали знаковими моментами в процесі боротьби зі злочинністю та корупцією в Україні. Власне кажучи, це означає, що боротьбу як таку припинено. До встановлення більш підхожого політичного клімату? Навряд чи. Є інше запитання: чи й далі триватиме розслідування резонансних кримінальних справ по яких проходить ряд панів, яких Ющенко вважає обличчям українського бізнесу?

Запитання «Що нам робити сьогодні?» аж ніяк не є суто російським. Будь-який чесний інтелектуал завжди думає і говорить саме про це, хоча наш час не сприяє постановці питання про сенс та ціль буття. Усі ці макро- і мікрокризи, ці Ющенко, Тимошенко, Піскун, олігархи тощо своєю мишачою метушнею відволікають нас від головної проблеми, що стоїть зараз на порядку денному, — ми втрачаємо Україну.

суботу замість вшанування воїнів УПА і свята Покрови на Майдані відбулись масові безлади. У кожної сторони своя правда... і свої цілі.